16 серпня 2017 року Справа № 803/927/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Забожчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП У Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09.06.2017 № 599 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області» в частині звільнення начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції майора поліції ОСОБА_1, зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
14.08.2017 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить також визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 23.06.2017 № 128 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вина та причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, не доведена, за даним кримінальним провадженням його вину не встановлено обвинувальним вироком суду. Тому позивач вважає оскаржувані накази безпідставними та протиправними, оскільки прийняті за відсутності правових підстав та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, вказує, що на день подання адміністративного позову не ознайомлений з оскаржуваним наказом про звільнення, йому не видано трудову книжку та не проведено розрахунок.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях проти позовних вимог заперечила з тих підстав, що 16.05.2017 позивач в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України був затриманий слідчим слідчого відділу Прокуратури Волинської області та поміщений до ІТТ № 1 ГУ НП У Волинській області, а також затриманому вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
18.05.2017 на підставі ухвали про застосування запобіжного заходу Луцького міськрайонного суду Волинської області, ГУ НП у Волинській області виданий наказ від 23.05.2017 № 103 о/с «По особовому складу» про відсторонення від посади начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області майора поліції ОСОБА_1 строком на 2 місяці, до 18 липня включно.
Зазначає, що позивач грубо порушив вимоги статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також вимоги щодо професійного виконання своїх службових обов'язків відповідно до нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Допущене грубе правопорушення було висвітлено у ЗМІ та набуло значного резонансу у суспільстві, що, в свою чергу, вкрай негативно впливає на здобуття довіри та авторитету працівників в області та в цілому Національної поліції України, а тому унеможливлює подальше перебування на службі ОСОБА_1
Вважає, що ГУ НП у Волинській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та ніяким чином не порушували прав та інтересів позивача.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.11.2002 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 - на посаді начальника сектору Луцького відділення поліції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, а згодом на посаді начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області.
Наказом ГУ НП у Волинській області від 09.06.2017 № 599/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області» за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої Розділу 2 (Основні вимоги до поведінки поліцейського), що виразилось у недотриманні положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, а також за порушення Присяги поліцейського, що виразилось у одержанні неправомірної вигоди особою, уповноваженої на виконання функцій держави (частина третя статті 368 Кримінального кодексу України), начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (а. с. 45-46).
23.06.2017 наказом ГУ НП у Волинській області № 128 о/с «По особовому складу» майора поліції, начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) - а. с. 51.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського, зокрема, пунктом 6 частини першої вказаної статті передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Таким чином, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.
Стаття 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція № 230).
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Разом з тим, пунктом 5.4. Інструкції № 230 передбачено, якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ.
Отже, з огляду на вищевикладене, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Підставою для видачі наказу від 09.06.2017 № 599/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області», а пізніше і наказу № 128 о/с від 23.06.2017 року «По особовому складу», яким позивача звільнено із служби, слугував висновок службового розслідування за грубе порушення службової дисципліни та вчинення кримінального правопорушення працівником від 07.06.2017 (а. с. 45-46).
Як слідує з матеріалів справи, в зв'язку з тим, що 16.05.2017 о 14:40 слідчими слідчого відділу Прокуратури Волинської області спільно з співробітниками Управління СБУ у Волинській області та працівниками УВБ у Волинській області ДВБ НП України затримано начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_1 під час отримання неправомірної вигод в сумі 1000 доларів США., наказом начальника ГУ НП у Волинській області від 19.05.2017 № 788 було призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом (а.с. 26).
Попередньо встановлено, що 04.05.2017 слідчим відділу прокуратури Волинської області розпочато кримінальне провадження № 42017030000000176 відносно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_4 у розмірі 1 000 доларів США, за укриття доказів та уникнення особи від відповідальності, а також розпочато досудове розслідування.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 з метою одержання від ОСОБА_4 неправомірної вигоди, достовірно знаючи, що останнього 04.04.2017 було затримано працівниками лісової охорони та працівниками Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області за вчинення незаконної порубки лісу, 05.04.2017 у своєму службовому кабінеті, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого протиправного збагачення, умисно висловив останньому вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в розмірі 1 000 доларів США. При цьому, зауважив, що у випадку ненадання йому неправомірної вигоди у вказаній сумі, він, в силу своїх службових обов'язків і владних повноважень підготує рапорт про виявлене кримінальне порушення вчинене гр. ОСОБА_4 та направить його до органів досудового розслідування для початку досудового розслідування відносно останнього.
05.05.2017 ОСОБА_1, перебуваючи біля адміністративної будівлі Луцького районного відділення поліції, будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого протиправного збагачення, при черговій зустрічі з гр. ОСОБА_4 повторно висловив вимогу про надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Також, 10.05.2017, перебуваючи біля адміністративної будівлі Луцького районного відділення поліції, ОСОБА_1 переслідуючи свій корисливий мотив та мету особистого збагачення, знову при черговій зустрічі з гр. ОСОБА_4, підтвердив свій злочинний намір отримати неправомірну вигоду за не притягнення до кримінальної відповідальності.
16.05.2017, ОСОБА_1, діючи умисно з мотивів особистого незаконного збагачення та отримання неправомірної вигоди, перебуваючи за місцем проживання гр. ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, отримав від останнього раніше обумовлену неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США.
Після чого, ОСОБА_1 в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України було затримано слідчим слідчого відділу Прокуратури Волинської області, та поміщено до Ізолятора тимчасового тримання (ІТТ) № 1 ГУ НП у Волинській області.
Так, в ході здійснення досудового слідства у кримінальному провадженні № 42017030000000176 від 04.05.2017, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (а. с. 37-39).
Також судом було встановлено, що ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2017 у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Прокуратури Волинської області Безушка О.М. про застосування запобіжного засобу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 відмолено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 18 липня включно; заборонено ОСОБА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду залишати місце свого постійного проживання.
На підставі зазначеного, висновком службового розслідування констатовано наявність у діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту, вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилося в недотриманні Конституції України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, у зв'язку із отриманням неправомірної вимоги особою, уповноваженою на виконання функцій держави, покарання за яке передбачено частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Висновком рекомендовано звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Проте, суд не погоджується з висновками проведеного службового розслідування з наступних мотивів і підстав.
Як вбачається із висновку службового розслідування від 07.06.2017, в його описовій частині зазначена фабула про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, описано хід слідчих дій, також зазначено, що слідство триває.
В резолютивній частині висновку вказано, що дії ОСОБА_1 є порушенням службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту, вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» і є свідченням недотримання Конституції України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, що виразилося в отриманні неправомірної вимоги особою, уповноваженою на виконання функцій держави, покарання за яке передбачено частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Однак, висновком службового розслідування жодним чином не обґрунтовано, в чому саме проявилося порушення позивачем службової дисципліни та вимог зазначених статей Законів України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та «Про Національну поліцію», в чому проявилося порушення Присяги поліцейського та чим це підтверджується.
Фактично, у висновку службового розслідування описано фабулу справи про кримінальне правопорушення, однак відсутні будь-які посилання на докази, якими підтверджуються неправомірні дії позивача, та на підставі яких встановлено дисциплінарний проступок. Не надані такі докази і суду.
З огляду на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, не доведена у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, то висновки службового розслідування про порушення Присяги поліцейського, Конституції України, інших нормативно-правових актів є передчасними.
Не було обґрунтовано під час службового розслідування причинного зв'язку між подією, що стала підставою для його проведення та неправомірними діями поліцейського.
Суд зазначає, що ні з висновку, ні з оскаржуваних наказів не вбачається, у чому саме полягає протиправність дій ОСОБА_1, і яким чином такі дії дискредитували його звання.
Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, можна дійти висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ, в тому числі поліцейських, пов'язані, насамперед з низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, під вчинками, що дискредитують звання поліцейських, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою - поліцейським, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції.
Тобто, порушення присяги поліцейського, дискредитація органів поліції в діях конкретної особи може бути констатовано тоді, коли особа порушила норми чинного законодавства і це відповідним чином встановлено та закріплено.
В даному випадку, в діях ОСОБА_6 ці обставини не встановлені належними доказами та не доведені.
Сам по собі факт пред'явлення підозри в процесі досудового розслідування, коли судом не прийнято остаточного рішення, не може бути безумовною підставою для таких висновків, оскільки в кожному конкретному випадку вина особи у вчиненні дисциплінарного проступку повинна бути у встановленому порядку встановлена та доведена, чого в даному випадку не було.
Крім того, аналізуючи даний висновок, суд вважає, що він ґрунтується лише на факті порушення органами прокуратури кримінального провадження та повідомленні про підозру у вчиненні злочину, однак вимагання службовою особою грошових коштів є кримінально-караною дією, що підлягає встановленню за наслідками кримінального провадження і доведення вини особи.
При цьому, суд зазначає, що згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 91 Кримінально-процесуального кодексу України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто, затримання особи за вчинення злочину і повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину не є доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
До того ж відповідно до закріпленого у частині першій статті 62 Конституції України та частини першої статті 17 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) принципу презумпції невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (частина п'ята статті 17 КПК України).
Пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення особа підлягає звільненню зі служби. Тобто, вказаними нормами передбачено безумовну (самостійну) підставу для звільнення поліцейського за вчинення кримінального правопорушення, якщо воно встановлено судом.
Зазначене дає підстави суду для висновку, що звільнення особи при вчиненні кримінального правопорушення, яке остаточно не визначено судом, у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення може мати місце у виключних випадках при належному встановленні в діях особи складу дисциплінарного проступку та з врахуванням особи, винної у її вчиненні, чого в даному випадку не було зроблено.
Із висновку службового розслідування вбачається, що порушення кримінального провадження вже є порушенням службових обов'язків та присяги поліцейського, за що особу слід звільнити. Однак, таке трактування відповідачем вказаних норм законодавства не є правильним і повинно бути доведено.
Із матеріалів службового розслідування не вбачається, чому саме начальником ГУ НП у Волинській області було застосовано до ОСОБА_1 такий вид дисциплінарного стягнення, хоча на момент винесення оскаржуваних наказів непогашених дисциплінарних стягнень позивач не мав. В акті службового розслідування відсутня мотивація такого рішення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в ході службового розслідування обставини вчинення дисциплінарного порушення позивачем, не з'ясовані, вина позивача не доведена, докази вчинення дисциплінарного проступку позивачем в матеріалах адміністративної справи відсутні, а тому пункт 1 оскаржуваного наказу ГУ НП у Волинській області № 599/в від 09.06.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області»» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_1 є протиправним.
Одночасно суд вважає за необхідне вказати на те, що відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дій, які дискредитують звання, та за наявності порушеного кримінального провадження, за яким не ухвалено обвинувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.
Враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що в даному випадку, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено те, що ОСОБА_1 було допущено порушення вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої Розділу 2 (Основні вимоги до поведінки поліцейського), що виразилось у недотриманні положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції та Присягу поліцейського, і у його діях наявний склад дисциплінарного проступку, а відтак у ГУ НП у Волинській області були відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наказ від № 599/в від 09.06.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області» прийнятий без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з порушенням принципу розсудливості, а отже підлягає скасуванню.
Оскільки підставою для прийняття наказу № 128 о/с від 23.06.2017 «По особовому складу» про звільнення зі служби майора поліції ОСОБА_1 був наказ ГУ НП у Волинській області від 09.06.2017 № 599/в, який судом визнано протиправним, а тому і наказ № 128 о/с від 23.06.2017 є протиправним та також підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції, з 27 червня 2017 року.
Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Як вбачається із довідки Головного управління Національної поліції у Волинській області від 01.08.2017 № 332, позивачу було нараховане грошове забезпечення за квітень 2017 року - 9 403, 16 грн., травень 2017 року - 6 596 грн., тобто загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням становить 15 999, 93 грн. (а. с. 52). При цьому, середньоденний заробіток позивача за 1 день складає 262, 29 грн. Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу становить 13114,70 грн. (262, 29 грн. х 61 календарних днів вимушеного прогулу), яке слід стягнути з відповідача - ГУ НП у Волинській області.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7999, 97 грн. слід звернути до негайного виконання.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач у даній справі не довів правомірності оскаржуваних у даній справі наказів Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09.06.2017 № 599 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області» в частині звільнення начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції майора поліції ОСОБА_1, зі служби в поліції, від 23.06.2017 № 128 о/с «По особовому складу» в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції, зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Керуючись статтями 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 09 червня 2017 року № 599 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області» в частині звільнення начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції майора поліції ОСОБА_1, зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 23 червня 2017 року № 128 о/с «По особовому складу» в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції, зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 27 червня 2017 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції, з 27 червня 2017 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 13114,70 грн. (тринадцять тисяч сто чотирнадцять гривень 70 копійок).
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах стягнення за один місяць в розмірі 7999, 97 грн. (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 97 копійок) підлягає до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 21 серпня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С. Денисюк