Справа №22ц/796/8725/17 Головуючий у 1 інстанції - Комаревцева Л.В.
Унікальний №753/2817/17 Доповідач - Панченко М.М.
30 серпня 2017 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
Головуючого - Панченка М.М.
Суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
При секретарі - Крічфалуши С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 22 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2і, з урахуванням уточнень до позову, просила стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду у сумі 31.127 грн.16 коп. та моральну шкоду у сумі 21.744 грн.78 коп., заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача /а.с.1,11-13,45/.
Протокольною ухвалою суду до участі у справі залучено третьою особою Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» /а.с.53-55/.
Позивачка послалась на те, що 03.12.2016 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Міtsubіshі Pаjero» державний номер НОМЕР_1, який йому належить на праві власності, здійснив наїзд на автомобіль «АUDІ Q7»державний номер НОМЕР_2, який належить позивачці і перебував на автостоянці по вул.Ревуцького, №16-а у м.Києві, чим заподіяв позивачці матеріальну шкоду.
Оскільки відповідач ОСОБА_2, як винна в ДТП особа, відмовляється добровільно сплачувати заподіяну матеріальну шкоду, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 22 червня 2017року позов задоволено частково /а.с.84-86/.
Судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 29.963 грн. 67 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 2.000 грн. моральної шкоди, а в решті позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м.Києва від 22 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові /а.с.90-95/.
Скаржник послався на те, що його цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну третім особам при керуванні автомобілем «Міtsubіshі Pаjero» державний номер НОМЕР_1, була забезпечена страховим полісом, виданим третьою особою Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» від 25.02.2016 року, який був чинним на час спірної дорожньо-транспортної пригоди /а.с.30/.
Сторони та третя особа,будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за їх відсутності.
Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Встановлено, що 03.12.2016 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Міtsubіshі Pаjero» державний номер НОМЕР_1, який йому належить на праві власності, рухаючись заднім ходом на території автостоянки по вул.Ревуцького, №16-а у м.Києві, здійснив наїзд на припаркований автомобіль «АUDІ Q7»державний номер НОМЕР_2, який належить позивачці, в результаті чого автомобілю позивачки були заподіяні механічні пошкодження.
Як слідує з матеріалів справи, указані обставини сторонами не заперечуються.
З метою відновлення пошкодженого автомобіля позивачка ОСОБА_3 звернулась до сервісного центру ТОВ «Ауді-Центр Київ», де її автомобіль перебував на гарантійному обслуговуванні.
Згідно рахунку-фактури №36120503 від 05.12.2016 року, виданого сервісним центром ТОВ «Ауді-Центр Київ», вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки склала 47.871 грн.94 коп./а.с.14 звор./.
Відповідач, не погоджуючись з розміром матеріальної шкоди, в той же час не навів суду спростування цієї вартості матеріальної шкоди і не надав свого розрахунку. Клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи не заявляв.
Враховуючи, що розрахунок відновлювального ремонту автомобіля позивачки складено спеціалізованим центром автомобілів ТОВ «Ауді-Центр Київ», у колегії суддів немає підстав сумніватись у кваліфікованості виконаного розрахунку та його достовірності. У зв»язку з цим, суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнутої матеріальної шкоди з відповідача на користь позивачки у сумі, на якій наполягала позивачка - у доповненні до позовної заяви - 29.963 грн.67 коп. без врахування ПДВ.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Доводи скаржника в тій частині, що матеріальну шкоду зобов»язане відшкодовувати Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідно до договору від 25.02.2016 року, яким застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду заподіяну третім особам при керування автомобілем «Міtsubіshі Pаjero» державний номер НОМЕР_1, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов»язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває у договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов»язане з виконанням цими особами обов»язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов»язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди і припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди у повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов»язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов»язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров»я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов»язкове страхування). До відносин, що виникають з обов»язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов»язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 року №1961-ІV «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності указаний Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров»ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об»єктом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов»язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров»ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону №1961-ІV).
Згідно зі статтею 6 Закону №1961-ІV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров»ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону №1961-ІV (статті 9,22-31,35,36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров»ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов»язана зі смертю потерпілого.
Таким чином, заподіянні потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов»язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов»язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов»язання згідно з договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов»язанні ним є страховик.
Разом з тим, зазначені зобов»язання не виключають одне одного. Деліктне зобов»язання - первісне, основне зобов»язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов»язково припиняє деліктне зобов»язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов»язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов»язаний виконати обов»язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов»язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов»язання не створює обов»язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов»язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 363 ЦК України договором на користь третьої особи є договір в якому боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із змісту договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка вчинила шкоду, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов»язує одержувати його. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов»язанні.
Таким чином, потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов»язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди: б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування: в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК підстав.
Суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред»явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності (постанова ВСУ від 20.01.2016 року 3 справі №6-2808 цс15 та від 26.10.2016 року у справі №6-954цс16).
Оскільки вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена постановою Дарницького районного суду м.Києва від 16.01.2017 року, з нього підлягає стягненню завдана позивачу матеріальна шкода на користь позивачки.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди у сумі 2.000 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно керувався ст.1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, та погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки позивачу ОСОБА_3було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у психологічних переживаннях за долю свого пошкодженого автомобіля, витрату особистого часу на відвідування різних установ з метою поновлення свого порушеного права, а також позбавлено останню можливості протягом тривалого часу використовувати автомобіль за призначенням, позивачка була вимушена вживати заходи для відшкодування завданої матеріальної шкоди, що призвело до змін способу її життя, моральних та фізичних страждань, що свідчить про заподіяння позивачці моральної шкоди, яка підлягає стягненню на її користь з відповідача.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано керувався роз»ясненнями викладеними у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та врахував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скоєної з вини відповідача, автомобілю позивача було завдано значних пошкоджень, крім того позивач значний період часу зазнавав незручностей з підстав пошкодження транспортного засобу, що перебував у його використанні.
Колегія суддів вважає, що частково задовольняючи позов, та стягуючи моральну шкоду у сумі 2.000 грн., суд першої інстанції виходив з засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а рішення Дарницького районного суду м.Києва від 22 червня 2017року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді