вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
20.10.09Справа №2а-8787/09/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :
Головуючого судді Котаревої Г.А.
при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,
розглянувши адміністративну справу
,
за позовом Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "ФірмаСЕЛМА"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим
про стягнення заборгованості,
за участю представників:
від прокуратури -Савенко Д.Л., посвідчення № 09198;
від позивача - Алексєєв В.В. - пред-к, дов. № 181 від 18.08.2009 р.
від відповідача Державної податкової інспекції м. Сімферополя в АР Крим - Щербіна Д.С. -пред-к, дов. №45/100 від 25.05.2007 р.; Головного управління державного казначейства України в АР Крим, Гетманчук І.І., пред-к, дов. № 110-31/07 від 14.01.09.
Суть спору: ВАТ Електромашинобудівельний завод “Фірма “СЕЛМА”( далі - позивач) звернулось до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції м. Сімферополя АР Крим (далі -відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (далі -відповідач 2), в якому просило стягнути з державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 340985 грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідно до податкової декларації за січень 2005 р. загальна сума ПДВ , задекларованого позивачем до відшкодування з бюджету, склала 340985 грн. Зазначена декларація та усі необхідні документи були надіслані ДПІ в м. Сімферополі ( далі -відповідач 1 ) у встановлений законодавством строк. Відповідач 1 18.03.2005 р. винесла податкове повідомлення-рішення № 0003712301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у картці особового рахунку позивача на суму 340985 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення було визнано недійсним господарським судом АРК. В порушення положень Закону України “Про податок на додану вартість”зазначена сума ПДВ позивачу не відшкодована.
Постановою Господарського суду АР Крим від 13.12.2007 р. по справі №2-2/16340-2007А позов було задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Севастопольського Апеляційного господарського суду від 12.03.2008р. по справі № 2-22/16340-2007А рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2009 постанову Господарського суду АР Крим від 13.12.2007р та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 було скасовано справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до супровідного листа від 24.07.2009 р. вих. № К-4798/08 матеріали справи було надіслано в Окружний адміністративний суд АР Крим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2009 р. справу було прийнято до провадження судді Котаревої Г.М., справі присвоєно № 2а-8787/09/12/0170.
Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Під час судового засідання 20.08.2009 року відповідно до ст. 60 КАС України, на підставі листа від 19.08.2009 вих. № 3854вх./09. до участі у процесі вступила прокуратура м. Сімферополя.
Під час судового засідання, яке відбулось 20.08.2009р. представник відповідача 1 надав відзив на позов ( вих. № 10246/9/10 від 19.08.2009р.), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Представник Відповідача 1 зазначив, що згідно листа ДПА України від 14.04.2006р. № 7109/07/16-1317 “Про виконання доручення КМУ від 15.03.2006 р. № 9074/1/1-06 та від 26.03.2006 № 11392/1\1-06”платник податків, які були учасниками технологічних парків , результати діяльності від використання інноваційних проектів і інвестиційних проектів відповідно до законодавства, що діє в період їх діяльності, необхідно було відображати в податковій декларації по податку на додану вартість (скороченою). При цьому ПДВ, які підлягають нарахуванню, залишаються у розпорядженні таких платників, а суми ПДВ, які підлягають зменшенню, - не підлягають відшкодуванню з бюджету, а зменшують нарахування подальших звітних періодів.
Представник Головного управління Державного казначейства України в АРК проти позову заперечував та повідомив , що мотиви заперечень не змінились з часу розгляду справи Господарським судом АР Крим, оскільки до органів Державного казначейства України не надходило висновку порядку, передбаченому п.7.7.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, від Державної податкової інспекції в м. Сімферополя про відшкодування ПДВ в сумі, зазначеної в позові.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу , суд
Відкрите акціонерне товариство електромашинобудівний завод “Фірма “СЕЛМА”зареєстровано рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради 30.05.97 р. , рішення № 314-р. (код ЄДРПОУ 20732066) (т. 1, а.с. 20 ).
Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість ДПІ у м. Сімферополь 19.09.97 р., про що йому видано Свідоцтво № 00396729 (т. 1, а.с. 19 ).
ВАТ Електромашинобудівший завод “Фірма “СЕЛМА”згідно ст.. 1 Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”від 16.07.1999 р. №991-XIV(в редакції, що діяла станом на січень 2005 р.) отримало свідоцтво про державну реєстрацію як виконавець інноваційного проекту № 5 серія ІНВ від 23.10.2000 року “Розробка та організація серійного виробництва гами сучасного устаткування для дугового і плазмового зварювання та різання”(т. 2 а.с. 16). Строк виконання проекту IV кв. 2000 -IV кв. 2010 р.. Пріоритетний напрям діяльності технологічного парку - енергоефективні і ресурсоощадні виробничі технології, матеріали і обладнання для зварювання і з'єднання матеріалів. Інноваційний проект затверджено Президією НАН України , Міністерством освіти і науки України та узгоджено з Міністерством економіки України 10.10.2000 року. Заявник проекту - технологічний проект “Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона”.
Включення позивача до інноваційної структури технопарку підтверджено також свідоцтвом про державну реєстрацію інноваційної структури від 23.10.2000 ТП-4, виданого Міністерством освіти і науки України (т. 2 а.с.15).
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що першим відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Статтєю 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.
Другим відповідачем по справі є Головне управління державного казначейства України в АР Крим.
Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР суми бюджетного відшкодування перераховує платнику податку орган державного казначейства з бюджетного рахунку з Державного бюджету України.
Відповідно до вимог пунктів 1, 4 “Положення про Державне казначейство України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, “Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 № 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за № 454/12328 територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Таким чином, органи державної податкової служби та Державного казначейства України у відносинах з суб'єктами господарювання, пов'язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані ним владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).
Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.
На час виникнення спірних правовідносин Закон України “Про податок на додану вартість” діяв в редакції Закону від 23 грудня 2004 року N 2287-IV.
Відповідно до п.3.1 статті 3 Закону №168 ( в редакції станом на 01.01.2005р.), об'єктом оподаткування є операції поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця; ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки; вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та поставки послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).
Податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Позивач скористався свої правом на судовий захист та звернувся з відповідним позовом до суду. Суд вважає, що позивач правильно визначив спосіб захисту своїх порушених прав звертаючись до суду з позовом про стягнення суми бюджетної заборгованості з відшкодування надмірно сплаченого податку, такого висновку дійшов Верховний Суд України, зазначивши у постанові від 17.06.2008р. наступне: “… в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).”
Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ, а не підзаконними нормативними актами, оскільки згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права, а керуючись ст. 19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі й у способи, передбачені Конституцією й законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач надав до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість з січень 2005 р. , в рядку 21 якої було визначено , що сума ПДВ, яка підлягала відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду складала 340985 грн. Крім того, позивачем 18.02.2005 р. наданий розрахунок експортного відшкодування з січень 2005 р. , в якому було визначено, що загальна сума ПДВ, задекларована до відшкодування за результатами звітного місяця була 340985 грн. Здійснення в січні 2005 р. виробництва електрозварювального обладнання та експортних операцій стосовно цього обладнання підтверджено також актом позапланової перевірки з питань правильності віднесення сум податку на додану вартість від 16.03.2005 № 66/23-4/20732066. (т. 2 а.с. 4).
Купівля товару, та сплата в його ціні ПДВ позивачем в січні 2009 року підтверджено також податковими накладними (т.2 а.с. 40-230).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону. Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Згідно п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображається у податковій декларації. До зазначеної декларації подається, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено виконання всіх умов, передбачені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо отримання з бюджету суми бюджетного відшкодування.
Сторонами подані документи, яки свідчать про те, що відповідачем відповідно до зазначених вище положень Закону України “Про податок на додану вартість” , 16.03.2005 р. було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питання правильності віднесення ним сум ПДВ до податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно даних, внесених до декларації за січень 2005 р. За результатами перевірки було складено акт № 66/23-4/20732066 від 16.03.2005 р. , на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003712301/0 від 18.03.2005 р. , яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2005 р. на 340985 грн. Позивач звернувся до господарського суду АРК с позовом про визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення - рішення. Господарським судом АРК 09.08-11.08.2005 р. по справі № 2-15/10724-2005 прийнято рішення , згідно з яким визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003712301/0 від 18.03.2005 р. Рішення господарського суду АРК 10.10.2005 р. залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду та набрало законної сили.
Судом було встановлено факт наявності у позивача від'ємного значення ПДВ за січень 2005 р. , яке виникло у результаті здійснення експортних операцій. Крім того, судами визначено, що у період січень 2005 р. була відсутня сума ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету і яку позивач відповідно до п.11.12. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” мав право залишити для цільового використання, дані акту ДПІ у м. Сімферополі № 66/23-4/20732066 від 16.03.2005 р. не містили відомостей про заниження або завищення позивачем сум податкових зобов'язань по ПДВ у січні 2005р.
При розгляді справи судом було досліджено податкові накладні, книгу обліку продаж та документи, які підтверджують факт здійснення позивачем продажу товару, в тому числі експорту в режимі технопарку. Вказані документи додані до матеріалів справи (.т.3, а.с. 1 - 172).
Податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2005 року позивачем було подано в повній формі, відповідно до п. 11.12 Закону України “Про податок на додану вартість” яка мала відмітку про застосування платником спеціального режиму оподаткування, зокрема “технопарк”(рядок 0134) (т.1 а.с. 5). Подана декларація відповідала Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.09.2003 № 466 “Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість”, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за № 964/8285 (т.1 а.с. 73-89)
При цьому суд не погоджується з позицією Державної податкової інспекції м. Сімферополя АР Крим щодо неможливості відшкодування з бюджету сум ПДВ платників податку, що діють в режимі технопарку, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу дванадцятого п. 11.12 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) на період запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків податок на додану вартість справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків".
Дія Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" поширюється на технологічні парки, їх учасників, дочірні і спільні підприємства, що виконують проекти технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків (ст. 2 цього Закону).
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" суми податку на додану вартість, нараховані в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, і суми податку з прибутку, одержаного від виконання зазначених проектів, нараховані у порядку, встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.
Порядок зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання технологічним парком затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2000 року № 1018.
Вищевикладені положення визначають, що суми податку на додану вартість, що мають бути перераховані до бюджету при продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.
Аналіз положень Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", зокрема п. 1 ст. 1, свідчить, що спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності передбачає встановлення податкових пільг при реалізації проектів технологічних парків, а також надання іншої державної підтримки з метою стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників, дочірніх і спільних підприємств при виконанні проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.
При цьому спеціальний режим оподаткування поширюється на всі операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, в тому числі на експорт, як на продаж (поставку) товарів, що вивозяться за межі митної території України, що відповідає цілям спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності.
Згідно абзацу четвертого п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.12 (абзац дванадцятий), 11.21, 11.29, 11.35 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.
Форма податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 23 жовтня 1998 року № 499 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2003 року № 466), передбачає декларування операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, зокрема експортні операції (рядок 2.1), податкового кредиту (розділ ІІ), суми податку, яка залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (рядок 23.2), суми податку, яка зменшує суму податку, належну до сплати в наступному звітному періоді, і не відображається в особовому рахунку платника (рядок 24).
Вказана позиція викладена також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.06.2009 р., справа № К-4798.
Крім того, судом встановлено що при ухвалені рішення Господарського суду АР Крим по справі № 2-15/100724-2005 було досліджено відповідь ДПА України вих. № 987/15 -2315-01 від 12.02.2004 на запит позивача вих. № 40 від 12.01.2004, в якій остання надала роз'яснення, згідно у якому визначено, що “… операції по вивозу (експорту) продукції та операції, не пов'язані з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів, відображаються в декларації, по якій проводяться розрахунки з бюджетом”, тобто відображаються в декларації за повною формою, наданою по загальній діяльності. З висновками Господарського суду щодо правильності дій ВАТ Електромашинобудівний завод “Фірма “СЕЛМА”з подання повної форми декларації по податку на додану вартість погодився й Севастопольський апеляційний господарський суд під час апеляційного провадження по вказаній справі в ухвалі від 10.10.2005 р.
На підстави викладеного, у зв'язку з тим, що матеріали справи підтверджують додержання позивачем усіх вимог, передбачених ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , яки передували одержання бюджетного відшкодування, а відповідачами визнаний факт неперерахування першому 340985 грн. суми ПДВ, задекларованої ним до відшкодування за результатами січня 2005 р., суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Під час судового засідання, яке відбулось 20.10.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено та підписано 26.10.2009 р.
Керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ Електромашинобудівельний завод “Фірма “Селма” (м.Сімферополь, вул.Генерала Васильєва, 32 “А”, ЄДРПОУ 20732066, п/р 26002301321048 у КЦВ ПІБ МФО 324430) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 340985 грн.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Котарева Г.М.