Справа № 33/796/2009/2017 Суддя у І-й інстанції: Хардіна О.П.
Категорія: ст. 172-6 КУпАП Доповідач: Юденко Т.М.
21 серпня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Юденко Т.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ДяченкаВ.П. на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року,
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 21.06.2017, складеного оперативним уповноваженим сектору протидії корупції Управління захисту економіки у м.Києві ДЗЕ Національної поліції України, ОСОБА_3, обіймаючи посаду начальника відділу координації та протоколу Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства інфраструктури України, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 14, будучи державним службовцем 6 (шостого) рангу, категорії «Б», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог частини 1 статті 45, абзацу 3 пункту 2 Розділу XIII Прикінцевих положень даного Закону, пункту 1 Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 2 "Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 № 958/29088 із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №1 від 18.08.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2016 № 1153/29283, несвоєчасно, без поважних причин, подала щорічну декларацію за 2015 рік особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме 14.06.2017, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172 -6 КУпАП.
Датою вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, вказано дату закінчення першого етапу системи подання та оприлюднення відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 31 жовтня 2016 року.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності положення Закони України «Про запобігання корупції», «Про державну службу», п.1.1, 1.6 Положення про відділ координації та протоколу Департаменту міжнародного співробітництва про те, що відділ є структурним підрозділом Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства інфраструктури України, який підпорядковується директору Департаменту та його заступнику відповідно до розподілу обов'язків; відсутність в матеріалах справи беззаперечних даних про віднесення посади ОСОБА_3 станом на 01.09.2016 до посад службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище категорії «Б», тобто наявність нечіткого та неточного закону, який не давав можливості ОСОБА_3 передбачити юридичні наслідки своєї поведінки; з урахуванням рішення Конституційного суду від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 щодо принципу правової визначеності; прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
В апеляційній скарзі прокурор просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винною за ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказує, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2017 не відповідає вимогам ст.245 КУпАП в частині повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом та ст. 283 КУпАП щодо опису обставин, установлених при розгляді справи. Зазначає, що ОСОБА_3, як начальник відділу технічного регулювання, екологічної безпеки та страхової політики Департаменту безпеки на транспорті Міністерства інфраструктури України, є суб'єктом адміністративного правопорушення, оскільки повинна була подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави за 2015 рік до 30 жовтня 2016 року. Звертає увагу, що в судовому засіданні суд не встановив в діях ОСОБА_3 наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і як наслідок, не надав цьому факту належної оцінки, чим порушив ст.ст. 245, 283 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Дяченка В.П., який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_3, яка проти неї заперечила, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду приходить до наступного.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов'язаних з корупцією, суди зобов'язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.
Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2013 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини.
Рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», на яке правильно послався суд 1-ї інстанції, визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». У разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
При розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, передбачені статтями 172-2 - 172-9 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ч.2 ст. 258 КУпАП), та прокурора (ч.2 ст. 250 КУпАП) є обов'язковою.
Разом з тим, нормами діючого законодавства, а саме ч.2 ст. 294 КУпАП, правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать: особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. Тобто, прокурор до таких осіб не віднесений.
Останніми змінами до ч. 2 ст. 294 КУпАП, внесеними Законом України від 16 березня 2017 року № 1952-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 КУпАП.
Таким чином, в інших випадках, виходячи зі змісту ч.2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.
Отже, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя Апеляційного суду міста Києва,
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Дяченка В.П. на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року відносно ОСОБА_3 повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Т.М. Юденко