справа № 2а-5946/09/0670
категорія 2.11.1
03 листопада 2009 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М.,
при секретарі - Вітковській Т.С.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Каленського О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив :
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 /надалі позивач/ звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання не чинними податкового повідомлення-рішення Коростеньської Об"єднаної Державної податкової інспекції № 0000521702/0 від 10.08.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 33758 грн. соновного платежу та 16879 грн. штрафних/фінансових/ санкцій, а всього 50637 грн., та рішення про застосування штрафної/фінансової/ санкції № 0000912302 від 10.08.2009 р.про застосування штрафних/фінансових/ санкцій в сумі 2340 грн. за порушення норм обігу готівки.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ним правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по товарах та послугах, які призначались для використання в господарській діяльності, а саме придбання бензину, вартість придбаних деталей для автомобіля, вартість отриманих послуг мобільного зв"язку, вартість придбаних принтерів та картриджей до них, вартість послуг з оренди автотранспорта, отриманих від ТОВ "Глагол-Сервіс", так як всі ці товари та послуги використані ним в господарській діяльності і є всі документи, які посвідчують факт придбання вказаних товарів і послуг - податкові накладні,рахунки-фактури, платіжні доручення, договора про надання послуг, акти виконаних робіт, які оформлені належним чином. З цих же підстав вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаних операціях , оскільки операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей підтверджені належним чином оформленими податковими накладними відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість"( далі -Закон “Про ПДВ”). Є також безпідставним твердження Відповідача про те, що ним безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по придбаному відсіву, так як він як приватний підприємець здійснює діяльність по придбанню та реалізації відсіву різним споживачам і факт використання в господарській діяльності підтверджується документами бухгатерського обліку- накладними видатковими, актом звірки.Також безпідставним є твердження Відповідача про порушення ним порядку ведення кассових операцій у національній валюті - придбавався товар без наявності підтверджуючих сплату документів встановленого зразку, хоча для перевірки були надані всі документи, які підтверджують оплату товару та послуг.
В судовому засіданні представник Позивача та Позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що при проведенні перевірки і при оформленні її результатів були дотримані вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, при цьому посилається на те, що виявлені в ході проведеної перевірки факти порушень податкового законодавства мали місце та зафіксовані у акті перевірки № 235/313/17-02/2144614677 від 24.07.2009 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідив надані стороанми докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно направлення від 13.07.2009 р. № 381, виданого Коростеньською ОДПІ , на підставі ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіку на 2 квартал 2009 р., та затвердженого плану перевірки, проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 9.02.2007 р. по 30.06.09 р.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 235/313/17-02/2144614677 від 24.07.2009 р. (надалі - акт перевірки).
Згідно висновку вказаного акта перевірки Позивачем, крім іншого, порушено:
- пп.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7, ст.7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого при придбанні товаро-матеріальних цінностей та послуг і тим самим занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 33758 грн., а саме: квітень 2007 р.- 3803 грн., травень 2007 р.- 12489 грн., червень 2007 р.- 8885 грн., липень 2007 р.- 3808 грн., серпень 2007 р.- 3889 грн.,лютий 2008 р.-584 грн., червень 2008 р.-51 грн., серпень 2008 р.-53 грн., вересень 2008 р.-49 грн., жовтень 2008 р.-50 грн., травень 2008 р.- 97 грн.
- п.3.1, п.7.41. Положення "Про ведення касових операцій у національній валютів України" № 637 від 15.12.2004 р.
За висновками акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000521702/0 від 10.08.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 33758 грн. основного платежу та 16879 грн. штрафних/фінансових/ санкцій, а всього 50637 грн., та рішення про застосування штрафної/фінансової/ санкції № 0000912302 від 10.08.2009 р.про застосування штрафних/фінансових/ санкцій в сумі 2340 грн. за порушення норм обігу готівки.
Вказані податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафної/фінансової/ санкції суд визнає не чинними, виходячи з наступного.
Згідно реєстраційних документів Позивач здійснював підприємницьку діяльність з видом діяльності - оптова торгівля будівельними матеріалами та діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону “Про ПДВ”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Вищевикладені положення свідчать, що до валових витрат відносяться лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (Далі - закон № 334):
матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів;
нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).
Абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.).
Вищевикладені положення свідчать, що до валових витрат відносяться лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього ж Закону).
Щодо виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Глагол-Сервіс".
1.04.2007 року між ТОВ "Глагол-Сервіс" та ПП ОСОБА_1 був укладений договір оренди автомобіля вантажного "КАМАЗ" держномер НОМЕР_2.Відповідно до умов договору /п.3.1. розмір орендної плати становив 22000 грн. на місяць. 1.04.2007 року вказаний автомобіль був переданий Позивачу згідно до акту приймання-здачі.
10 серпня 2007 року між сторонами укладений акт погодження про припинення зобов"язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: сторони прийшли до взаємної згоди про припинення зобов"язань згідно договору поставки № 1 від 1.03.2007 року по оплаті вартості відватаженого товару на суму 84305,13 грн. шляхом заліку зустрічної вимоги згідно договору оренди від 10.04.2009 року по оплаті вартості отриманих послуг оренди ПП ОСОБА_1 на суму 84305,13 грн. Аналогічний акт був складений і 5 вересня 2007 року. Факт здійснення господарських операцій підтверджується також наданими актами виконаних робіт від 30.04.2007 р., 31.05.2007 р., 30.06.2007 р., 31.07.2007 р.,31.08.2007 р. та податковими накладними від 30.04.2007 р., від 31.05.2007 р., від 30.06.2007 р., від 31.07.2007 р., від 31.08.2007 р.
Аналізуючи зміст укладеного з ТОВ "Глагол-Сервіс" договору оренди транспортного засобу суд приходить до висновку, що Відповідачем помилково визначена правова природа та предмет цієї угоди, так як позивач не отримував від контагенту транспортних послуг, а орендував вантажний автотранспорт. Вказана обставина підтверджується змістом номенклатури податкових накладних та актів виконаних робіт, в яких зазначено оренда транспорту. За оренду транспортних засобів Позивачем проведено розрахунки з ТОВ "Глагол-Сервіс" шляхом проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог.
У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Посилання відповідача на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 ( v0488361-95 ) "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України
Аналізуючи такі обставини, суд дійшов висновку, що вказані витрати Позивача понесені в рамках здійснення його господарської діяльності і при цьому зазначені витрати підтверджено наданими документами.
Всі виписані ТОВ "Глагол-Сервіс" податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону “Про ПДВ”, що не заперечується Відповідачем та підтверджується актом перевірки, а тому будь-які підстави для донарахування ПДВ та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ у Відповідача були відсутні.
Щодо виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні відсіву у ТОВ "Омельянівський кар"єр" та СП "Щорсівський гранкар"ер", то слід зазначити, що всі суб"єкти господарювання в Україні для господарських операцій використовують видаткову накладні, як це передбачено ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом. А це свідчить про те, що податкова накладна не являється первинним бухгалтерським документом, а використовується виключно для здійснення податкового обліку з податку на додану вартість. Під час перевірки Позивачем Відповідачу були надані в повному обсязі видаткові накладні по придбанню та реалізації відсіву, але вони перевіряючими не були прийняті до уваги при підрахуванні кількості відсіву, отриманого у постачальників та відвантаженого покупцям. Судом встановлено, що фактично в 2007 році згідно видаткових накладних Позивачем отримано відсіву в кількості 8066 тон та реалізовано 8075,2 тон. Дані показники підтверджені видатковими накладними та відображені Позивачем в зведеній таблиці, приєднаній до матеріалів справи. Тому твердження перевіряючих про те, що різниця мід придбаним та реалізованим відсівом складає 20189,4 т. не відповідає дійсності. Факт реалізації відсіву покупцям в повному обсязі підтверджує його використання в господарській діяльності.
Такий факт підтверджуєтся актом звірки взаєморозрахунків станом на 1.09.2007 р. між ТОВ "Омелянівський кар"єр" та ПП ОСОБА_1, яким підтверджено отримання останнім відсіву на суму 162974,30 грн. Дана сума відповідає сумі отриманого відсіву у доданій зведеній таблиці на підставі видаткових накладних.
Також слід зазначити, що Відповідачем невірно відображено кількість відсіву в трьох податкових накладних, а саме : в податковій накладній №46 від 14.04.2007 р. зазначено 8500 т., фактично в податковій накладній зазначено 1380 т., в податковій накладній № 84 від 14.05.2007 р.- 8500 т. відсіву, фактично в податковій вказано - 1380 т., в податковій накладній № 137 від 11.06.07 р. зазначено 8000 т., а фактично -2300 т. Цей факт засвідчується наданими копіями цих накладних.
Таким чином суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідних періодів податок на додану вартість в сумі 13812,64 грн. і це було зроблено відповідно до п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Щодо виключення Відповідачем зі складу податкового кредиут ПДВ в сумі 1618,17 грн., які не призначаються для використання в господарській діяльності, то слід зазначити наступне.
Наказом № 1 від 15.03.2007 року Позивача встановлено, що для виконання дій, пов"язаних з підготовкою та продажем продукції був задіяний автомобіль Опель-Омега", що належить ПП ОСОБА_1 і витрати на паливно-мастильні операції та запасні частини для ремонту автомобіля пов"язані з використанням легкового автомобіля з метою отримання доходів.Аналогічного змісту був виданий наказ №1 від 2.01.08 р. Відповідно до податкових накладних № 5243/18 від 5.04.2007 р., № 5340/18 від 17.04.2007 р., № 6462/18ф від 23.08.2007 р., № 218/18ф від 13.02.2008 р., № 1104/18ф від 11.06.2008 р., № 2164/11 від 19.08.2008 р., № 3778/11 від 22.09.2008 р., № 5125/11 від 14.10.2008 р., № 6528/11 від 14.05.2009 р., № 8019/11 від 28.05.2009 р. Позивачем придбавався бензин для автомобиля "Опель-Омега", а згідно податкової накладної № 859 від 24.05.2007 р. були придбані автозапчастини.
26.07.2007 р. між Позивачем та ЗАТ "Київстар" була укладена угода № 2515799 про надання послуг мобильного зв"язку. Податковими накладними № ФКК-1404-4 від 14.04.2007 р., № ТК-2305-1 від 23.05.2007 р., № ТК-0406-1 від 4.06.2007 р., № ТК-1906-2 від 19.06.2007 р., підтверджено факт придбання карток поповнення рахунку.
5.04.2007 р. між Позивачем та ПП ОСОБА_4 був укладнеий договір про безоплатне користування майно- персональним компьютером. В 2007 та в 2008 році Позивачем були придбані принтера, що підтверджується податковими накладними № 07849 від 15.05.2007 р. та № 5459 від 18.02.2008 р.Також 8.08.2007 року Позивачем був придбаний картридж до принтера.
Як зазначалось вище до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Таким чином суд приходить до висновку що придбаний бензін, картки мобильного зв"язку та принтера використані Позивачем в господарській діяльності, а тому правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідних періодів податок на додану вартість в сумі 1618,17 грн. і це було зроблено ним відповідно до п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Що стосується застосування штрафних/фінансових/ санкцій до Позивача за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті внаслідок придбання товару без наявності підтверджуючих сплату документів встановленого зразка на суму 2340 грн., то суд приходить до висновку про незаконність дій Відповідача, так як під час перевірки і в судовому засіданні Позивачем надавався чек, який підтверджує оплату за принтер HP LaserJet 3050z на суму 1730 грн., який не був прийнятий перевіряючими до уваги.
Враховуючи викладене, Позивач правомірно визначив свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, в зв'язку з чим донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині є безпідставним та протиправним.
Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд-
постановив :
Позов задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000521702/0 від 10.08.2009 р. та рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій № 0000912302 від 10.08.2009 р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 5.11.2009 року.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький