Справа № 755/6980/17
"18" серпня 2017 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Бурячек О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років ,
ОСОБА_1, звертаючись до суду, просила розірвати шлюб, укладений з ОСОБА_2 та стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, у розмірі 1/4 частки, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути аліменти на її утримання в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку, позовні вимоги мотивує тим, що 19 березня 2015 року між сторонами укладено шлюб, від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, спільне життя між сторонами не склалось, у зв'язку з тим що подружжя має протилежні погляди на сімейне життя та обов'язки, сторони проживають окремо, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, втрачені всі фізичні та духовні зв'язки, відповідач систематично чинить сварки та погрожує фізичною розправою, з моменту фактичного припинення шлюбних відносин матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не приймає участі у її вихованні, що спонукало позивача звернутись з цим позовом до суду про розірвання шлюбу та стягнення з відповідача аліментів.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, проте до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, процесуальним правом подати письмові пояснення щодо предмета позову не скористався.
На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи думку позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів.
Суд, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як убачається з матеріалів справи, підтверджується наявними у справі доказами, з 19 березня 2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу подружжя має малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, спільне життя подружжя не склалось, у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння та розходження поглядів на сімейні відносини та обовязки, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач бажання не має, заперечує щодо надання судом строку на примирення, в свою чергу, відповідач процесуальним правом подати письмові пояснення щодо предмета позову не скористався.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливими, оскільки подружжя не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За умов ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Зважаючи на вказані вимоги закону аліменти на утримання дитини присуджуються у частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі визначальним при визначенні способу стягнення аліментів є те чи платник аліментів має постійний, стабільний заробіток (дохід) чи навпаки такий його дохід є нерегулярним, мінливим, частина такого виплачується в натурі, тощо.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що малолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства має право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
Відповідач ОСОБА_2, батько дитини, є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини.
З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи положення ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" де встановлено з 01 травня 2017 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 1426,00 грн., а дітей віком від 6 до 18 років - 1777,00 грн, на одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, та вимог ст. 181 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підлягає задоволенню, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст. 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 2,4 ст. 84 Сімейного кодексу України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд вважає доведеним той факт, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, малолітня дитина - син ОСОБА_3, проживає разом із позивачем, між сторонами не досягнуто домовленостей щодо розміру матеріальної допомоги, яку має надавати відповідач на утримання дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла трирічного віку, тому у сукупності наведених обставин з уражанням положень ст. 84 Сімейного кодексу України є підставою для стягнення аліментів на утримання дружини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем правомірно пред'явлено позов до відповідача з вимогою про стягнення аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років, ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, до досягнення дитиною - сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 року.
В порядку п.1 ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст.ст.81, 88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640, 00 грн. за подання позову про розірвання шлюбу, та стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. 00 коп., оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1,4, 10, 58, 60, 81, 88, 208, 209,212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 19 березня 2015 року (актовий запис №310) - розірвати.
Після розірвання шлюбу дружині залишити прізвище «ОСОБА_1», прізвище чоловіка залишити «ОСОБА_2».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, до досягнення дитиною - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.