ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/431 26.11.09
За позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш АП»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ -ЖЕ-Є ГРУП»
про стягнення 8 074 грн. 42 коп.
Суддя Трофименко Т.Ю
Представники:
Від позивача Кулінцова В.Ю. -по довю. №9 від 20.10.2009р.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш АП»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ -ЖЕ-Є ГРУП»8 074 грн. 42 коп., із яких: 6 920 грн. 51 коп. основний борг, 833 грн. 11 коп. - пеня за прострочку платежу, 113 грн. 19 коп. - три проценти річних, 207 грн. 61 коп. - інфляційні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2009р. порушено провадження у справі №36/431, розгляд справи призначено на 25.11.2009р.
Судове засідання 25.11.2009р. було перенесено на 26.11.2009р.
В судовому засіданні 26.11.2009р. представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №56-Д/09 від 23.02.2008р. не сплатив позивачу орендну плату та витрати по наданню комунальних послуг та за електроенергію у зв'язку з чим виник борг в сумі 6 920 грн. 51 коп.
Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду від 03.11.2009р.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
23.02.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Концерн «Фреш Ап» та Товариством з обмеженою відповідальністю ««ЕМ -ЖЕ-Є ГРУП»(далі відповідач) був укладений договір №56-Д/09 оренди.
Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш АП», затвердженого загальними заборами Відкритого акціонерного товариства «Концерн «Фреш Ап»(протокол №1 від 11 серпня 2009р.) та зареєстрованого державним реєстратором 26 серпня 2009р.,останнє є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Концерн «Фреш Ап».
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає в тимчасове користування нежилі приміщення площею 37 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, пр. Червоноармійський, 14, офіс 12, ІІ поверх, 6 корпус.
Об'єкт надається орендарю для розміщення офісу (п. 2.1 договору).
01.03.2009р. між сторонами договору був підписаний акт приймання -передачі орендованих приміщень загальною площею 37,0 кв.м.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Строк дії даного договору сторони визначили з моменту його підписання і діє до 28.02.2010р. (п. 12.1 договору).
10.04.2009р. між сторонами була підписана угода про розірвання договору оренди від 23.02.2009р.
10.04.2009р. між сторонами договору був підписаний акт приймання -передачі орендованих приміщень, відповідно до якого відповідач повернув позивачу орендоване приміщення площею загальною площею 37,0 кв.м.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін, у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.5.2. договору орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) до 5 -го числа поточного місяця , згідно виставленого рахунку орендодавцем.
Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що сума орендної плати не включає в себе комунальні платежі (водопостачання, опалення) та розрахунки за використану орендарем електроенергію. Оплата на електроенергію та комунальні платежу здійснюється орендарем протягом 10 днів після пред'явлення рахунку орендодавцем.
На виконання п. 7.3 договору позивача щомісячно надавав відповідачу рахунки на оплату орендної плати та акти виконання послуг з оренди приміщення.
Відповідно до актів від 31.03.2009р. №Ф-00000902 та від 10.04.2009р. №Ф-000001200 відповідач повинен був оплатити позивачу орендну плату на загальну суму 6 216 грн. 00 коп.
Заборгованість відповідача перед позивачем за надані комунальні послуги та електроенергію, відповідно до акту здачі -приймання робіт (надання послуг) №Ф-00000776 від 31.03.2009р. становить 704 грн. 51 коп.
З огляду на викладене заборгованість відповідача по орендній платі, наданим комунальним послугам та електроенергію на день пред'явлення позову та розгляду справи становить 6 920 грн. 51 коп.
Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначаються у статті 193 Господарського кодексу України, в якій зокрема зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (абз.2.ч.1. ст. 193 Господарського кодексу України)
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (ч. З ст. 193 Господарського кодексу України).
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються також відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Цивільним кодексом України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату та на певний строк.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, наданим комунальним послугам та електроенергію у розмірі 6 920 грн. 51 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст.. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Аналогічні положення містяться у ст.. 230 Господарського кодексу України. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам, платі за електроенергію, комунальним послугам з нього на підставі п. 11.1 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»підлягає стягненню пеня в сумі 833 грн. 11 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем уточненого розрахунку суми пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .
З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 207 грн. 61 коп. та 3% річних в сумі 113 грн. 19 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Витрати понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 338 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ-ЖЕ-Є-ГРУП»
(м. Київ, вул. Тургенєвська, 48, оф. 32, код 35947761) на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш Ап» (м. Київ, вул. Куренівська, 18, код 00204429) 6 920 грн. 51 коп. заборгованості по орендній платі, комунальним послугам та електроенергії, 833 грн. 11 коп. пені за прострочку платежу, 113 грн. 19 коп. 3% річних, 207 грн. 61 коп. -інфляційні , 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя Т.Ю. Трофименко