07 серпня2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., за участю:
особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 з доповненнями на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 14 травня 2017 року, о 12 год. 30 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «Опель», державний номер НОМЕР_1,по вулиці Крайній, у м. Києві, з ознаками наркотичного сп'яніння (почервоніння очей, зіниці не реагують на світло, тремтіння рук), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України (надалі - Правил дорожнього руху), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, та змінити накладений на нього вид стягнення на виправні роботи чи попередження.
Апелянт зазначав, що накладаючи на нього вид адміністративного стягнення, суддя місцевого суду у порушення вимог ст. 33 КУпАП, не врахував дані про його особу, те, що автомобіль використовується ним у робочих цілях, та позбавлення права керувати транспортними засобами поставить його у скрутне матеріальне становище, унаслідок чого застосував до нього занадто суворе адміністративне стягнення.
24 липня 2017 року ОСОБА_2 подав доповнення до апеляційної скарги, у яких навів доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу з доповненнями, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані до апеляційної скарги документи, дослідивши доводи апеляційної скарги з доповненнями, приходжу до висновку про те, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга з доповненнями задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_2 вручено 10 липня 2017 року, тоді як подано апеляційну скаргу 11 липня 2017 року.
З урахуванням положень, вважаю обгрунтованими доводи апелянта про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про вручення апелянту у визначений законом строк копії оскаржуваної постанови, а відтак пропущений строк підлягає поновленню.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5 Правил, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно ч. 7 ст. 294 КпАП України, не перевіряється, оскільки такий висновок не оспорюється апелянтом.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом, та при його накладенні враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Посилання апелянта на порушення суддею місцевого суду вимог ст. 33 КУпАП при накладенні на нього стягнення за адміністративне правопорушення, та не врахування суддею даних про його особу, є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення, суддя місцевого суду дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, та врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
При цьому, дані про особу правопорушника, на які посилається апелянт, в даному випадку не впливають на накладене адміністративне стягнення, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативних видів та меж адміністративного стягнення.
Інші доводи апеляційної скаргивисновків судді місцевого суду не спростовують.
За таких обставин, підстав для зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_2 у частині накладеного стягнення немає.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з доповненнями залишити без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року відносно ОСОБА_2 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва МельникВ.В.