61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
03.08.2017р. Справа №905/1144/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Київ, код ЄДРПОУ 22927045 в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Українка, код ЄДРПОУ 00131334
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», м.Селидове, код ЄДРПОУ 36982901
про стягнення 22530,36 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Центренерго», м.Київ в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Українка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», м.Селидове про стягнення 22530,36 грн нанесених збитків невиконанням умов договору №111/1 від 15.01.2016р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки вугілля №111/1 від 15.01.2016р. (нерівномірного завантаження візків, перевантаження вагону) залізницею з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» списано кошти в розмірі 22530,36 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідач у відзиві №94-юр від 29.05.2017р. проти задоволення позову заперечив з посиланням на відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» у заподіянні позивачу збитків на суму 22530,36 грн, а також відсутність доказів, що свідчили б про дійсне списання коштів у вказаному розмірі з рахунку позивача. Крім того, як вказує відповідач, накопичувальні картки, на підставі яких відбулось списання, не були підписані позивачем, внаслідок чого залізниця не мала права на списання сум попередньої оплати з особового рахунка клієнта (позивача). Також, відповідач зазначав, що вагони №60441284, №65299703 були прийняті на станції відправлення без зауважень та заперечень, що на його думку, свідчить про завантаження вантажу з дотриманням технічних умов. Одночасно, за твердженням відповідача, визначення позивачем у позові про стягнення збитків складової частини ПДВ є порушенням ст.185 Податкового кодексу України.
Сторони у судове засідання 03.08.2017р. не з'явились.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 03.08.2017р. не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 25.07.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 03.08.2017р. обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 15.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» (постачальник) був укладений договір поставки вугілля №111/1, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (вугілля) в строки, в кількості, в асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в договорі, а покупець прийняти вугілля, оплатити його вартість відповідно до умов договору.
За приписами п.2.3 договору №111/1 від 15.01.2016р. вугілля постачається партіями, рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах (вагонах).
На виконання вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» зі станції відправлення Нижньокринка Донецької залізниці на станцію Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці (одержувач - Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго») були здійснені наступні відправлення вугілля кам'яного:
- 28.11.2016р. у вагоні №65299703 (накладна №52742830 від 28.11.2016р.),
- 21.07.2016р. у вагоні №60441284 (накладна №49640725 від 21.07.2016р.).
За приписами п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до п.20 вказаних Правил навантаження вагонів здійснюється згідно з правилами розміщення і кріплення вантажів, правилами перевезення вантажів із забезпеченням безпеки руху, схоронності вантажів і безпечного виконання вантажних робіт.
03.12.2016р. залізницею було складено акт загальної форми №5895, у якому зазначалось, що вагон №65299703 затриманий у зв'язку з нерівномірним завантаженням візків. Комерційна несправність усунута. Простій з вини клієнта. За час затримки вагона з 30.11.2016р. 15:50 по 03.12.2016р. 15:50 72 години нараховано 6213,12 грн з ПДВ (плата за користування - 1469,10 грн, маневрова робота 1,5 год. - 2020,70 грн, зважування (1 р) - 173,10 грн, зберігання - 1270,70 грн, повідомлення телеграфом - 244 грн, ПДВ - 1035,52 грн).
Вагон №65299703 відправлений на станцію призначення за накладною №47959986 від 30.11.2016р. після усунення комерційної несправності.
Крім того, на залізничній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці вагон №60441284 було затримано та складено комерційний акт №450003/43 від 21.01.2017р., в якому зазначено, що при переваженні вагону у статичному режимі виявлено, що вага брутто - 99000 кг, тара за документом - 24000 кг, вага нетто - 75000 кг, що більше ваги, зазначеної в документі понад вантажопідйомності вагону на 5000 кг. При повторному зважуванні вагона вага підтвердилась. Вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу.
У акті загальної форми №281 від 24.01.2017р. зазначалось, що з вагону №60441284 був відвантажений вантаж у кількості 5000 кг. За час затримки вагону з 21.01.2017р. 17:00 по 24.01.2017р. 17:00 72 години нараховано 6389,64 грн з ПДВ (плата за користування - 1469,10 грн, маневрова робота 1,5 год. - 2020,70 грн, зважування (1 р) - 173,10 грн, зберігання - 1381,20 грн, повідомлення телеграфом - 244 грн, ПДВ - 1064,94 грн).
Надлишок вантажу, перевантажений у вагон №67872226, був відправлений на станцію призначення за досильною накладною №46814455 від 25.01.2017р. Вагон №60441284 відправлений на станцію призначення згідно з накладною №53261418 від 16.01.2017р.
Крім того, у зв'язку з тим, що надлишок вантажу у вагоні №60441284 за відправкою №49640725 від 21.07.2016р. було завантажено у вагон №67872226, залізницею нараховано тариф 8273 грн, що з ПДВ становить 9927,60 грн.
Відповідно до ст.62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
За приписами п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Відомості щодо нарахувань, здійснених у зв'язку з усуненням виявлених під час перевезень №52742830 від 28.11.2016р., №49640725 від 21.07.2016р. порушень, відображені у накопичувальних картках №10120506 від 10.12.2016р. (5177,60 грн, що з ПДВ становить 6213,12 грн), №30010047 від 30.01.2017р. (5324,70 грн, що з ПДВ становить 6389,64 грн) по платнику (вантажовласнику) - Публічному акціонерному товариству «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Згідно з відмітками, які наявні на вказаних накопичувальних картках, позивач відмовився від оплати здійснених нарахувань, через порушення вантажовідправником та станцією відправлення ТУ. Проте, кошти на суми 6213,12 грн, 6389,64 грн, а також залізничний тариф 9927,60 грн, були списані залізницею з особового рахунку Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго».
Факт списання коштів підтверджується відмітками на накопичувальних картках №10120506 від 10.12.2016р., №30010047 від 30.01.2017р., листом №330 від 19.07.2017р. Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень», переліками №20170201, №20170130, №20161210 Київського виробничого структурного підрозділу філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Як вказує позивач, списані залізницею кошти підлягають стягненню з відповідача.
За вимогами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні положення містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
На підставі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас»; наявність заподіяних діями відповідача збитків; причинний зв'язок між ними.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено у ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу норм ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У п.7.6 договору №111/1 від 15.01.2016р. сторони дійшли згоди, що постачальник повністю відшкодовує всі збитки покупця, пов'язані з оплатою залізниці коштів за нерівномірне завантаження вантажовідправником вагону вугіллям (нерівномірне завантаження візків), завантаження вантажовідправником вагону понад його вантажопідйомність, недовантаження вантажу або іншого порушення Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, а саме:
штрафи, пеню;
плату за перевантаження надлишку вугілля в окремий вагон;
плату перевезення надлишку вугілля в окремому вагоні;
плату за користування вагонами;
плату за зберігання вантажу;
плату за маневрові роботи;
плату за зважування;
плату за надіслання телеграм;
плату за роботу МЧ та інші.
Відповідно до п.7.10 укладеного сторонами правочину постачальником та покупцем погоджено, що у випадку списання залізничною станцією призначення з покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення вантажу та/або на станції призначення та/або на підходах до неї за даним договором постачальник в обов'язковому порядку відшкодовує покупцю розмір такої списаної суми згідно підтверджуючих документів.
Таким чином, відповідно до п.7.10 договору відповідач брав на себе зобов'язання в обов'язковому порядку відшкодовувати покупцю всі витрати, що виникли у процесі перевезення та були списані залізницею на станції призначення, які в п.7.6 договору визначені як збитки.
Як зазначалось, згідно з переліками №20170201, №20170130, №20161210 з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залізницею було списано з рахунку з кодом 6410072 кошти за додаткові збори та послуги в розмірі 22530,36 грн.
Листом №330 від 19.07.2017р. Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» підтверджено оплату позивачем коштів у вказаному розмірі.
Надані позивачем документи підтверджують списання залізницею суми за нерівномірне завантаження вагонів, послуги, що були пов'язані з відвантаженням надлишку у вагоні, які постачальник повинен відшкодувати покупцю в обов'язковому порядку відповідно до п.п.7.6, 7.10 договору №111/1 від 15.01.2016р.
Належних та допустимих доказів в підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по обов'язковому відшкодуванню списаних залізницею сум за договором поставки вугілля №111/1 від 15.01.2016р. відповідачем не надано.
Твердження відповідача щодо відсутності доказів фактичного списання залізницею заявлених до стягнення коштів спростовуються наданими до матеріалів справи доказами.
Посилання відповідача на відсутність вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» у заподіянні збитків не заслуговують на увагу, оскільки вина вантажовідправника встановлена актами загальної форми №5895 від 03.12.2016р., №281 від 24.01.2017р., комерційним актом №450003/43 від 21.01.2017р.
Заперечення відповідача в частині того, що заявлені до стягнення кошти не підлягали списанню через наявність у накопичувальних картках заперечень вантажовласника не приймаються судом до уваги, оскільки заперечення позивача зводились до того, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» не є особою, яка відповідальна за порушення, виявлені при перевезенні за залізничними накладними №52742830 від 28.11.2016р., №49640725 від 21.07.2016р.
Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» про безпідставність стягнення коштів з урахуванням ПДВ не враховуються судом, виходячи з того, що відповідне нарахування було здійснено залізницею, а не заявником позову. При цьому, списання коштів, які відповідач зобов'язався відшкодувати в силу п.п.7.6, 7.10 договору №111/1 від 15.01.2016р., відбулось на суму з урахуванням ПДВ.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем повністю доведено нанесення відповідачем збитків в сумі 22530,36 грн, позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Київ в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго», м.Українка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас», м.Селидове про стягнення 22530,36 грн нанесених збитків невиконанням умов договору №111/1 від 15.01.2016р., задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Донбас» (85400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36982901) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03022, м.Київ, вул.Козацька, буд.120/4, літера «Є», код ЄДРПОУ 22927045) в особі Відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (05720, Київська обл., Обухівський район, м.Українка, вул.Промислова, буд.1, код ЄДРПОУ 00131334) 22530,36 грн нанесених збитків невиконанням умов договору №111/1 від 15.01.2016р., а також судовий збір в сумі 1600 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 03.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 08.08.2017р.
Суддя Ю.О.Паляниця