справа № 2а-5364/09/0670
категорія 2.11.4
02 листопада 2009 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М.,
при секретарі - Вітковській Т.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Телічко Ю.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Житомирському районі
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив :
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 /надалі позивач/ звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Житомирському районі № 000005170/3 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 233863 грн., № 000006170/3 від 17.07.2009 р.про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 120884,40 грн., № 00005281702/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 13036,70 грн. та просив стягнути з відповідача понесені судові витрати та витрати за надання правової допомоги.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ним правомірно було віднесено до складу валових витрати на придбання макулатури, пляшок у ПП "Ідента універсал", ПП "Таргет-Юніверс", ПП "Бізнес-ВІГ" , так як є всі документи, які посвідчують факт придбання вказаних товарів - податкові накладні,рахунки-фактури, платіжні доручення про перерахування коштів за придбаний товар, які оформлені належним чином. З цих же підстав вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з вказаними підприємствами, оскільки операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей підтверджені належним чином оформленими податковими накладними відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість"( далі -Закон “Про ПДВ”). Є також безпідставним твердження відповідача про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 120884,40 грн., так як відповідно до вимог, передбачених ст.3, ст.9 пункту 9.12.1. Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено оподаткування лише доходу, а не понесених суб"єктом підприємницької діяльності витрат.На думку позивача через безпідставну відмову Відповідача врахувати фактично понесені ним затрати на придбання товарів, оподаткували не дохід, а витрати. Також просить відшкодувати з Відповадача понесені 3грн.40 коп. судових витрат по сплаті судового збору та 18000 грн. понесених витрат за надання правовой допомоги.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що при проведенні перевірки і при оформленні її результатів були дотримані вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, при цьому посилається на те, що виявлені в ході проведеної перевірки факти порушень податкового законодавства мали місце та зафіксовані у акті перевірки № 1771/17-0 від 26.12.2008 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно направлень від 5 грудня 2008 р. № 273/17-0, від 17 грудня 2008 р. № 283/17-0, виданих ДПІ у Житомирському районі, на підставі ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіку на 4 квартал 2008 р., та затвердженого плану перевірки, проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 5.06.2007 р. по 30.09.08 р.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 1771/17-0 від 26.12.2008 р. (надалі - акт перевірки).
Згідно висновку вказаного акта перевірки Позивачем, крім іншого, порушено:
- пп.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7, ст.7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого при придбанні товаро-матеріальних цінностей у ПП "Ідента універсал", ПП "Таргет-Юніверс", ПП "Бізнес-ВІГ" і тим самим занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 164600 грн., а саме: 1 квартал 2008 р.- 30275 грн., квітень 2008 р.- 23680 грн., травень 2008 р.- 19607 грн., червень 2008 р.- 24725 грн., липень 2008 р.- 32342 грн., серпень 2008 р.- 22125 грн., вересень 2008 р.- 11846 грн.
- ст. 19 п.19.1 Закону №283/97-ВР, внаслідок чого донараховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 122348 грн.
За висновками акта перевірки Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 000005170/3 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 233863 грн., № 000006170/3 від 17.07.2009 р.про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 120884,40 грн., № 00005281702/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 13036,70 грн.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ДПА України відхилила скаргу як безпідставну.
Вказані податкові повідомлення-рішення суд визнає не чинними, виходячи з наступного.
Згідно реєстраційних документів Позивач за період з 1.01.2008 р. по 30.09.2008 р. здійснював підприємницьку діяльність з видом діяльності - гуртово-роздрібна торгівля промисловими товарами / б/у пляшки ПХМ та макулатура/.
Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону “Про ПДВ”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Ідента універсал", ПП "Таргет-Юніверс", ПП "Бізнес-ВІГ" Позивачем надані належним чином оформлені податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення про перерахування коштів контагентам.Вказані документи оглянуті в судовому засіданні.
Вказані товарно-транспортні накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (Далі - закон № 334):
матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів;
нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).
Абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.).
Положеннями п. 11.2.1. Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Аналізуючи такі обставини, суд дійшов висновку, що вказані витрати Позивача понесені в рамках здійснення його господарської діяльності з ПП "Ідента універсал", ПП "Таргет-Юніверс", ПП "Бізнес-ВІГ" , при цьому зазначені витрати підтверджено як товарно-транспортними накладними, так і податковими накладними.
Всі виписані ПП "Ідента універсал", ПП "Таргет-Юніверс", ПП "Бізнес-ВІГ" податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону “Про ПДВ”, що не заперечується Відповідачем та підтверджується актом перевірки, а тому будь-які підстави для донарахування ПДВ та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ у Відповідача були відсутні.
Доводи Відповідача про відсутність за місцем реєстрації ПП "Ідента універсал", ПП "Таргет-Юніверс", ПП "Бізнес-ВІГ" немає правового значення, так як виходячи з вимог наведених вище положень законодавчих актів та приведених фактичних даних справи вказані підприємства на дати складання податкових накладних були зареєстровані в якості суб'єктів підприємницької діяльності, їх державна реєстрація не скасовувалась, підприємства володіли статусом платника податку на додану вартість. Відтак слід вважати, що спірні суми ПДВ віднесені Позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Щодо нарахування Відповідачем податку з доходів фізичних осіб слід зазначити, що Відповідач виходив з того, що Позивачем були завищені валові витрати на 805896 грн. через те, що ним до витрат включались витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП "Ідента універсал", ПП "Таргет-Юніверс", ПП "Бізнес-ВІГ". З врахуванням того, що судом встановлено факт правомірного віднесення Позивачем до витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей у вищевказаних підприємств, тому Відповідачу безпідставно нараховано податок з доходів фізичних осіб.
Враховуючи викладене, Позивач правомірно визначив свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, в зв'язку з чим донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині є безпідставним та протиправним.
Відповідно до статті 90 КАС України передбачено, що
1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави - розмір компенсації не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
По даній справі відбулося 3 судових засідання, розмір минимальної зарплати становить 650 грн., а тому розмір компенсації за витрати, пов"язані з оплатою правової допомоги адвоката становить 97,50 грн. /650 грн.*5%*3 дня/, а не 18000 грн. як просив Позивач.
Також Позивач має право на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору в сумі 3 грн.40 коп.
Керуючись Законом України „Про податок на додану вартість" , ст.ст. 86, 158-162КАС України, суд-
постановив :
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000005170/3 від 17.06.2009 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 233863 грн.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000006170/3 від 17.07.2009 р.про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 120884,40 грн.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00005281702/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 13036,70 грн.
Відшкодувати з Державного бюджету України ОСОБА_3 100 грн.90 коп. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 5.11.09 року
Головуючий суддя: Є.М. Мацький