справа №619/2574/17
провадження №1-кс/619/1039/17
Ухвала
Іменем України
23 серпня 2017 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
прокурора представника власників майнаОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12017220280001171 від 11.08.2017, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.240 КК України, -
встановив:
До суду надійшло клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якому просять скасувати повністю арешт на майно автомобіль «ЗИЛ-ММЗ 554М» реєстраційний номер НОМЕР_1 з самоскидом та екскаватор ЕО-2621 реєстраційний номер НОМЕР_2 посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді від 16.08.2017 накладено арешт на зазначене майно без їх участі. При цьому, вартість майна, яке належить арештовувати повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В матеріалах клопотання відсутні будь-які відомості про визнання речовими доказами вказаних транспортних засобів. Крім того, в наявних матеріалах кримінального провадження доказах відсутній склад злочину передбачений ч.1 ст. 240 КК України, оскільки обов'язковою умовою даної статті передбачено створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкіллю, даний факт в матеріалах справи взагалі відсутній.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим.
Представник власників майна у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому.
Слідчий суддя вислухавши прокурора та думку представника власників майна, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання з наступних мотивів.
Ухвалою слідчого судді від 16.08.2017 у кримінальному провадженні №12017220280001171 від 11.08.2017, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.240 КК України, накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме автомобіль «ЗИЛ-ММЗ 554М» реєстраційний номер НОМЕР_1 з самоскидом, який повністю заповнений піском жовто-коричневого кольору невизначеної породи та екскаватор ЕО-2621 реєстраційний номер НОМЕР_2 на зовнішній та внутрішній поверхні ковша якого виявлені нашарування піску жовто-коричневого кольору.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до наданих копій свідоцтв про реєстрацію ТЗ автомобіль «ЗИЛ-ММЗ 554М» реєстраційний номер НОМЕР_1 з самоскидом належить ОСОБА_5 , екскаватор ЕО-2621 реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 .
Згідно ухвали слідчого судді від 16.08.2017 підставою для накладення арешту на зазначені вище транспортні засоби слугувала наявність кримінального провадження №12017220280001171 від 11.08.2017, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.240 КК України, за усним повідомленням про кримінальне правопорушення, відповідно фабули якого 10.08.2017 до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про те, що невстановлені особи, поблизу ставка в смт Вільшани здійснюють погрузку піска. Арешт накладався у зв'язку з тим, що вказані речі зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, тому являються речовими доказами.
При цьому, диспозицією ч.1 ст.240 КК України передбачена відповідальність за порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.
Об'єктом злочину виступає встановлений порядок охорони надр. Предметом злочину виступають надра. Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра). Надра належать до невідновлюваних природних ресурсів, геологічна швидкість утворення чи акумуляції яких є значно повільнішою за швидкість їх використання людиною в процесі виробництва. Вони є сукупністю різних корисних копалин, що широко використовуються в господарській діяльності. Об'єктивна сторона злочину виражається у порушенні встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. Порушення встановлених правил охорони надр - це дії осіб, які здійснюють користування надрами на законних підставах (дозвіл), проте допускають при цьому порушення термінів користування, місця, розміру й виду користування надрами та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей і надр.
Так, ні з фабули кримінального правопорушення, ні з наданих прокурором матеріалів кримінального провадження не вбачається, які саме були порушені встановлені правила охорони надр та яка створилася у зв'язку з цим небезпека для життя, здоров'я людей чи довкілля.
За час з моменту вилучення речей не проводились слідчі дії та підозра нікому у даному кримінальному провадженні не пред'явлена.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Відповідно до ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів указаного у ст. 170 КПК України.
Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Вирішуючи вимоги заявника слід зазначити, що сукупність даних, які містяться у матеріалах досудового провадження свідчить про те, що у кримінальному провадженні, яке 11.08.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є підозрюваними, обвинуваченими, засудженими чи іншими особами, які несуть відповідальність за вчинення суспільно-небезпечного діяння. Зазначені обставини підтверджуються вивченими судом матеріалами кримінального провадження. Органом досудового розслідування на час розгляду клопотання про скасування арешту таких відомостей і підтверджуючих документів не надано. Крім того, слід також звернути увагу на те, що у матеріалах за клопотанням слідчого відсутні будь-які дані про те, що злочинними діями завдана будь-яка шкода, а також дані про те, що заявлено цивільний позов чи встановлено незаконне походження арештованого майна.
До того ж, слідчий суддя вважає за необхідне послатися на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З огляду на це слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право власників майна на вільне використання належного їм майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою , а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
При цьому у рішеннях у справах «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» Судом указано про те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.
До того ж, санкція ч. 1 ст. 240 КК України не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя прийшов висновку про недостатність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з забороною його подальшого використання, а також те, що ймовірність застосування такого заходу виправдовує ступінь втручання у права і свободи осіб, яким належить вищевказане майно та підозра яким не пред'явлена
Частиною 4 ст.173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як передбачено ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчим та прокурором не зазначено про існування обставин, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна
Враховуючи вищевикладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власників, які на даний час не являються учасниками даного кримінального провадження, слідчим та прокурором не доведено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснюють користування надрами на законних підставах (дозвіл), проте допускають при цьому порушення термінів користування, місця, розміру й виду користування надрами та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей і надр, слідчий суддя приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання, в частині зміни способу арешту на майно, з можливістю використовувати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дані транспортні засоби за власними потребами, заборонивши їм проводити відчуження їх у будь-який спосіб, зобов'язавши останніх надати автомобіль «ЗИЛ-ММЗ 554М» реєстраційний номер НОМЕР_1 з самоскидом та екскаватор ЕО-2621 реєстраційний номер НОМЕР_2 за першою вимогою для проведення слідчих дій, а слідчому при поверненні транспортних засобів власникам забезпечити схоронність піску, який мається у автомобілі «ЗИЛ-ММЗ 554М» реєстраційний номер НОМЕР_1 та вилучити у встановленому порядку на екскаваторі ЕО-2621 реєстраційний номер НОМЕР_2 на зовнішній та внутрішній поверхні ковша нашарування піску жовто-коричневого кольору для проведення подальших необхідних слідчих дій та експертних досліджень.
Частина перша статті 309 КПК України містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування в апеляційному порядку, до якого входять і ухвали слідчих суддів за результатами розгляду клопотання про арешт майна або відмову у ньому.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.309 КПК України, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
З системного аналізу вищезазначених норм кримінального процесуального закону слідує, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені лише ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно або про відмову у накладенні арешту на майно.
Ухвала слідчого судді про зміну способу накладеного арешту на майно, в апеляційному порядку оскаржена бути не може, оскільки не входить до переліку ухвал слідчого судді, зазначених в ст.309 КПК України.
Керуючись ст.ст. 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12017220280001171 від 11.08.2017, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.240 КК України задовольнити частково.
Передати негайно на відповідальне зберіганняОСОБА_5 автомобіль «ЗИЛ-ММЗ 554М» реєстраційний номер НОМЕР_1 з самоскидом та ОСОБА_6 екскаватор ЕО-2621 реєстраційний номер НОМЕР_2 , заборонивши їм проводити відчуження даних транспортних засобів у будь-який спосіб іншим особам - до вирішення по суті кримінального провадження №12017220280001171 від 11.08.2017, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.240 КК України.
Зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надати автомобіль «ЗИЛ-ММЗ 554М» реєстраційний номер НОМЕР_1 з самоскидом та екскаватор ЕО-2621 реєстраційний номер НОМЕР_2 , слідчому за першою його вимогою для проведення будь-яких слідчих дій.
В іншій частині клопотання відмовити.
Слідчому при поверненні транспортних засобів власникам забезпечити схоронність піску, який мається у автомобілі «ЗИЛ-ММЗ 554М» реєстраційний номер НОМЕР_1 та вилучити у встановленому порядку на екскаваторі ЕО-2621 реєстраційний номер НОМЕР_2 на зовнішній та внутрішній поверхні ковша нашарування піску жовто-коричневого кольору для проведення подальших необхідних слідчих дій та експертних досліджень.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1