ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.08.2017Справа №910/10807/17
За позовом Приватного акціонерного товариства «ОТІС»
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»
про стягнення 14 354,12 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Майданник О.А. (дов. № 7 від 20.01.2017);
від відповідача - не з'явився.
встановив :
03.07.2017 Приватне акціонерне товариство «ОТІС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про стягнення суми боргу у розмірі 14 354,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт за договором на виконання ремонту ліфта D24T 403 від 19.10.2016.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2017 порушено провадження у справі № 910/10807/17, розгляд справи призначено на 11.07.2017.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2017, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду від 04.07.2017, а також необхідність витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 15.08.2017.
15.08.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
В судове засідання 15.08.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача у судове засідання 15.08.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 15.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
19.10.2016 між Приватним акціонерним товариством «ОТІС» (далі - позивач, підрядник) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір D24Т 403 на виконання ремонту ліфта, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання робіт з ремонту 1-го ліфта реєстр. № 10264, розташованого за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, 14 (п.1) та придбання необхідних матеріалів і устаткування для виконання цих робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити підряднику вартість робіт і матеріалів, яка визначена в договірній ціні.
Згідно п.2.1 договору договірна ціна визначається на основі твердого кошторису, складеного за правилами визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.-1:2013 ( із змінами та доповненнями), що є невід'ємною частиною договору. При складанні договірної ціни обчислення загальновиробничих, адміністративних витрат та прибутку здійснюється за показниками, які враховані у складі інвесторської кошторисної документації. Заготівельно-складські витрати розраховуються за усередними відсотковими показниками до кошторисної вартості матеріалів, передбаченими в інвесторській кошторисній документації. Договірна ціна є твердою, узгоджена сторонами і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірна ціна складає: 14 354,12 грн. разом з ПДВ 20% (2392,35 грн. ).
Виконання робіт оформляється актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ-3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця (п.2.3. договору).
Оплата вартості ремонту ліфта, згідно п.2.1. договору здійснюється замовником протягом 5- ти робочих днів з дня підписання акту приймання виконаних робіт за формою КБ2в та довідки за формою КБ-3 (п.2.4. договору ).
Відповідно до п.3.3. договору підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту ліфта, згідно кошторисної документації не пізніше 3-х місяців з дня підписання договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.2016, а в частині розрахунків (оплати) - до повного виконання своїх зобов'язань за цим договором (п.6.1. договору).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що виконав роботи, передбачені договором D24Т 403 від 19.10.2016, на загальну суму 14 354,12 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2016 року.
Натомість відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 14 354,12 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується вартість фактично виконаних робіт позивачем за договором у сумі 14 354,12 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2016 року.
Доказів оплати вказаних робіт відповідачем матеріали справи не містять.
Таким чином з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виконав роботи згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору не сплатив на користь позивача вартість виконаних робіт, та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 14 354,12 грн.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 14 354,12 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, код 39607507) на користь Приватного акціонерного товариства «ОТІС» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 37, код 14357579) заборгованість в розмірі 14 354 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 1600 (одна тисячі шістсот) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 21.08.2017.
Суддя В.О. Демидов