Кіровоградської області
"31" липня 2006 р.
Справа № 15/234
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Мохонько К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Олександрійської об"єднаної ДПІ м. Олександрія
до відповідача: ТОВ "Фірма "Метида" м. Олександрія
до відповідача: Приватного підприємства "Соняшник-Агро" м. Кіровоград
про визнання недійсним договору та стягнення 49,801 тони насіння соняшнику та 195258 грн. 70 коп.
Представники сторін:
від позивача - не з"явився
від 1-го відповідача - Біляєв М.М. довіреність № б/н від 21.01.06р.
від 2-го відповідача - не з"явився
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.02.04р. між відповідачами. Також просить стягнути з ТОВ «Фірма «Метида» 49,801 т насіння соняшника та 195258 грн. 70 коп. в доход держави, отримані ПП «Соняшник-агро» за даним договором кошти в сумі 260000 грн. стягнути на користь ТОВ «Фірма «Метида». В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив, подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Представник ТОВ «Фірма «Метида» позовні вимоги заперечив, надав відзив в якому посилається на те, що на покупця не покладається обов'язок перевіряти достовірність даних продавця, що вказуються в його первинних документах, а також подання ним звітності до ДПІ. Представник ПП «Соняшник-агро» до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подавав, відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами та при даній явці сторін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ «Фірма «Метида» господарський суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.
По накладній № 44 від 10.02.04р. ПП «Соняшник-агро» поставив ТОВ «Метида» 200 тон соняшнику на загальну суму 260000 грн.
По квитанції до прибуткового касового ордеру № 27 від 10.02.04р. ТОВ «Метида» сплатила ПП «Соняшник-агро» за отриманий соняшник 260000 грн.
Ухвалою господарського суду від 10.02.04р. від позивача вимагалось подати суду оригінал договору від 10.02.04р., який є предметом позову, для огляду, завірену копію до справи. Позивач вимоги ухвали суду не виконав, і в судовому засіданні 20.07.06р. повідомив, що такого договору не існує, а в якості договору позивач вважає накладну від 10.02.04р. і прибутковий касовий ордер від 10.02.04р.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.04р. по цивільній справі за позовом ДПА у Кіровоградській області до Голубева Є.О., Колеснікова Ю.А. про визнання недійсними установчих документів ПП «Сонячник-Агро» позовні вимоги задоволені. Визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства «Сонячник-Агро».
Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 207, 208 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції / спеціальної правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Норми вказаних статей кореспондуються зі ст. 49 ЦК УРСР, що діяла раніше.
Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» / з наступними змінами / при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.
Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.
Згідно з роз'ясненнями президії ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.99р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» / з наступними змінами / необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.
Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 207 ГК України є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу та обставин щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання установчих документів ПП «Сонячник-Агро» недійсними за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 207 ГК України.
Викладені в позовній заяві припущення, що особа, яка підписувала договір від імені ПП «Соняшник-Агро» мала на меті ухилятися від сплати податків з коштів отриманих в оплату товарів і оспорювана угода спрямована на приховування ПП «Соняшник-Агро» від оподаткування доходів, не підтверджуються жодним іншим доказом, крім рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.04р. і власних міркувань позивача з цього приводу.
На час виписки ПП «Соняшник-Агро» накладної № 44 від 10.02.04р. і сплатою ТОВ «Метида» 260000 грн. відповідачі, як юридичні особи були включені до ЄДРПОУ. Такими вони і залишились і на час розгляду даної господарської справи, що підтверджується довідкою головного управління статистики в Кіровоградській області від 04.07.06р.
На думку господарського суду, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.04р. про визнання недійсними установчих документів ПП «Соняшник-Агро» не може бути єдиною підставою, без аналізу інших доказів зібраних по справі, для визнання недійсними всіх договорів укладених ПП «Соняшник-Агро», з моменту створення підприємства, з іншими фізичними чи юридичними особами.
Позивач не надав господарському суду доказів порушення ПП «Соняшник-Агро» або ТОВ «Фірма «Метида» податкового законодавства, доказів про порушення відносно посадових осіб цих підприємств кримінальних справ за ухилення від сплати податків.
Господарський суд також звертає увагу на те, що в рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.04р. не вказаний час з якого установчі документи ПП «Сонячник-Агро» визнані недійсними.
В матеріалах господарської справи взагалі відсутній примірник договору від 10.02.04р., який позивач просить визнати недійсним.
Отже, аналізуючи всі зібрані по справі і подані сторонами документи, господарський суд вважає, що доказів які б беззаперечно і однозначно свідчили б про наявність умислу юридичної особи ПП "Соняшник-Агро» при укладенні договору від 10.02.04р. між ПП «Соняшник-Агро» і ТОВ «Фірма «Метида» з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивачем - Олександрійською об'єднаною ДПІ не надано. Тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Клопотання позивача про відкладення розгляду справи та витребування документів задоволенню не підлягає, так як у позивача було достатньо часу для збирання необхідних документів, як до подачі позову так і під час розгляду справи. Крім того, документи, які позивач просить витребувати знаходяться в Кіровоградській ОДПІ, тобто в спорідненій структурі і позивач мав можливість і без ухвали суду подати ці документи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 207, 208 ГК України, ст. 5 ЦК України, ст. ст. 1, 32-35, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 - 85 ГПК України господарський суд
В задоволенні позовних вимог повністю відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.
Суддя
К.М.Мохонько