Справа №359/4378/17
Провадження №2/359/1836/2017
4 серпня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Коробові О.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
за участю відповідача ОСОБА_2,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірван-ня шлюбу,
встановив:
В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунто-вує його тим, що 3 серпня 1996 року сторони уклали шлюб. Під час шлюбу у них народились дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 Позивач не бажає жити однією сім'єю з ОСОБА_2, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Тому ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб.
У судовому засіданні позивач підтримала позов та просить суд задовольнити його.
ОСОБА_2 визнає позов та не заперечує проти його задоволення.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 3 серпня 1996 року сторони уклали шлюб, зареєстрований у ВРАГС Бориспільського міськвиконкому Київської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №175. Ця обставина підтвержується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 3 серпня 1996 року (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_5 Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 22 жовтня 1999 року (а.с.11), серії НОМЕР_3 від 18 серпня 2010 року (а.с.10).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу супере-чило б інтересам хоча б одного з них.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допуска-ється. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Встановлено, що ОСОБА_1 не бажає жити однією сім'єю з відповідачем. Збере-ження шлюбу буде суперечити її інтересам. Примушування позивача до шлюбу з ОСОБА_2 не допускається.
З огляду на це суд вважає, що шлюб, укладений між сторонами, допустимо розірвати.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 640 гривень. Ця обставина підтверджується квитанцією (а.с.1). Пред'явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 640 гривень.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ст.ст.213-215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 3 серпня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований у відділі реєстрації актів громадського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №175, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 640 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець