22 серпня 2017 року Справа № 910/23852/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.01.2017
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2017
у справі№ 910/23852/16 Господарського суду міста Києва
за заявоюПриватного підприємства "Еллада"
пробанкрутство
за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Полтавець П.Ю.; від Приватного підприємства "Еллада" - Пипко Р.П.; розпорядник майна Приватного підприємства "Еллада" - арбітражний керуючий Холостий О.І.
Приватне підприємство "Еллада" (далі - ПП "Еллада", боржник) звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку передбаченому ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оскільки неспроможне сплатити борг.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2016 прийнято заяву боржника про порушення справи про банкрутство до розгляду, призначено підготовче засідання суду на 10.01.2017.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2017 (суддя Пасько М.В.) порушено провадження у справі № 910/23852/16 про банкрутство ПП "Еллада", на підставі ст.ст. 10, 16, 19, 22, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 10.01.2017; введено процедуру розпорядження майном боржника з 10.01.2017; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Холостого О.І.; призначено попереднє засідання суду у даній справі на 02.03.2017.
Ухвала суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 10.01.2017 мотивована тим, що відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги заявника підтверджуються рішеннями судів, наказами виданими на підставі цих рішень та постановами відділів державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження, які містяться в матеріалах справи.
Загальна сума підтверджених грошових вимог до боржника складає 13 507 914,43 грн, що становить більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Заявлені вимоги визнано господарським судом безспірними та такими, що не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції від 10.01.2017, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк) звернулося із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/23852/16 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Ощадбанк" з перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/23852/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 у справі № 910/23852/16 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 910/23852/16 скасовано, справу № 910/23852/16 передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 у справі № 910/23852/16 (головуючий суддя: Пантелієнко В.О., суддя Кропивна Л.В., суддя Верховець А.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/23852/16 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 10.01.2017, із матеріалів справи встановив, що вимоги заявника були підтверджені рішеннями судів, наказами виданими на підставі цих рішень та постановами відділів державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження (а.с. 9-21 том 1).
Загальна сума підтверджених грошових вимог до боржника складає 13 507 914, 43грн., що становить більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Заявлені вимоги визнано колегією суддів апеляційної інстанції безспірними та такими, що не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Тому, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд законно і обґрунтовано порушив провадження у справі про банкрутство ПП "Еллада".
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 10.01.2017 та постановою суду апеляційної інстанції від 02.06.2017, АТ "Ощадбанк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.01.2017 про порушення провадження у справі № 910/23852/16 про банкрутство ПП "Еллада" та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 у справі № 910/23852/16, прийняти постанову, якою залишити без розгляду заяву ПП "Еллада" про порушення справи про банкрутство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 3 ст. 10, ст.ст. 11, 15, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 3 ст. 91, 99, 101 ГПК України.
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 Закону про банкрутство передбачено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
За приписами частини 3 статті 10 вказаного Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Вимоги до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство унормовано статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" частиною першою якої установлено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.
Загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство визначено частиною 2 вказаної статті, зокрема, до заяви про порушення справи про банкрутство додаються докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Перелік документів, які також повинні бути додані до заяви боржника визначено частиною 3 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" а саме: установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 вказаного Закону, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.
Отже, виходячи із положень частини третьої статті 10, частини п'ятої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник, який звертається до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, повинен довести наявність безспірних вимог кредитора (кредиторів) до боржника, які сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Доказами безспірності вимог кредиторів є судові рішення, що набрали законної сили, і постанови про відкриття виконавчого провадження.
Загрозою неплатоспроможності є виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. При цьому дотримання заявником відповідного тримісячного строку не вимагається.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що докази наявності конкуренції грошових вимог кредиторів боржника у виконавчому провадженні не можуть бути витребувані господарським судом або подані заявником після звернення боржника з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви боржника про порушення справи про банкрутство на предмет наявності ознак неплатоспроможності боржника або її загрози, господарський суд приймає рішення (ухвалу) про порушення або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство.
При цьому, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною 3 статті 10 цього Закону.
Відповідно до вимог статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно вимог статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Проте, в даному випадку суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи в оскаржуваній постанові від 02.06.2017 справу, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, не звернув належної уваги на те, що справа № 910/23852/16 про банкрутство ПП "Еллада" порушена за заявою самого боржника в порядку передбаченому ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та фактично ухилився від надання належної правової оцінки заяві боржника - ПП "Еллада" про порушення провадження у справі про банкрутство та доданим до неї документам, не встановив в постанові, чи наявні в даному випадку ознаки загрози неплатоспроможності боржника, виходячи з системного аналізу ч. 3 ст. 10, ч.5 ст.11, ч.1 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зокрема, апеляційним господарським судом, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, не з'ясовано чи були на момент подання заяви боржником про порушення справи про банкрутство на підставі ст.ст. 6, 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в матеріалах останньої належні докази загрози неплатоспроможності боржника та чи були подані на момент звернення до суду з заявою докази наявності конкуренції грошових вимог кредиторів боржника у виконавчому провадженні згідно ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство, та не надано вказаним обставинам належної правової оцінки.
Отже, колегією суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 02.06.2017 в даному випадку не перевірено належним чином, чи доведено боржником - ПП "Еллада" наявність безспірних вимог кредитора (кредиторів) до боржника, які сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, та наявність загрози неплатоспроможності боржника, що в свою чергу свідчило б про наявність законних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Еллада" за частиною 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 у справі № 910/23852/16 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2017 у справі № 910/23852/16 скасувати. Справу № 910/23852/16 передати на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Я. Погребняк