про призначення судової експертизи
31.08.2017 Справа № 904/6976/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)
до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 129 477 грн. 60 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт 1 категорії (довіреність № 669 від 17.05.2017)
від відповідача: ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт (довіреність № 52-16/08
від 11.01.2017)
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) плату за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у загальному розмірі 129 477 грн. 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у січні 2017 року залізницею було прийнято до перевезення вагони з вантажем на адресу одержувача - Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". На шляху прямування на підставі наказів № 154 від 16.01.2017, № 162 від 17.01.2017, № 182 від 19.01.2017, № 196 від 20.01.2017, № 206 від 20.01.2017 та № 220 від 21.01.2017 вказані вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу одержувача (відповідача). За цим фактом станцією затримки у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами було складено акти загальної форми ГУ-23: № 738 від 16.01.2017, № 739 від 16.01.2017, № 740 від 16.01.2017, № 741 від 16.01.2017, № 742 від 16.01.2017, № 743 від 16.01.2017, № 744 від 16.01.2017, № 745 від 16.01.2017, № 746 від 16.01.2017, № 747 від 16.01.2017, № 804 від 17.01.2017, № 805 від 17.01.2017, № 806 від 17.01.2017, № 807 від 17.01.2017, № 808 від 17.01.2017, № 809 від 17.01.2017, № 810 від 17.01.2017, № 811 від 17.01.2017, № 812 від 17.01.2017, № 813 від 17.01.2017, № 814 від 17.01.2017, № 815 від 17.01.2017, № 822 від 18.01.2017, № 832 від 19.01.2017, № 833 від 19.01.2017, № 834 від 19.01.2017, № 835 від 19.01.2017, № 836 від 19.01.2017, № 837 від 19.01.2017, № 838 від 19.01.2017, № 872 від 19.01.2017, № 873 від 19.01.2017, № 874 від 20.01.2017, № 875 від 20.01.2017, № 876 від 20.01.2017, № 877 від 20.01.2017, № 878 від 20.01.2017, № 879 від 20.01.2017, № 880 від 20.01.2017, № 881 від 20.01.2017, № 952 від 22.01.2017, № 953 від 22.01.2017, № 958 від 22.01.2017, № 959 від 22.01.2017, № 960 від 22.01.2017, № 961 від 22.01.2017, № 962 від 22.01.2017, № 963 від 22.01.2017, № 964 від 22.01.2017, № 965 від 22.01.2017, № 966 від 22.01.2017, № 975 від 22.01.2017, № 976 від 22.01.2017, № 977 від 22.01.2017, № 978 від 22.01.2017. За весь час затримки вагонів на підходах до станції Кривий Ріг з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами та збір за зберігання вантажу за відомостями форми ГУ-46: №№ 26019097, 25019093, 25019094, 26019098, 28019110, 27029227, 30019116, 25019091, 29019112, 15029200, 25019092 та накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 24019027, 24019028.
Отже, станцією призначення було оформлено всі необхідні документи, на підставі яких розраховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 17.07.2017.
Від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.суду 39838/17 від 17.07.2017), в якому він просить призначити судову експертизу та поставити на розгляд експерта наступні питання:
- яка причина того, що вагони за наказами № 154 від 16.01.2017, № 162 від 17.01.2017, № 182 від 19.01.2017, № 196 від 20.01.2017, № 206 від 20.01.2017, № 220 від 21.01.2017 не були доставлені на станцію призначення - Кривий Ріг і чи пов'язаний цей факт з порушенням позивачем вимог ЄТП щодо нормативу обробки вагонів на станції Кривий Ріг?;
- чи впливало на пропуску спроможність станції Кривий Ріг використання залізницею приймально-відправних колій (відповідно до розділу 1 ЄТП "Характеристика колій станції Кривий Ріг") під інші технологічні операції (накопичення, пропуск пасажирських і вантажних поїздів та інші)?;
- чи мала залізниця технічну можливість доставити ці вагони до станції призначення вчасно?;
- чи мала залізниця технічну можливість доставити спірні вагони до станції призначення в проміжках часу між наказами № 154 від 16.01.2017, № 162 від 17.01.2017, № 182 від 19.01.2017, № 196 від 20.01.2017?;
- який документ необхідний для здійснення аналізу технічної можливості станції призначення Кривий Ріг щодо приймання та відправлення вагонів вантажовласника: графік виконаного руху по станції Кривий Ріг чи положення (інформація) щодо зайнятості колій по станції Кривий Ріг, чи потрібно їх аналізувати в сукупності, для того, щоб визначити наявність технічної можливості у позивача доставити спірні вагони, що затримані на станціях підходу, на станції призначення?;
- як здійснювати розрахунок загального часу затримки спірних вагонів при нарахуванні плати за користування вагонами у разі затримки одних і тих самих вагонів за декількома актами загальної форми ГУ-23, а саме на станції підходу та на станції призначення; у разі затримки одних і тих самих вагонів на одній станції підходу за декількома наказами?;
- чи вірно розрахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу? Якщо ні, то яка правильна сума?
Ухвалою суду від 17.07.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.08.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, також задоволенням клопотання позивача.
Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 43826/17 від 07.08.2017), у якому він просить суд, проведення судової експертизи у справі доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зазначає, що оплату за проведення судової експертизи відповідач гарантує.
Ухвалою суду від 07.08.2017 клопотання відповідача задоволено та продовжено строк розгляду спору по справі № 904/6976/17 на 15 днів, терміном по 13.09.2017 включно.
У судовому засіданні 07.08.2017 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 31.08.2017. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 клопотання відповідача про витребування додаткових доказів задоволено та зобов'язано позивача надати вказані документи.
У судове засідання 31.08.2017 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2017 наполягав на задоволенні клопотання про призначення експертизи, проведення судової залізнично-транспортної експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставити питання, які наведені у клопотанні від 13.07.2017 № 52-16/540.
Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2017 заперечував проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
Судом наголошено про необхідність призначення судової залізнично-транспортної експертизи та запропоновано представникам сторін надати питання для розгляду експертом.
При цьому, відповідно до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Так, для вирішення даного спору є потреба у спеціальних знаннях, тобто висновок експерта при розгляді даної справи не можуть замінити інші засоби доказування.
При цьому, згідно з пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".
Відповідно до частини 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу, проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Суд відзначає, що за результатами дослідження матеріалів справи судом вбачається, що вирішення питання щодо наявності у залізниці можливості або її відсутності доставити спірні вагони на станцію призначення з урахуванням ситуації, що склалася на станції призначення в момент затримки спірних вагонів на станціях підходу, та відповідно, неможливості визначити правомірність нарахування плати за користування вагонами.
Отже, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової залізнично-транспортної експертизи, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, та вважає за необхідне на розгляд експерту (експертам) поставити наступні питання:
1) Яка причина того, що вагони за наказами № 154 від 16.01.2017, № 162 від 17.01.2017, № 182 від 19.01.2017, № 196 від 20.01.2017, № 206 від 20.01.2017, № 220 від 21.01.2017 не були доставлені на станцію призначення - Кривий Ріг і чи пов'язаний цей факт з порушенням позивачем вимог ЄТП щодо нормативу обробки вагонів на станції Кривий Ріг?
2) Чи впливало на пропуску спроможність станції Кривий Ріг використання залізницею приймально-відправних колій (відповідно до розділу 1 ЄТП "Характеристика колій станції Кривий Ріг") під інші технологічні операції (накопичення, пропуск пасажирських і вантажних поїздів та інші)?
3) Чи мала залізниця технічну можливість доставити ці вагони до станції призначення вчасно?
4) Чи мала залізниця технічну можливість доставити спірні вагони до станції призначення в проміжках часу між наказами № 154 від 16.01.2017, № 162 від 17.01.2017, № 182 від 19.01.2017, № 196 від 20.01.2017?
5) Який документ необхідний для здійснення аналізу технічної можливості станції призначення Кривий Ріг щодо приймання та відправлення вагонів вантажовласника: графік виконаного руху по станції Кривий Ріг чи положення (інформація) щодо зайнятості колій по станції Кривий Ріг, чи потрібно їх аналізувати в сукупності, для того, щоб визначити наявність технічної можливості у позивача доставити спірні вагони, що затримані на станціях підходу, на станції призначення?
6) Як здійснювати розрахунок загального часу затримки спірних вагонів при нарахуванні плати за користування вагонами у разі затримки одних і тих самих вагонів за декількома актами загальної форми ГУ-23, а саме: на станції підходу та на станції призначення; у разі затримки одних і тих самих вагонів на одній станції підходу за декількома наказами?
7) Чи вірно розрахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу? Якщо ні, то яка правильна сума?
8) Чи можлива передача спірних вагонів на під'їзну колію ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" без їх згоди (власника під'їзної колії) у вигляді загорання зеленої лампочки на вхідному світлофорі, якщо пунктом 7.2. інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг" відправлення поїзду на станцію Допоміжна (власник ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") потребує дозвільного сигналу з боку відповідача?
При цьому, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ (стаття 7 Закону України "Про судову експертизу").
Відповідно пункту 1.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, експертизи та інші дослідження проводяться експертними установами відповідно до регіональних зон обслуговування.
При цьому, відповідач у клопотанні наполягає на дорученні проведення судової експертизи саме Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, з метою забезпечення неупередженого та об'єктивного проведення експертизи.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне доручити проведення судової експертизи по даній справі Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54).
Частиною 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи.
Відповідно до частини 3 і 4 статті 15 Закону України "Про судову експертизу" витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Враховуючи обставини справи, господарський суд вважає за необхідне покласти витрати по проведенню експертизи на відповідача, а також зобов'язати відповідача здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне призначити у справі судову залізнично-транспортну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Керуючись статтями 41, 42, 44, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Клопотання від 13.07.2017 № 52-16/540 Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про призначення експертизи задовольнити.
2. Призначити у справі № 904/6976/17 судову залізнично-транспортну експертизу.
3. Проведення експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
4. На розгляд експерта (експертів) поставити такі питання:
1) Яка причина того, що вагони за наказами № 154 від 16.01.2017, № 162 від 17.01.2017, № 182 від 19.01.2017, № 196 від 20.01.2017, № 206 від 20.01.2017, № 220 від 21.01.2017 не були доставлені на станцію призначення - Кривий Ріг і чи пов'язаний цей факт з порушенням позивачем вимог ЄТП щодо нормативу обробки вагонів на станції Кривий Ріг?
2) Чи впливало на пропуску спроможність станції Кривий Ріг використання залізницею приймально-відправних колій (відповідно до розділу 1 ЄТП "Характеристика колій станції Кривий Ріг") під інші технологічні операції (накопичення, пропуск пасажирських і вантажних поїздів та інші)?
3) Чи мала залізниця технічну можливість доставити ці вагони до станції призначення вчасно?
4) Чи мала залізниця технічну можливість доставити спірні вагони до станції призначення в проміжках часу між наказами № 154 від 16.01.2017, № 162 від 17.01.2017, № 182 від 19.01.2017, № 196 від 20.01.2017?
5) Який документ необхідний для здійснення аналізу технічної можливості станції призначення Кривий Ріг щодо приймання та відправлення вагонів вантажовласника: графік виконаного руху по станції Кривий Ріг чи положення (інформація) щодо зайнятості колій по станції Кривий Ріг, чи потрібно їх аналізувати в сукупності, для того, щоб визначити наявність технічної можливості у позивача доставити спірні вагони, що затримані на станціях підходу, на станції призначення?
6) Як здійснювати розрахунок загального часу затримки спірних вагонів при нарахуванні плати за користування вагонами у разі затримки одних і тих самих вагонів за декількома актами загальної форми ГУ-23, а саме: на станції підходу та на станції призначення; у разі затримки одних і тих самих вагонів на одній станції підходу за декількома наказами?
7) Чи вірно розрахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу? Якщо ні, то яка правильна сума?
8) Чи можлива передача спірних вагонів на під'їзну колію ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" без їх згоди (власника під'їзної колії) у вигляді загорання зеленої лампочки на вхідному світлофорі, якщо пунктом 7.2. інструкції "Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг" відправлення поїзду на станцію Допоміжна (власник ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") потребує дозвільного сигналу з боку відповідача?
5. Попередити особу (чи осіб), які безпосередньо проводитимуть судову експертизу про відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
6. Запропонувати судовому експерту реалізувати надане йому статтею 13 Закону України "Про судову експертизу" право, щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.
7. Витрати по оплаті судової експертизи покласти на Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
8. Роз'яснити сторонам, що питання про розподіл витрат на проведення судової експертизи буде вирішено під час прийняття рішення у справі відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
9. Надіслати матеріали справи № 904/6976/17 Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54).
10. Зобов'язати сторони надати в розпорядження експерта на його вимогу всі необхідні документи та матеріали для проведення судової експертизи, а також забезпечити прибуття експерта та безперешкодний доступ до об'єкта дослідження (у разі необхідності).
11. Експертній установі рахунок на оплату вартості експертизи направити Публічному акціонерному товариству "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191000).
12. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку, оплатити рахунок та докази оплати надати господарському суду протягом 7 днів з моменту оплати.
13. Зобов'язати експерта згідно з частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України після проведення дослідження та підготовки письмового висновку направити належним чином засвідчені копії висновку сторонам у справі та третім особам, а також провести експертизу у строки, передбачені підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. У разі необхідності дослідження великої кількості документів та у разі складності призначеної експертизи, дозволено проведення експертизи у більш довгий термін відповідно до чинного законодавства.
Суддя ОСОБА_3