22 лютого 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславського О. Г.
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря: Тодоряк Г.Д.
за участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсною реєстрацію квартири та усунення перешкод в користуванні квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2011 року та на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2011 року,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернівецького державного бюро технічної інвентаризації (далі по тексту ЧКОБТІ) про визнання недійсною реєстрацію квартири та усунення перешкод у користуванні квартирою. По справі судом, у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, залучено ОСОБА_2 Посилалася на те, що ОСОБА_4 проживала та була власницею квартири АДРЕСА_1, після смерті якої вона є спадкоємцем за заповітом. При житті ОСОБА_4 з ОСОБА_5, 08.02.1996 уклала договір купівлі-продажу спірної квартири, який 19.02.1996 був зареєстрований в ЧКОБТІ. ОСОБА_5 в свою чергу 23.06.1999 продала вказану квартиру ОСОБА_2
ОСОБА_1, як спадкоємець, з метою реєстрації права власності на спірну квартиру звернулася до ЧКОБТІ, проте відповідач 17.11.1999 відмовив їй у реєстрації свідоцтва у зв'язку з тим, що квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила визнати реєстрацію квартири на ОСОБА_5 та ОСОБА_2 недійсними, усунути перешкоди в користуванні квартирою, виселивши з неї ОСОБА_2, а також забезпечити реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.10.1999 в ЧКОБТІ.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2011 року провадження по справі в частині позовних вимог про забезпечення реєстрації в ЧОКБТІ свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.10.1999 закрито.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ЧКОБТІ про визнання недійсною реєстрації квартири та усунення перешкод у користуванні квартирою відмовлено.
У апеляційних скаргах ОСОБА_1С, зазначила, що оскаржуване рішення та ухвала суду є необґрунтованими та незаконними, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У запереченні на апеляційну скаргу ЧКОБТІ зазначає, що рішення та ухвала суду прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, просить відхилити апеляційні скарги, а рішення та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд у повному обсязі перевірив доводи сторін та подані докази.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| встановлює, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.
Не може| бути| скасовано| правильне| по суті і справедливе рішення суду з одних лише| формальних| міркувань.
Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Постановивши ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про забезпечення реєстрації в ЧКОБТІ свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.10.1999, суд першої інстанції виходив з того, що ЧКОБТІ під час здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно діє як суб'єкт владних повноважень, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 про визнання недійсною реєстрацію квартири та усунення перешкод у користуванні квартирою є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
У справі встановлено, що ОСОБА_4 з ОСОБА_5 08.02.1996 уклала договір купівлі-продажу спірної квартири, остання в свою чергу продала вказану квартиру ОСОБА_2 (договір купівлі продажу від 23.06.1999), який 24.06.1999 зареєстрований у ЧКОБТІ.
Після смерті ОСОБА_6, яка померла 17.06.1998, державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори, 29.10.1999 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на користь ОСОБА_1 Спадкове майно складається з оспорюваної квартири (а.с. 8).
З рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07.04.2000 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та виселення вбачається, що позов задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане Першою Чернівецької державною нотаріальною конторою на ОСОБА_1 щодо спірної квартири. Усунено перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення (а.с.69-76).
У силу ст.ст. 2, 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004, орган державної реєстрації прав офіційно визнає і підтверджує від імені держави факти виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, оскільки у ОСОБА_1 не виникло право на оспорюване нерухоме майно, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що, її позовні вимоги є безпідставними.
Посилання апелянта на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.01.1997, яку вважає, як рішення суду, яким розірвано договір купівлі-продажу, укладеного 08.02.1996 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, не заслуговують на увагу, оскільки вказаною ухвалою вирішувалося питання про забезпечення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі продажу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення та ухвала суду першої інстанції ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2011 року та ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: