79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
23.05.07 Справа № А-8/245
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Марко Р.І.,
Бонк Т.Б.,
при секретарі Чаплик І.,
з участю представників
від позивача: з»явився,
відповідача : з»явився,
третьої особи не з»явився,
розглянув апеляційну скаргу Калуської об»єднаної державної податкової інспекції, м.Калуш
на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2007 року, суддя Шіляк М.А., в справі № А-8/245,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ч.А.С.», м.Калуш
до відповідача Калуської об»єднаної державної податкової інспекції, м.Калуш
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Калуського міського відділу земельних ресурсів, м.Калуш
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002262301/0 від 25.09.2006 року,
постановою господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2007 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ч.А.С.»до Калуської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002262301/0 від 25.09.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання з земельного податку в сумі 27149,23 грн. за основним платежем та 13536 грн. за штрафними санкціями.
Постанова суду мотивована тим, що податковим органом не доведено наявність підстав для нарахування та сплати позивачем земельного податку, оскільки до моменту укладення договору оренди і його державної реєстрації відсутні підстави для висновку про виникнення права користування або оренди земельної ділянки.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що з аналізу ст.5 Закону України «Про плату за землю»випливає обов»язок плати за землю для суб»єктів, які фактично використовують земельні ділянки. Скаржник вважає, що придбавши нерухоме майно у ВАТ «Карпатнафтомаш»згідно договору купівлі-продажу майнового комплексу від 02.02.2006 року, позивач фактично використовує земельну ділянку, на якій розташоване придбане майно, а тому незалежно від того, чи ним укладено договір оренди цієї земельної ділянки, чи ні, він зобов»язаний сплачувати за неї плату.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що земельний податок сплачується тільки власниками або землекористувачами земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідним державним актом та при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, який є підставою для нарахування земельного податку.
З ініціативи суду до участі в справі, в якості третьої особи залучений Калуський міський відділ земельних ресурсів. Згідно ст.23 ЗК України та ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами. Калуський міський відділ земельних ресурсів, на який покладено обов»язок щодо ведення даних державного земельного кадастру, використовує відомості цього управління під час складання розрахунків по оплаті за землю та обчислення розміру податку за землю. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі за наявних в справі документів про права і обов»язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явилися, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга податкового органу задоволенню не підлягає.
Підставою прийняття податкового повідомлення -рішення №0002262301/0 від 25.09.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання з земельного податку в сумі 27149,23 грн. за основним платежем та 13536 грн. за штрафними санкціями, є зафіксований в акті перевірки від 15.09.06 №791/23-1/31487217 факт порушення позивачем ст.5 Закону України «Про плату за землю», а саме несплату земельного податку за земельні ділянки, на яких розташоване придбане позивачем нерухоме майно у ВАТ «Карпатнафтомаш»згідно договору купівлі-продажу майнового комплексу від 02.02.2006 року.
Проте, такий висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із договором купівлі - продажу майнового комплексу від 02.02.06р. позивач придбав у ВАТ "Карпатнафтомаш" виробничі приміщення та інше майно. Відповідно до рішення Калуської міської ради №126 від 18.09.06р. відбулось вилучення земельної ділянки від ВАТ "Карпатнафтомаш" та вирішено надати в оренду на 3 роки земельну ділянку площею 18,7306га по вул.Івано-Франківській,24 в м.Калуші позивачу, а згідно наданої виконавчим комітетом Калуської міської ради відповіді №461/06 від 03.10.06р. за даними піврічного земельно-кадастрового звіту станом на 01.07.06р. земельна ділянка по вул.Івано-Франківській,24 в м.Калуш знаходилась в постійному користуванні ВАТ "Карпатнафтомаш". Наведене підтверджується також листом №0507/06-2/183 від 07.05.2007 року, наданим Калузьким міським відділом земельних ресурсів під час апеляційного провадження, згідно якого спірна земельна ділянка площею 18,7306 га за період з 02.02.2006 року по 30.09.2006 року рахувалась за ВАТ "Карпатнафтомаш".
В матеріалах справи знаходяться також договір оренди землі від 29.10.06р., що укладений між Калуською міською радою та ТзОВ "Ч.А.С." стосовно земельної ділянки площею 18,7306 га по вул.Івано-Франківській,24 в м.Калуш, який зареєстрований у державному реєстрі земель 17.11.06. Передача землі в натурі відбулась 17.11.06 за актом.
Відповідно до ст.2 Закону України від 03.07.92 N 2535 "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під будівлею може переходити разом із правом власності на будівлю за умови, що така будівля була розташована на земельній ділянці, що належала продавцю на праві власності. Оскільки в спірному випадку ВАТ "Карпатнафтомаш" лише постійно користувався земельною ділянкою, а тому покликання скаржника на виникнення обов»язку в позивача по сплаті земельного податку з моменту укладення договору купівлі-продажу споруд є необгрунтованим.
До набувача майна (позивача) в даному випадку земельна ділянка могла перейти на праві постійного користування чи оренди . При цьому питання про перехід права на земельну ділянку визначається згідно із договором оренди.
За змістом ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи, з часу укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу від 02.02.2006 року до часу укладення договору оренди землі від 29.10.06р. між Калуською міською радою та ТзОВ "Ч.А.С." останнім здійснювалися дії щодо належного оформлення користування земельною ділянкою, тобто вини позивача у відсутності оформлених документів на право користування земельною ділянкою в спірному періоді немає.
За таких обставин, висновок податкового органу про наявність підстав для нарахування та сплати позивачем земельного податку є безпідставним, оскільки до моменту укладення договору оренди і його державної реєстрації відсутні підстави для висновку про виникнення права користування або оренди земельної ділянки. Наведене узгоджується із положеннями ст.5, 13 та 15 Закону України "Про плату за землю" згідно із якими об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
З наведеного, висновок податкового органу про безпідставність несплати позивачем земельного податку на суму 27149,23 грн. не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0002262301/0 від 25.09.2006 року підставно скасовано місцевим судом.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.
Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України, суд,
ухвалив :
постанову господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2007 року в справі за номером А-8/245 залишити без змін, а апеляційну скаргу Калуської об»єднаної державної податкової інспекції -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко