03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Сухомлінов С.М.
№22-ц/796/8618/2017 Доповідач - Українець Л.Д.
Справа №753/12428/16-ц
30 серпня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого Українець Л.Д.
суддів Оніщука М.І.,
Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря Майданець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -
У липні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначає, що позивач звернулася до відповідача з позовом про захист прав споживача за місцем свого проживання, що не суперечить вимогам ч. 5 ст. 110 ЦПК України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що договір, який позивач просить визнати недійсним, стосується одного питання - порушення відповідачем прав позивача як споживача з посиланням на норми Закону України «Про захист прав споживачів».
Окрім того, правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».
ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлені, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень відповідно 20.07.2017 року та 18.07.2017 року.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Повертаючи позовну заяву позивачу для подання до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, що спір про визнання кредитного договору недійсним вирішується за загальною підсудністю - за місцезнаходженням ПАТ«ІМЕКСБАНК», а не на підставі ч. 5 ст. 110 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання споживача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, ОСОБА_2 просила справу прийняти до розгляду згідно ч. 5 ст. 110 ЦПК України. (а.с. 1-6)
Частиною 2 ст. 109 ЦПК України визначено правило загальної територіальної підсудності, згідно якого позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Стаття 110 ЦПК України передбачає підсудність справ за вибором позивача.
Зокрема, згідно із ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Зі змісту ч. 14 ст. 110 ЦПК України випливає, що виключно позивач може або застосувати правила загальної територіальної підсудності та подати позов за місцезнаходженням юридичної особи, або обрати між кількома судами, яким згідно з ст. 110 ЦПК України підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 114 цього Кодексу.
У п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року роз'яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
За положеннями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 19 квітня 1996 року №5 споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Отже, незалежно від предмета і підстав позову на правовідносини, що виникають із споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Як вбачається з вимог позовної заяви ОСОБА_2 остання просила суд визнати недійсним Договір приєднання №5048985/N-8 від 18.07.2014 року з Додатками та зобов'язати ПАТ «ІМЕКСБАНК» прийняти від позивача суму залишкової заборгованості в розмірі 9650 грн у термін , що передбачався сторонами для погашення кредиту.
Отже, позивач ОСОБА_2, як споживач, у відповідності до ч. 5, 14 ст. 110 ЦПК України на власний розсуд визначила місце пред'явлення позову в справі про захист прав споживачів, а саме, пред'явила позов за зареєстрованим місцем свого проживання, яким згідно позовної заяви є адреса: АДРЕСА_1.
Рішенням Київської міської ради від 22 січня 2015 року №34/899 затверджено офіційний довідник "Вулиці міста Києва", відповідно до якого вулиця Княжий Затон територіально відноситься до Дарницького району м. Києва.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції на зазначене вище не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу в зв'язку з непідсудністю справи Дарницькому районному суду м. Києва.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Л.Д. Українець
Судді М.І. Оніщук
В.А. Шебуєва