61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
22.08.2017 Справа №905/1417/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, ЄДРПОУ 40081237,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32510349,
про стягнення 63600,00 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_3 - керівник (за статутом, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), -
Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №НЮс-1/348 від 21.06.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек”, м.Донецьк, про стягнення штрафу в сумі 63600,00 грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1417/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 27.06.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1417/17.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до комерційного акту РА №016060/1743 від 24.12.2016р. в ході перевірки маси вантажу на транзитній станції Запоріжжя - ОСОБА_1 залізниці у вагонах №56671522, №52736964 виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем у залізничній накладній №53159463 від 17.12.2016р., а отже неправильно вказано останнім дані вантажу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу.
На підтвердження викладених обставин позивач надав у копіях: довіреності на представників позивача, залізничну накладну №53159463 від 17.12.2016р., комерційні акти РА №016060/1743 від 24.12.2016р., РА №016060/1743/2 від 24.12.2016р., технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (зввт) №87 від 01.02.2013р., документи на підтвердження правового статусу головного підприємство позивача та його регіонального філії, витяг з сайту Міністерства юстиції України “Безкоштовний запит. Загальна інформація про юридичну особу” щодо відповідача, роздруківка з веб - сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», примірник позовної заяви №НЮс-1/348 від 21.06.2017р. з додатками для відповідача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.1, 2, 12, 15, 33, 49, 56, 58, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.3, 10 Закону України “Про залізничний транспорт”, ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, п.2.1, п.2.3, п.6.6, п.6.7, додаток №3 Правил оформлення перевізних документів, п.5, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення та Правила перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., ст.1 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції”, п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01 - 06/1290/14 від 12.09.2014р. “Про Закон України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції”.
21.08.2017р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання №01 - 1417 від 18.08.2017р. про зменшення п'ятикратного штрафу до половини однієї провізної плати, до якого додано у копіях: вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-113-47 від 05.05.2017р., №Ю-113-47 від 08.06.2017р., рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2016р. по справі №908/2126/15-г, сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №2851/05-4 від 04.09.2014р., сертифікат №6555 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№835/05.0-4 від 25.07.2016р., свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки від 04.11.2005р., ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2017р. по справі №805/1779/15-а, ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі №805/1779/15-а, рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2016р. по справі №905/97/16, від 06.09.2016р. по справі №905/238/16.
Також представником відповідача представлено суду додаткові пояснення №01 - 1417/2 від 22.08.2017р., до яких додано копію витягу з веб - сайту «Єдиний державний реєстр судових рішень» постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2016р. по справі №904/4950/15.
Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні; зазначив, що розвантаження вагону не відбулось, оскільки виявлений надлишок був допустимим в межах його вантажопідйомності та не загрожував безпеці руху; через канцелярію господарського суду Донецької області подав клопотання №13 - 04/690 від 19.08.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку; проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечив; представив суду для огляду оригінали комерційних актів РА №016060/1743 від 24.12.2016р., РА №016060/1743/2 від 24.12.2016р. з відміткою у розділі Є.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.08.2017р. зазначив про наявність виняткових обставин, за яких погіршилось фінансове становище підприємства та призупинено виробництво, є чинники як зовнішні, так і внутрішні, що впливають на належне здійснення діяльності і контроль над її здійсненням; зауважив, що на сьогодні єдиним працівником апарату управління є безпосередньо він; наполягав, що внаслідок невірного зазначення маси вантажу не було загрози безпеки руху, не завдано збитків ні залізниці, ні третім особам, доказів протилежного суду не представлено; вважає за виключних обставин штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати неадекватним та несправедливим; просив зменшити розмір штрафних санкцій до половини однієї провізної плати.
Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
У грудні 2016р. на адресу ПАТ “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь Дніпропетровської області, зі станції Горлівка Донецької залізниці на станцію Нікополь ОСОБА_1 залізниці відбулось відвантаження за залізничною накладною №53159463 від 17.12.2016р., зокрема, у вагонах №56671522, №52736964 вантажу - кокс, не поіменований в алфавіті, клас крупності 25 мм. і більше у вологому стані.
При оформленні зазначеної залізничної накладної №53159463 від 17.12.2016р., у вагоні №56671522 відповідачем вказано масу вантажу нетто - 46000 кг., у вагоні №52736964 - нетто 46400 кг.
Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т), заводський №ВВЭТ - ТД 050804300.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На транзитній станції Запоріжжя - ОСОБА_1 залізниці під час перевезення було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагонах №56671522, №52736964 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №53159463 від 17.12.2016р. та за результатами якої складено комерційний акт РА №016060/1743 від 24.12.2016р.
За змістом комерційного акту РА №016060/1743 від 24.12.2016р. на підставі актів загальної форми №37493 від 23.12.2016р., №37494 від 23.12.2016р., №41734 від 24.12.2016р., №41735 від 24.12.2016р. ст.Запоріжжя Ліве проведено контрольне зважування вантажу на справних вагонних вагах ст.Запоріжжя Ліве №87, держ. повірка 01.02.2016р., огляд - перевірка 26.07.2016р. приймальником поїздів ОСОБА_4, у присутності ДСЗМ ОСОБА_5, ВОХР стр. ОСОБА_6 за результатами якого виявлено, що у вагоні №56671522 вага брутто складає 74050 кг., тара з документа - 23200 кг., нетто - 50850 кг., що більше документа на 4850 кг., у вагоні №52736964 вага брутто складає 74900 кг., тара з документа - 23700 кг., нетто - 51200 кг., що більше документа на 4800 кг.
У розділі “Д” комерційного акту також відображено, що у комерційному відношенні навантаження у вагонах навалом шапкою вище бортів на 40 см. В перевізному документі значиться вантаж промаркований вапном по всій площі вагону. Фактично під снігом, маркування не проглядається. Виборок і поглиблень немає. У технічному відношенні вагон справний, бездверний, люки зачинені щільно, слідів течі та розсипу вантажу немає.
Акт підписано ДЗСМ ОСОБА_5 агентом комерційним ОСОБА_7, приймальником поїздів ОСОБА_4
Згідно технічного паспорту №87 від 01.02.2013р. вагонних ваг станції Запоріжжя - ОСОБА_1 залізниці, відміткою у паспорті підтверджено, що 26.07.2016р. вагонним вагам проведено огляд - перевірку, наступний строк держповірки ваг 26.01.2017р.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд встановив, що комерційний акт РА №016060/1743 від 24.12.2016р. підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, вказаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
У розділі “Є” комерційного акту РА №016060/1743/2 від 24.12.2016р., що є другим примірником акту РА №016060/1743 від 24.12.2016р., міститься відмітка станції призначення Нікополь ОСОБА_1 залізниці наступного змісту: “При перевірці вантажу, різниці проти цього акту не виявлено”.
Таким чином, відмітка станції призначення у розділі “Є” комерційного акту РА №016060/1743/2 від 24.12.2016р. вказує на підтвердження станцією Нікополь ОСОБА_1 залізниці факту виявлення надлишку, що більше ваги, визначеної відповідачем у залізничній накладній №53159463 від 17.12.2016р.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи “ОСОБА_4 вантажу, визначена відправником, кг” та “Спосіб визначення маси” заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №53159463 від 17.12.2016р., засвідчено належним доказом комерційним актом РА №016060/1743 від 24.12.2016р.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані жодні докази, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті, або що спростовують вищевикладені обставини.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
Враховуючи дане, предметом дослідження є встановлення такого порушення.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.
Відтак, судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищеозначеним нормативним актом.
Окрім того, при застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 63600,00 грн., що розраховано за кожним вагоном із провізної плати у розмірі 6360,00 грн.
Одночасно суд не погоджується із даним, оскільки за аналізом ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, відповідальність у вигляді штрафу встановлена за сам факт неправильного зазначення певних відомостей у накладній, незалежно від кількості допущених порушень у ній при складанні.
Відтак, відповідачем допущено невірне вказання маси вантажу у графі 24 "маса вантажу, зазначена відправником" залізничної накладної №53159463 від 17.12.2016р. і тому виходити із її (маси) складових є безпідставним.
З огляду на таке, штраф за допущене порушення у накладній №53159463 від 17.12.2016р. у п'ятикратному розмірі провізної плати дорівнює сумі 31800,00 грн., виходячи із провізної плати 6360,00 грн.
За змістом представленого суду клопотання №01 - 1417 від 18.08.2017р. відповідач просить суд зменшити п'ятикратний штраф до половини однієї провізної плати, зазначає, що фактичне місце розташування його підприємства в прифронтовій зоні проведення антитерористичної операції ускладнило господарську діяльність підприємства і, як наслідок, розрахунки з контрагентами; вказує на наявність об'єктивних обставин, що склалися із проведенням антитерористичної операції в Донецькій області та введенням контрольно - пропускного режиму через лінію зіткнення. Ці обставини стали причинами нестабільного фінансового становища підприємства у 2014 - 2016рр. та по тепер; зауважує на особливій соціальній відповідальності підприємства та такій специфіці його виробництва, як небезпечність та безперервність; вимушене не однократне призупинення роботи; брак коштів, значну заборгованість за кредитом та податками; звертає увагу суду на те, що ніяких збитків ані позивачу, ані іншим учасникам господарських відносин завдано не було, ступінь виконання договірних обов'язків по сплаті перевезення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек” на користь позивача виконано своєчасно й в повному обсязі; посилався на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.8, 61, 129 Конституції України, п.3.2 рішення Конституційного суду України №7 - рп/2013 від 11.07.2013р., рішення Конституційного суду України №15 - рп/2004 від 02.11.2004р., ст.69 Закону України «Про Конституційний суд України», ст.116 Статуту залізниць України, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Дослідив обґрунтованість заявлених вимог відповідачем, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд приймає до уваги, що ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Доказів того, що неправильне зазначення відповідачем у даному випадку ваги вантажу спричинило збитки для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафні санкції - господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (п.1 ст.216 Господарського кодексу України).
У розумінні ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Одночасно у розумінні ст.118 Статуту залізниць України спірна санкція застосовується при встановленні факту неправильного зазначення певних відомостей у перевізному документі.
Як зазначено вище, встановлено підстави для застосування відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого ст.118 Статуту залізниць України.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.
Суд бере до уваги, що в даному випадку маса, що є гранично допустимою, складає у вагоні №56671522 лише 101,7 кг. (0,2% від маси нетто 50850 кг.), у вагоні №52736964 - 102,4 кг. (0,2% від маси нетто 51200 кг.), а перевантаження, яке було допущено відповідачем склало у вагоні №56671522 - 4850 кг., у вагоні №52736964 - 4800 кг.
Разом з цим, згідно з ч.2 Вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1854 (далі - Правила), виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху. Відповідно до п.15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Отже, при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати не лише майнові інтереси відповідача, але й інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які, в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.
Однак, беручи до уваги приведену у залізничній накладній №53159463 від 17.12.2016р. вантажопідйомність вагонів №56671522, №52736964 у 70 т., останні понад цю норму не завантажені, з чого можна зробити висновок, що фактична вага, у спірному випадку, не обумовлює загрозу руху поїздів, не має наслідком створення умов для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Правовий аналіз застосування ст.83 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що зменшувати розмір штрафу є виключно правом суду, а обставини для застосування вказаної норми є оціночними.
Судом також враховано, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Донецьк.
При цьому, події на території Донецької області, якими є активна фаза антитерористичної операції у Донецькій області, проведення бойових дій у регіоні, а також інші численні порушення у зв'язку з цими обставинами, загальновідомі та додаткового підтвердження не вимагають.
Приймаючи до уваги викладені вище обставини, відсутність доказів негативних наслідків від неправильного зазначення ваги вантажу у перевізному документі, суд вважає за можливе, користуючись правом наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір штрафу, при цьому виходячи з базового розміру визначення штрафної санкції за приписами ст.118 Статуту залізниць як провізна плата, до 15900,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З огляду на таке, клопотання відповідача №01 - 1417 від 18.08.2017р. про зменшення нарахованого позивачем штрафу підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек”, м.Донецьк, про стягнення штрафу в сумі 63600,00 грн., задовольнити частково.
2. Зменшити розмір стягуваної суми штрафу до 15900,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Істек” (83030, м.Донецьк, Будьонівський район, вул.Тамбовська, буд.1, ЄДРПОУ 32510349, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ЄДРПОУ 40075815), в особі регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (49602, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108, ЄДРПОУ 40081237, р/р №26002301527468 в філії - Дніпровське обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 305482) штраф у розмірі 15900,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. В судовому засіданні 22.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
8. Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2017р.
Суддя О.В. Кротінова