21.08.2017 Справа № 904/7159/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ", с. Старі Кодаки, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ДІВЕЛОПМЕНТ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 32 838,93 грн. за договором підряду
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: Панченко А.В. представник - дов. б/н від 04.05.2017
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ДІВЕЛОПМЕНТ" (далі - відповідач) заборгованість за договором підряду на розробку проектної документації № 11-15 від 07.10.2015 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) у загальному розмірі 29 699,07 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 22 500,00 грн. - основний борг;
- 5 038,77 грн. - пеня;
- 1 788,30 грн. - інфляційні втрати;
- 372,00 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду на розробку проектної документації № 11-15 від 07.10.2015 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у відзиві на позов зазначив, що відповідно до п. 2.3. договору підрядник надає замовникові один екземпляр проектної документації. Але підрядник проектну документацію замовнику не передав, умови договору не виконав.
Як зазначає відповідач, документи з його боку не підписувалися, позивачем на адресу відповідача протягом року не надсилалися. Доданий до матеріалів справи позивачем акт виконаних робіт відповідачем не підписаний, та такі роботи відповідачем не прийняті.
У судовому засіданні 07.08.2017 оголошувалась перерва до 21.08.2017.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.
В судовому засіданні 21.08.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
07.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ДІВЕЛОПМЕНТ" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "ФЛОРІТ" (далі - підрядник, позивач) було укладено договір підряду на розробку проектної документації № 11-15 (далі - договір),
Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання з розробки проектної документації (далі «ПД») по об'єкту: Реконструкція кришної котельні житлового будинку № 45 по вул. Набережна В.І. Леніна. Замовник в сою чергу, зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи і сплатити підряднику їх вартість згідно з умовами договору.
Основні вимоги до проектних робіт викладені в завданні на проектування у додатку №1 до договору. Склад і зміст проектних робіт викладено в додатку №2 до договору. Графік виконання робіт за договором викладено в додатку № 3 до договору. Строки оплати викладені в графіку платежів у додатку №4 до договору. перелік вихідних даних та строки їх надання підряднику викладено в додатку № 5 до договору. Протокол погодження договірної ціни викладено у додатку №6 до договору. Всі додатки є невід'ємними частинами договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору підрядник приступає до розробки проектних робіт протягом 3 робочих днів з дати оплати замовником платежу відповідно до графіку платежів, та при умові надання замовником всіх вихідних даних згідно додатку №5.
У відповідності до п. 4.1. Договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника у відповідності до графіку платежів додаток № 4 до договору.
Оплата робіт по договору здійснюється замовником в відповідності до графіку платежів, що викладений у додатку №4 до договору (п. 4.2. Договору).
Підрядник зобов'язаний виконати проектні роботи у обсязі та в строки, встановлені умовами договору та згідно державних будівельних норм та правил, дійсних та території України (п.п. 5.1., 5.1.1. Договору).
Замовник зобов'язаний сплатити виконані підрядником роботи у розмірі і в порядку, передбаченими розділами 3 і 4 Договору, а також провести інші платежі, якщо вони передбачені договором або додатковими угодами до договору (п.п. 5.3., 5.3.4. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами, після завершення підрядником виконання робіт, згідно графіку виконання робіт. Результати приймання-передачі робіт оформлюються сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань (п. 9.1. Договору).
Позивач умови договору виконав у повному обсязі, на загальну суму 45 000,00 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт та проектною документацією (а.с. 57-71).
Відповідач за надані послуги розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 22 500,00 грн., що і стало причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).
Так, у розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо вартості робіт та загальної суми договору, зокрема:
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що вартість робіт з розробки ПД, що підлягає перерахуванню підряднику складає 37 500,00 грн., крім того ПДВ 20% 7 500,00 грн., всього 45 000,00 грн.
Загальна сума договору є фіксованою та підлягає зміні при зміні складу і змісту проекту та інших випадків, прямо визначених договором та законодавством. Зміну загальної суми договору сторони оформлюють шляхом укладення додаткової угоди (п. 3.2. Договору).
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно п. 2.6. Договору сторони здійснюють приймання-передачу виконаних робіт після затвердження позитивного висновку державної експертизи. За результатами приймання-передачі сторони в порядку, визначеному розділом 6 договору, складають акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначається перелік завершених робіт та їх вартість, що визначена в додатку № 5 до договору.
Так, у розділі 6 договору сторонами були визначені умови щодо порядку приймання-передачі робіт, а саме:
- приймання - передача виконаних робіт здійснюється сторонами, після завершення підрядником виконання робіт, згідно графіку виконання робіт. Результати приймання-передачі робіт оформлюються сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 6.1. договору);
- після завершення виконання робіт підрядник надає замовнику 2 примірники акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 6.2. договору);
- замовник зобов'язується не зволікати із прийманням результатів виконаних робіт та протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі виконаних робіт підписати та повернути підряднику 1 примірник такого акта або надати письмову мотивовану відмову від його підписання з переліком виявлених недоліків - невідповідності завданню а проектування та ДБН А.2.2-3-2014 (пункт 6.3. договору);
- якщо протягом встановленого пунктом 6.3. договору строку замовник не поверне підряднику підписаного екземпляру акта приймання-передачі виконаних робіт або не надасть письмової мотивованої відмови від підписання такого акта, роботи вважаються прийнятими замовником без будь-яких зауважень та виконаними підрядником належним чином в повному обсязі (пункт 6.4. договору).
При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи по розробці проектної документації по об'єкту: реконструкція кришної котельні житлового будинку № 45 по вул.. Набережна В.І. Леніна на загальну суму 45 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт № 1 (а.с 57).
При цьому, вказаний акт містить лише підпис підрядника - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ".
Позивач у судовому засіданні 21.08.2017 пояснив, що вказаний акт було передано відповідачу у двох екземплярах після закінчення виконання обумовлених у ньому робіт, однак відповідач підписаний екземпляр позивачу не повернув, причин його непідписання також не повідомив.
Враховуючи вказане, позивачем 29.12.2016 разом із претензією № 200 від 29.12.2016 було направлено, зокрема, і вказаний акт здачі-прийому виконаних робіт до договору підряду на розробку проектної документації № 11-15 від 07.11.2015 (а.с.34-35). Докази направлення вказаної претензії разом з відповідним актом наявні в матеріалах справи (а.с.36).
Судом встановлено, що відповідно до пунктів 6.3. та 6.4. договору замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі виконаних робіт підписати та повернути підряднику 1 примірник такого акта або надати письмову мотивовану відмову від його підписання з переліком виявлених недоліків; якщо протягом встановленого пунктом 6.3. договору строку замовник не поверне підряднику підписаного екземпляру акта приймання-передачі виконаних робіт або не надасть письмової мотивованої відмови від підписання такого акта, роботи вважаються прийнятими замовником без будь-яких зауважень та виконаними підрядником належним чином в повному обсязі.
Визначити дату отримання відповідачем поштового відправлення зі згаданою претензією та актом можливо, застосувавши Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Так, відповідно до пункту 4.1.1. розділу 4 "Нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" вказаних Нормативів поштове відправлення було доставлено відповідачу 31.12.2016.
У відповідності до умов пункту 6.3. договору на підписання акту відповідачем договором передбачено 5 робочих днів, отже, відповідач зобов'язаний був підписати та повернути акт здачі-прийому виконаних робіт № 1 на суму 22 500 грн. 00 коп. (загальну суму 45 000,00 грн.) або надати письмову мотивовану відмову від його підписання - в строк по 10.01.2017.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.
До вказаного висновку суд прийшов, також, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів складання актів (інших документів) з переліком недоліків та необхідних доробок у порядку, передбаченому пунктами 6.3. та 6.4. договору.
Отже, суд приходить до висновку, що акт здачі-прийому виконаних робіт № 1 на загальну суму 45 000 грн. 00 коп. вважається прийнятим відповідачем без заперечень 10.01.2017.
В той же час, у розділі 4 договору сторонами буди погоджені умови оплати за договором, а саме:
- оплата виконаних робіт здійснюється замовником в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника у відповідності до графіку платежів (додаток № 4 до договору) (пункт 4.1. договору);
- оплата робіт по договору здійснюється замовником у відповідності до графіку платежів, що викладений у додатку № 4 до договору (пункт 4.2. договору).
Вказаним графіком сторони передбачили сплату авансу у розмірі 50% вартості робіт протягом 3 календарних днів з дати підписання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних умов Графіку відповідачем 23.10.2015 було здійснено попередню оплату в сумі 22 500 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 22.10.2015 (а.с.33).
При цьому, як вбачається з додатку № 4 "Графік платежів", відповідач повинен був здійснити оплату 25% вартості робіт протягом 3 календарних днів від дати затвердження ПД замовником; остаточний розрахунок відповідач зобов'язаний був здійснити протягом 3 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (а.с.29).
Враховуючи вказане, судом встановлено, що остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи мав бути здійснений у строк по 13.01.2017 включно.
При цьому, у строки, визначені у додатку № 4 до договору, остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи здійснений відповідачем не був, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 22 500,00 грн.
Судом встановлено, що роботи виконані за актом здачі-прийому виконаних робіт № 1 на суму 45000 грн. 00 коп. у повній мірі відповідають роботам, що визначені умовами договору, та за обсягом та вартістю узгоджується із проектно-кошторисною документацією.
Отже, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв у спірний період на загальну суму 45 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-прийому виконаних робіт № 1.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як було зазначено вище, у додатку № 4 до договору (Графіку платежів) сторони передбачили, що остаточний розрахунок відповідач зобов'язаний здійснити протягом 3 календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (а.с.29).
Враховуючи вказане, з огляду на умови додатку № 4 до договору (Графіку платежів), строк оплати виконаних позивачем робіт на залишкову суму 22 500,00грн., з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є таким, що настав 13.01.2017. При цьому, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, виконані позивачем в спірний період роботи у повному обсязі не оплатив.
Як було зазначено вище, вказані роботи були оплачені відповідачем лише частково - у вигляді попередньої оплати в сумі 22 500 грн. 00 коп.
Станом на день розгляду справи, доказів оплати виконаних позивачем робіт у повному обсязі суду не надано.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження погашення заборгованості за виконані позивачем роботи на залишкову суму 22 500 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 22 500 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, а отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 22 500 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5 038,77 грн. за період з 14.01.2017 по 14.06.2017, 3 % річних - 372,00 грн. та інфляційні втрати - 1 788,30 грн. за період з 14.01.2017 по 03.08.2017.
Відповідно п. 7.3. Договору за порушення строків оплати робіт замовник сплачує підряднику пеню за кожен день прострочки від загальної вартості робіт за договором у розмірі двійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення зобов'язання.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що вона за період з 14.01.2017 по 14.06.2017 становить5 069,59, однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає пеня заявлена позивачем 5 038,77,00 грн.
Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних за період з 14.01.2017 по 03.08.2017 становить 373,56 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 372,00 грн.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.
З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з лютого 2017р. по червень 2017р. становлять 1 524,04 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 264,26 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 22 500,00 грн., пені - 5 038,77 грн., 3% річних - 372,00 грн., інфляційних втрат - 1 524,04 грн.
В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 264,26 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ДІВЕЛОПМЕНТ" (49027, м.Дніпро, вулиця Володимира Вернадського, будинок 35-Б, корпус 2; ідентифікаційний код 34823313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Флоріт" (52072, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Старі Кодаки, вулиця Аеропорт, будинок 187; ідентифікаційний код 13455759) - 22 500,00 грн. - основного боргу, 5 038,77 грн. - пені, 1 524,04 грн. - інфляційних втрат, 372,00 грн. - 3% річних, 1 585,76 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 264,26 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 23.08.2017
Суддя Н.Г. Назаренко