Справа № 369/7348/17
Провадження № 2/369/3211/17
25 липня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Усатова Д.Д.
за участю секретаря Ярмак О.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору на виготовлення індивідуальних меблів № 10-11/2016 від 10.11.2016 року, стягнення матеріальних збитків та пені , -
В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору на виготовлення індивідуальних меблів № 10-11/2016 від 10.11.2016 року, стягнення матеріальних збитків та пені/
25.07.2017 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно, усі грошові кошти, усі банківські рахунки, які належать ОСОБА_2. Накласти арешт на усе рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти,які знаходяться в спільній сумісній власності відповідача та її чоловіка ОСОБА_3. Заборонити усім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
Як передбачено ч. 1 ст. 153 ЦПК України, дана заява розглядається судом у день її надходження.
Сторони в судове засідання не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви. У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про про захист прав споживача, розірвання договору на виготовлення індивідуальних меблів № 10-11/2016 від 10.11.2016 року, стягнення матеріальних збитків та пені.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду.
Частиною 2 ст.152 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до абз.1 ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Суд звертає увагу заявника, що якщо заявник просить застосувати такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти, то в заяві необхідно вказувати конкретне найменування майна, його місцезнаходження, зазначати належні докази того, що це майно належить боржнику, а для вимог про накладення арешту на грошові кошти слід вказати найменування відповідних банківських або інших фінансових установ, в яких відкриті рахунки на ім'я відповідача, а також номери цих рахунків.
Зазначеним вимогам заява про забезпечення позову не відповідає.
Враховуючи все вище наведене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про про захист прав споживача, розірвання договору на виготовлення індивідуальних меблів № 10-11/2016 від 10.11.2016 року, стягнення матеріальних збитків та пені - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційного скарги протягом п»яти днів з дня отримання ухвали особою, яка її оскаржує.
Суддя: Д.Д.Усатов