вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
27.10.09Справа №2а-8504/09/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,
при секретарі Слабун О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Керч АР Крим
до Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря»
про стягнення 311167,45 грн. заборгованості,
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Лаврентьєва Т.А., представник, довіреність № 03/106 від 22.01.2009 р.;
Суть спору: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Керч АР Крим (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (далі відповідач) 311167,45 грн. заборгованості, яка утворилась у зв'язку з тим, що у розрахункових відомостях відповідач зазначає страховий тариф у розмірі 0,2%, не дивлячись на те, що йому було повідомлено про зміну тарифу з 0,2 % на 3,58 %.
Позивач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 27.10.2009 року, не забезпечив, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що підприємством вірно визначено розмір тарифу за класом професійного ризику виробництва 22 «сільське господарство» - 0,2%, тому у позивача не було підстав для визначення суми недоїмки та нарахування пені у загальній сумі 311167,45 грн. Представник відповідача зауважив, що підприємство мало заборгованість перед фондом у розмірі 2465,77 грн., проте, 26.10.2009 року зазначена заборгованість сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 966 від 26.20.2009 року. На підставі зазначеного вище представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, враховуючи ненадання позивачем доказів неможливості його участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи за відсутності його представника, вважає можливим продовжити розгляд справи відповідно до ст. 128 КАС України на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
Порядок нарахування і сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105I від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105).
Відповідно до ст. 6 Закону № 1105 суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.
Статтею 7 Закону визначені роботодавці, до яких відповідно до цього Закону відносяться власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.
Згідно зі ст. 10 Закону роботодавці набувають статусу страхувальників: юридичні особи - з дня взяття їх на облік.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та на випадок безробіття у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Керч АРК, реєстраційний номер 0108000182.
Відповідно до частини 2 статті 45 Закону України № 1105 роботодавець як страхувальник зобов'язаний: своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків; подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.
Ст. 46 Закону встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців.
Частиною 9 статті 47 Закону передбачено, що страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до п. 4.12. Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, від 12.07.2007, № 36 страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний з дня реєстрації у якості платника внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та на випадок безробіття щомісячно в день виплати заробітної плати найманим працівникам сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 45 Закону України №1105 порядок і строки подання відомостей, передбачених пунктами 3 і 4 частини другої цієї статті, визначаються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до пункту 7.5. Інструкції юридичні особи - платники страхових внесків щокварталу у двох примірниках складають Розрахункову відомість, зазначену у пункті 3.10 цієї Інструкції, один примірник якої подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку страхувальника в такі строки: до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня поточного року, до 25 січня року, наступного за звітним.
Позивачем 12.12.2008 року проведену перевірку відповідача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
За результатами перевірки складено акт № 114 від 12.12.2008 року, в якому зазначено про те, що підприємство у своїх розрахункових відомостях зазначає тариф 0,2 % та розраховує страхові внески по даному тарифу, проте як відповідно до Закону України № 660-IV від 03.04.3003 року «Про внесення змін до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідач при визначенні розміру страхових внесків повинен застосовувати тариф 3,58%.
На підставі зазначеного вище позивачем було визначено суму недоїмки відповідача по страховим внескам у розмірі 234783,17 грн. та була нарахована пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків у розмірі 38192,14 грн.
Розмір та підстави визначення страхових тарифів встановлені Законом України від 22.02.2001 № 2272-III «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно зі ст. 1 якого страхові тарифи встановлюються відповідно до класу професійного ризику виробництва.
Статтею 2 зазначеного закону для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва встановлені страхові тарифи, зокрема, для 22 класу професійного ризику «Сільське господарство» встановлений тариф 0,2 відсотка від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Відповідно до п. 1 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від от 13.09.2000 № 1423 з метою визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій (далі - підприємства) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - страхування від нещасного випадку) галузі економіки та види робіт (далі - галузі економіки) диференціюються за класами професійного ризику виробництва.
Судом до матеріалів справи було залучено довідку № 09/2-5/542 від 14.03.2001 року Головного управління статистики в АР Крим, відповідно до якої Риболовецький колгосп «Жемчужина моря» здійснює підприємницьку діяльність за видом діяльності «ловля риби» (05.01.1 КВЕД).
На думку позивача вид діяльності за КВЕД 05.01.1 «ловля риби» віднесено до 60 класу професійного ризику виробництва згідно з Порядком № 1423, тому страховий тариф повинен бути визначений у розмірі 3,58%.
Проте, суд зауважує, що рішеннями Господарського суду АР Крим від 27.05.2004 року по справі № 2-15/7217-2004 за позовом Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» до Керченського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання недійсним повідомлення та спонукання до виконання певних дій, а також рішенням Господарського суду АР Крим від 06.09.2007 року по справі № 2-16/1308-2007А за позовом до ДПІ в м. Керч АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення встановлений факт, що Риболовецький колгосп «Жемчужина моря» віднесено до сільськогосподарських товаровиробників.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням по адміністративній, цивільній або господарській справі, яка набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи чи особа, відносно якого встановлені ці обставини.
З огляду на зазначене вище, суд знаходить безспірним той факт, що Риболовецький колгосп «Жемчужина моря» відноситься до сільськогосподарських товаровиробників, тобто до 22 класу професійного ризику виробництва «сільське господарство» згідно з Порядком № 1423 та відповідно до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ним при визначенні розміру страхових внесків повинен застосовуватися тариф у розмірі 0,2%.
Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно застосовано до відповідача страховий тариф у розмірі 3,58%, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованим визначення відповідачу суми недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та нарахування пені у загальній сумі 311167,45 грн.
У своєму запереченні відповідач зауважив, що станом на 01.10.2008 року сума заборгованості Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» перед Фондом становить 2465,77 грн.
Позивач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів того, що зроблений відповідачем розрахунок суми заборгованості є невірним.
У судовому засіданні, яке відбулось 27.10.2009 року, представником відповідача були надані докази сплати заборгованості у повному обсязі, а саме платіжне доручення №966 від 26.20.2009 року на суму 2465,77 грн.
За таких обставин, суду дійшов висновку, що у позовних вимогах повинно бути відмовлено.
Під час судового засідання, яке відбулось 27.10.2009 року, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до вимог ст.. 163 КАС України, постанова оформлена та підписана 02.11.2009 року.
Керуючись ст. ст. 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.