21.08.2017 Справа № 904/7396/17
За позовом Комунального закладу "Криворізький протитуберкульозний діспансер №2" Дніпропетровської обласної ради, м. Кривий Ріг
до Публічного акціонерногго товариства "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД", м. Кривий Ріг
про стягнення 24 233,40 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1530 від 19.08.2017, представник; ОСОБА_2, довіреність № 1531 від 19.08.2017, представник;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 10.05.2017,
Комунальний заклад «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2 ДОР» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 24233, 40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 54 від 16.11.2012, згідно якого відповідач виконав роботи, а позивач прийняв і оплатив зазначені роботи. Державною аудиторською службою України Східним офісом держаудитслужби проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2012 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт ревізії від 21.03.2017 за № 04.04-25/06. У складеному акті зазначено про завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 24233, 40 грн., в порушення п. 1.1.26 Технічної частини Збірника 46 «Роботи при реконструкції будівель ,споруд», п. 1 ст. 9 Закону України № 996-XIY у частині внесення достовірних даних до первинних документів з обліку в будівництві та п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва». За результатом проведеного перерахунку сума завищення вартості виконаних робіт (збитки) складає 24233, 40 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2017 порушено провадження у справі та призначено її розгляд у засіданні на 21.08.2017.
Через канцелярію суду 21.08.2017 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначив, що позивач самостійно погодив усі істотні умови договору, у тому числі й ціну договору. Також, відповідач просить суд застосувати до позовних вимог наслідки пропуску трирічного строку позовної давності.
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 21.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Комунальним закладом «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» Дніпропетровської обласної ради» (далі - позивач, замовник) та Публічним акціонерним товариством «Криворіжіндустрбуд» (далі - відповідач, генпідрядник) 16.11.2012 було укладено договір підряду № 54, відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язався до 31 травня 2013 року виконати роботи, а замовник прийняти та оплатити такі роботи. Найменування робіт: реконструкція очисних споруд комплекса санаторія-профілакторія «Джерело» та бази відпочинку «Затишок», для лікувального комплексу № 2 КЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» ДОР» (п. 1.1-1.2 договору).
Згідно з розділом ІІ договору учасник повинен надати замовникові послуги, якість яких відповідає проектній документації ,вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
Ціна договору становить 4830088, 80 грн., у тому числі ПДВ 805014, 80 грн. (п. 3.1 договору).
Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору).
Пунктом 9.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, і вважається виконаним після виконання взаємних зобов'язань і врегулювання всіх розрахунків між сторонами.
На виконання умов укладеного договору, у березні 2013 року відповідач виконав підрядні роботи, а позивач прийняв такі роботи без заперечень на загальну суму 228881,92 грн., що підтверджено належним чином оформленими двосторонніми актами приймання будівельних робіт (а.с. 34-71).
Відповідно до пункту 1.3.2.2 Плану контрольно-ревізійної роботи Східного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 26.12.2016 року № 30, виданого начальником Східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_4 головним державним аудитором ОСОБА_5 проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Криворізький туберкульозний диспансер № 2» ДОР» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2016 року.
За результатами проведення перевірки, головним державним аудитором Східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_5 21.03.2017 було складено Акт за № 04.04-25/06 ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2»ДОР» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2016 рік (а.с. 17-24).
Також, 21.02.2017 головним державним аудитором Східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_5 було проведено зустрічну звірку з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків ПАТ «Криворіжіндустрбуд» з КЗ «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» ДОР», за результатами якої було складено довідку № 04.04-28/5 (а.с. 25-29).
В Акті від 21.03.2017 за № 04.04-25/06 ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Криворізький протитуберкульозний диспансер № 2» ДОР» виявлено завищення вартості виконаних робіт внаслідок необґрунтованого застосування коефіцієнтів для врахування впливу умов виробництва на суму 3096 грн., внаслідок застосування усереднених коефіцієнтів до норм труда робітників-будівельників (1,15), норм часу експлуатації механізмів (1,25) на суму 18136, 20 грн., в порушення п. 1.1.26 Технічної частини Збірника 46 «Роботи при реконструкції будівель ,споруд» та п. 1 ст. 9 Закону України № 996-XIY у частині внесення достовірних даних до первинних документів з обліку в будівництві та внаслідок завищення обсягів виконаних робіт по заповненню віконних прорізів виробничого корпусу на суму 3001, 20 грн., в порушення п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва».
Посиалючись на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнути суму завищення вартості виконаних робіт (збитків) в сумі 24233, 40 грн.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з такого.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Згідно ч.ч.1-3 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між ними договір підряду № 54 від 16.11.2012.
Вказаний договір укладено у відповідності до статей 627-629, 632 Цивільного кодексу України, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягає виконанню, та їх вартість, в зв'язку з чим відповідно до наведених вимог законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав умови договору у повному обсязі, без жодних зауважень та застережень позивача.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, наведеної в постанові від 22.01.2013 № 3-69гс13, виявлені внутрішньою ревізією порушення не можуть впливати на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що спірний договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до нього були внесені відповідні зміни.
Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України в постановах від 04.02.2014 у справі № 918/1563/13, від 05.03.2014 у справі № 904/8879/13, від 07.05.2014 у справі № 924/560/13, від 25.11.2014 у справі № 922/563/14.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності за збитки на особу є наявність негативного наслідку, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та негативним наслідком, які складають об'єктивну сторону правопорушення та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за збитки внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, позивач має довести належними та допустимими доказами наявність у діях (бездіяльності) відповідача повного складу цивільного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року (із змін. і доп.), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Статтею 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993 року (із змін. і доп.) окрім іншого передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується.
Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак це не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. У той же час виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Отже, акт ревізії не може бути належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором та спричинення збитків позивачеві.
Обґрунтовуючи свої доводи, позивач зазначає, що через неправомірне завищення вартості робіт, що було виявлено під час здійснення перевірки Східним офісом Держаудитслужби у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки у сумі 24233, 40 грн.
При цьому позивач не заперечує належного та своєчасного виконання відповідачем робіт за договором, що не перевищують узгодженої сторонами ціни договору. Дані роботи були прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується актами про приймання будівельних робіт, підписаними та скріпленими печатками сторін без заперечень та зауважень.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань позивачем у справі не доведено, а відтак позивачем не доведено факту понесення ним додаткових, не передбачених договором витрат з вини відповідача.
За таких обставин позивачем не доведено завдання збитків протиправними діями відповідача.
Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, за умови чинності договору, підстави для стягнення з відповідача заявленої суми збитків відсутні.
Щодо заяви відповідача, викладеної у відзиві на позов, про застосування до позовних вимог сплив строку позовної давності, слід зазначити таке.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами 1 та 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Оскільки права позивача відповідачем не порушені, то відсутні підстави для застосування строку позовної давності у цій справі.
За таких обставин, в позові слід відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається при відмові в позові на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 21.08.2017
Суддя М.О. Ніколенко