21.08.2017 Справа № 904/7375/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "МАГНАТ", м.Дніпро
про стягнення 177 108,40 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: не зявився;
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 10.06.2017, представник;
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" з вимогою стягнути збитки у сумі 177108, 40 грн в порядку регресу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 30/11/2015 від 30.11.2015, було відшкодовано збитки, завдані працівником відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. А тому він просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою суду від 19.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.08.2017.
Через канцелярію суду 11.08.2017 від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечив проти задоволення позову.
Позивач у судове засідання не з'явився, 18.08.2017 надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 21.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.11.2015 між Публічним акціонерним товариством "АХА Страхування" (далі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальність "Український лізинговий фонд" (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 30/11/2015 (далі - договір), згідно якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля, зокрема, марки Octavia A7, д/н НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
На 140 км + 182 м автодороги Київ-Харків 16.11.2016 о 08:50 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів: автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та «DAF Ф XF 105.410», д/н НОМЕР_3, з напівпричепом «Шмітс СКО24», д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, який є працівником (водієм) відповідача - ТОВ "ТК "Магнат" і в момент ДТП знаходився при виконанні службових обов'язків, що підтверджується довідкою Взводу з обслуговування стаціонарного поста № 3 «Лубенський» роти ДПС ДАІ від 16.11.2016 № 106177890 (а.с. 24).
Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 08.12.2016 справа № 318/2778/16-п встановлено, що вказана ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_3 (а.с. 25).
Внаслідок даної ДТП автомобілю НОМЕР_2, були спричинені механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_3 завданий матеріальний збиток.
У зв'язку із цим, страхувальником було подано до позивача заяву від 16.11.2016 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 27-28). Дана заява була прийнята позивачем, та за нею здійснено дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування.
Згідно висновків позивача, вартість матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_4, склала 226598, 40 грн., що підтверджується страховим актом № АХА2182592 від 21.12.2016 (а.с. 40).
Платіжним дорученням № 292 778 від 22.12.2016, страхове відшкодування в сумі 2256598,40 грн. було сплачено позивачем на користь страхувальника (а.с. 41).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_5, тобто відповідача - ТОВ "ТК "Магнат", була застрахована ПрАТ "СК «Перша», що підтверджується полісом № АІ 8656532, ліміт відповідальності якого складає 50000,00 грн. та франшиза у сумі 510,00 грн. (а.с. 26).
В межах ліміту, ПрАТ "СК «Перша» було здійснено виплату з урахування франшизи у розмірі 49490,00 грн.
Отже, сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач складає 177108, 40 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач, посилаючись на статті 1172 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", надіслав на адресу відповідача лист № 2292АХА/АГ від 14.04.2017 з вимогою відшкодувати збитки у сумі 177108, 40 грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с. 42).
Не здійснення відповідачем відшкодування збитків і стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з огляду на таке.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Пунктом 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.
Наведена норма поширюється і на позивача, який в силу проведеного ним відшкодування на користь страхувальника за договором став згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України новим кредитором у зобов'язанні, що виникло внаслідок заподіяння шкоди - тобто особою, яка має право на відшкодування в розумінні вказаного Закону.
Частиною 2 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Такий випадок встановлено статтею 27 Закону України "Про страхування", яка узгоджується з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, за нормативними приписами яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/17223/13 та у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вже зазначалося вище, предметом цього спору є різниця між фактичним розміром страхової виплати і лімітом майнової відповідальності у порядку відшкодування страхової суми.
З урахуванням вимог п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акту від 21.12.2016, платіжного доручення № 292 778 від 22.12.2016, розрахунку суми страхового відшкодування, що є додатком до страхового акту, рахунку № ДПС-003051 від 01.12.2016, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
При цьому Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/7163/14, а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 у справі №910/14599/15.
Згідно з п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків відшкодовує юридична особа.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
З огляду на те, що оскільки ПрАТ СК «Перша» було правомірно, в межах встановленого полісом ліміту, відшкодовано позивачу 49490,00 грн, то різниця невідшкодованих збитків у розмірі 177108, 40 грн. підлягає стягненню з юридичної особи, працівник якої завдав збитків внаслідок ДТП.
Отже, виплативши страхове відшкодування у визначеному розмірі, за договором страхування цивільно-правової відповідальності винної особи, позивач в силу положень ст. ст. 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України набув право суброгаційного позову до відповідача - ТОВ "Транспортна компанія "Магнат".
Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Доказів на підтвердження сплати спірної суми відповідач суду не надав.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38997731) на користь Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування" (04070м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) - 177108, 40 грн збитків та 2656, 62 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 23.08.2017
Суддя М.О. Ніколенко