Справа № 369/7598/17
Провадження № 2-а/369/246/17
іменем України
08.08.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Дубас Т.В.,
при секретарі Ярмак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського обєднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку адміністративного судочинства з даним позовом, мотивуючи його тим, що Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено, ОСОБА_1, з посади судді Вищого господарського суду України.
10.10.2016 позивач звернувся до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення йому щомісячного довічного утримання.
Відповідач призначив позивачу щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% грошового утримання судді
Позивач вважав вказані дії Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними та незаконними з огляду на наступне.
Відповідно до рішення Вищої ради юстиції за № 2630/0/15-16 від 19.09.2016 року та довідки Вищого господарського суду України за № 113 від 07.10.2016 року про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж позивача становить 33 (тридцять три) роки 5 (п'ять) місяць та 25 (двадцять пять) днів.
Відповідачем при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання зарахований суддівський стаж 20 років 3 місяці 7 днів ( суддя Господарського суду м. Києва з 01.07.1996 р.р., заступник голови Господарського суду міста Києва з 16.07.2002 по 04.04. 2007 р.р., виконуючий обов'язки голови Господарського суду міста Києва з 05.04.2007 по 21.06.2007 р.р., голова Господарського суду міста Києва з 22.06.2007 по 17.01. 2011 р.р., суддя Вищого господарського суду України 18.01.2011 по 07.10. 2016р.р.) та призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з посиланням на п. 25 Розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року.
Водночас, у п. п. 22, 23 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року зазначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
Також, відповідно до п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з п. 7 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року.
За змістом вищенаведених законодавчих положень вбачається, що відносно суддів, які звільненні з посади у зв'язку з відставкою за наявності достатнього стажу на посаді судді, до набрання чинності Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, який діє з 30.09.2016 року, як і після його вступу в законну силу, обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання здійснюється відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року.
Згідно з п. 11 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Право на відставку з щомісячним грошовим утриманням у розмірі 84% заробітної плати судді позивач вже мав у 2006 році, що підтверджується наказом Голови господарського суду м. Києва від 17.08.2006 року № 101-к.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статут суддів" від 15.12.1992 року № 2862-ХІ (чинному на момент виникнення права на отримання вихідної допомоги) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Частиною 5 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури.
Крім цього, пунктом 31 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 року № 865) (який був чинний на час виникнення права на відставку) встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих положень, до стажу роботи на посаді суді, прирівнюється та зараховується мій стаж роботи на посаді: стажист на посаді слідчого прокуратури Корабельного р-ну м. Миколаєва з 31.07.1987 по 17.07.1088р.р., слідчий прокуратури Корабельного району м. Миколаєва з 18.07.1988 по 23.07.1989 р.р., слідчий прокуратури Центрального району м. Миколаєва з 24.07.1989 по 24.07.1990 р.р., помічник прокурора Центрального району м. Миколаєва з 25.07.1990 по 22.07.1991р.р., прокурор відділу по нагляду за розглядом цивільних справ у судах прокуратури Миколаївської області з 23.07.1991 по 31.01.1994 р.р., прокурор відділу з питань участі прокурорів у арбітражному судочинстві цивільно-судового управління Генеральної прокуратури України з 01.02.1994 по 01.07.1996 р.р., а також зараховується половина строку навчання ( 50% ) на денній формі навчання Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 25.08.1982 по 30.06.1987 р.р. та строкова військова служба у Збройних Силах СРСР з 02.07.1980 по 14.05.1982 р.р.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
До набрання чинності Законом № 2453 в редакції від 07.07.2010 діяв Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII, частиною 4 статті 43 якого було передбачено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності в усіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Таким чином Законом № 2453 від 07.07.2010 суттєво зменшено кількість посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді.
При цьому Перехідні положення Закону № 2453 в редакції Закону № 192 не містять застереження щодо збереження за суддями, які призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, оскільки пункт 11 у вищевказаній редакції в новій редакції Перехідних положень відсутній.
Тобто, у зв'язку із змінами, внесеними до Закону № 2453 Законом № 192, відбулось зниження рівня матеріального забезпечення судді у відставці.
Питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України.
Так, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року N 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008.
У Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України зазначив, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.
Крім того, в рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України вказав на те, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону № 2453 в редакції Закону № 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Зважаючи на викладене позивач вважав, що відповідач безпідставно при визначенні суддівського стажу не врахував стаж роботи у прокуратурі, проходження військової служби та навчання в університеті, що вказує на неправомірність дій, які призвели до заниження суддівського стажу та зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке з урахуванням зазначено стажу відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції чинній на час набуття права на відставку) та п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року становить 90 % суддівської винагороди.
Тому позивач просив визнати незаконними дії Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо визначення суддівського стажу та розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1. Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 113 від 07.10.2016 року відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції чинній на час набуття права на відставку) та п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, що становить 90 % суддівської винагороди. Судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Представник відповідача проти вимог позову заперечував, подав до суду письмові заперечення та просив в позові відмовити.
За згодою сторін провадження по справі було переведено у письмове провадження.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані ній докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнено, ОСОБА_1, з посади судді Вищого господарського суду України.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Києво-Святошинському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України Київської області та отримує щомісячне грошове утримання судді з 08.10.2016 року, призначеного відповідно да Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
23.12.2017 р. листом № 11920/07 відповідач повідомив позивача що за документами, наданими для призначення щомісячного грошового довічного утримання судді, його стаж становить 20 років 3 місяці 7 днів (в період з 01.07.1996 р. по 07.10.2016 р.). Зарахування іншої діяльності до стажу роботи, що дає право на відставку, Законом не передбачено. Виходячи з наявного стажу розмірі щомісячного довічного грошового утримання встановлено у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною першою ст. 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В силу вимог ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій незалежності і недоторканості суддів, що закріплені Конституцією України, є право судді на відставку (пункт 9 частини п'ятої ст. 126 Конституції України (в редакції, чинній до 30 вересня 2016 року)).
Із системного аналізу законодавства зміст поняття "право на відставку" слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, обумовлене пунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України (в редакції, чинній до 30 вересня 2016 року), передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення.
Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Відповідно до п. п. 22, 23 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року зазначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року.
Також, відповідно до п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з п. 7 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
Таким чином, за змістом вищенаведених законодавчих положень вбачається, що відносно суддів, які звільненні з посади у зв'язку з відставкою за наявності достатнього стажу на посаді судді, до набрання чинності Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, який діє з 30.09.2016 року, як і після його вступу в законну силу, обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання здійснюється відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07.07.2010 року.
Пунктами 8, 11 частини четвертої ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-УІ передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-УІ при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнано такими, що не відвідають Конституції України (є неконституційними) положення: частини третьої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-УІП "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів»; пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, Конституційний Суд України у зазначеному рішенні роз'яснив наступний порядок виконання: частина третя статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення», яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення», тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: щомісячне довічне грошове утримання вплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Закону України від 24 грудня 2015 року № 911 -VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержаного суддею після виходу у відставку.
Суд зазначив, що не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів».
У пункті 5 названого Рішення вказано, що Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень Законів України, визнаних неконституційними.
Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу Рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Пунктами 1.1, 1.4 Європейської хартії про Закон України «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року передбачено, що метою закону є забезпечення компетентності, незалежності та неупередженості, на які законно розраховує кожна людина при зверненні до суду і до кожного судді за захистом своїх прав. Закон надає кожному судді, який вважає, що його права за законом або в більш широкому розумінні його незалежності чи незалежності юридичного процесу так чи інакше знаходяться під загрозою або не приймаються до уваги, можливість звернутись до такого незалежного органу, який володіє ефективними можливостями правового впливу або який здатний запропонувати таку можливість.
Відповідно до пункту 6.4 вказаної Хартії закон передбачає, що судді, які досягай встановленого законом віку для виходу у відставку із суддівської посади і які виконували суддівські повноваження протягом певного терміну, повинні отримувати пенсію при виході у відставку, рівень якої повинен бути як найближче до рівня їх останньої заробітної плати в якості судді.
Згідно з пунктом 54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів від 17 листопада 2010 року № (2010)12 оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їх рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.
Таким чином, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Враховуючи те, що на законодавчому рівні України гарантувалось право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди, судді мали законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір щомісячного довічного грошового утримання, як один з елементів гарантій їх незалежності.
Згідно з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в рішенні від 26 вересня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України", за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатись статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатись такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, зокрема з листа відповідача, останнім не заперечується право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання. Однак, спірним є розмір такого утримання.
Відповідно до копії трудової книжки позивача, останній працював на посаді: стажиста на посаді слідчого прокуратури Корабельного р-ну м. Миколаєва з 31.07.1987 по 17.07.1088р.р., слідчого прокуратури Корабельного району м. Миколаєва з 18.07.1988 по 23.07.1989 р.р., слідчого прокуратури Центрального району м. Миколаєва з 24.07.1989 по 24.07.1990 р.р., помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва з 25.07.1990 по 22.07.1991р.р., прокурора відділу по нагляду за розглядом цивільних справ у судах прокуратури Миколаївської області з 23.07.1991 по 31.01.1994 р.р., прокурора відділу з питань участі прокурорів у арбітражному судочинстві цивільно-судового управління Генеральної прокуратури України з 01.02.1994 по 01.07.1996 р.р., а також перебував на денній формі навчання Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 25.08.1982 по 30.06.1987 р.р. та строковій військовій службі у Збройних Силах СРСР з 02.07.1980 по 14.05.1982 р.р.
Відповідно до довідки Вищого господарського суду України за № 113 від 07.10.2016 року про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж ОСОБА_4 становить 33 (тридцять три) роки 5 (п'ять) місяць та 25 (двадцять п'ять) днів.
Тобто, при визначенні позивачу розміру довічного грошового утримання відповідачем не враховано приписи пункту 11 розділу XIII Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ), згідно з яким судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Так, відповідно до частин першої, четвертої статті 43 Закону України в 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражі в України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при визначенні розміру щомісячного грошового утримання позивача, протиправно не враховано стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури, проходження військової служби та навчання в університеті, які призвели до заниження суддівського стажу та зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке з урахуванням зазначено стажу відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції чинній на час набуття права на відставку) та п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року становить 90 % суддівської винагороди.
Надані докази були оцінені судом, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, судом було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9-12, 71, 158, 128, 160-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо визначення суддівського стажу та розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.
Зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Довідки про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 113 від 07.10.2016 року відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції чинній на час набуття права на відставку) та п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, що становить 90 % суддівської винагороди.
Стягнути з Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 41248571) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1280,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Дубас Т.В.