ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/125-34/501 02.11.09
За заявою Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»
на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби
За позовом Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»
про стягнення 2 017 643,01 доларів США (15 535 857,49 грн.)
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -Вілько Н.Г., представник за дов. №321 від 29.12.2008;
від відповідача -Гелеска К.І., юр-т, дов. №13-11-15462 від 04.08.2009.
від ВДВС -не зявився.
Закрите акціонерне товариство «Акціонерне страхова компанія «ІНГО Україна»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»про повернення банківського вкладу в сумі 15 535 857,49 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2009 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму вкладу в розмірі 2 000 000 дол. США, три проценти річних в розмірі 3780,82 дол. США, витрати по сплаті державного мита в сумі 3288,83 дол. США та 117,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення відсотків за користування депозитом в розмірі 13 863,01 дол. США - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2009 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2009 у справі №33/125 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду.
Відповідно до резолюції Голови Господарського суду м. Києва від 09.07.2009 справу №33/125 передано судді Сташківу Р.Б. на новий розгляд.
Ухвалою суду від 06.08.2009 справу прийнято до провадження, присвоєно справі №33/125-34/501 та призначено до розгляду на 02.09.2009.
Розгляд справи відкладався.
05.10.2009 суддя Мудрий С.М. звернувся із заявою до Заступника Голови Господарського суду м. Києва про передачу справи скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби на розгляд по суті судді Сташківу Р.Б.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 12.10.2009 передано заяву на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби для розгляду судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 22.10.2009 суддею Сташківим Р.Б. призначено розгляд скарги на 02.11.2009.
Обґрунтовуючи подану скаргу, Банк посилається на той факт, що ВДВС незаконно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження (далі -Постанова), оскільки остання суперечать вимогам пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»та статей 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Представник ВДВС у судове засідання призначене на 02.11.2009 не з'явився, будь-яких заперечень на подану скаргу не подав.
Дослідивши доводи поданих скарг, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд м. Києва вважає подану скаргу про визнання незаконними дій ВДВС щодо винесення Постанови обґрунтованою в силу наступного.
Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону).
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
19.05.2009 ВДВС керуючись приписами статей 3, 18, 24 та 20-1 Закону України «Про виконавче провадження»виніс Постанову, відповідно до якої зобов'язав боржника (Банк) добровільно її виконати, в семиденний строк з дня отримання цієї Постанови.
Пунктом 3 Постанови ВДВС, зокрема, зазначив, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконання буде проведене в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
При винесенні вказаної Постанови ВДВС не було враховано, що постановою Правління Національного Банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ «Надра»у Банку призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009, тобто в період прийняття оскаржуваної Постанови.
05.08.2009 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №452 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра», якою продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців -з 11.08.2009 до 11.02.2010, крім зобов'язань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором Банку і погоджених Національним банком України.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної Постанови) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Аналіз зазначених та інших положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»дають підстави для висновку, що положення про мораторій надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Пунктом 7 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
До обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, належить й положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яким, зокрема, встановлена заборона проводити стягнення на підставі виконавчого документу протягом дії мораторію.
Відтак, виконавчий документ, виданий на підставі ухваленого у даній справі рішення, повинен бути прийнятий державним виконавцем до виконання після закінчення дії мораторію.
При розгляді скарги судом враховано, що:
- Законом України «Про виконавче провадження»(в т.ч. статтею 34 цього Закону) не передбачено обов'язок державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження у зв'язку із дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, а отже зупинення виконавчих дій було б неправомірним;
- положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»фактично встановлюють відстрочення примусового виконання рішення судів на час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
ВДВС не спростовано обставин, викладених Банком у скарзі.
З урахуванням викладеного вище, вимоги заявника підлягають частковому задоволенню як обґрунтовані та таки, що відповідають обставинам справи.
Щодо вимог позивача (заявника) про винесення окремої ухвали, в зв'язку з необґрунтованим винесенням головним державним виконавцем Писарчуком М.Б. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби постанови від 19.05.2009 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 13.04.2009 у справі №33/125 слід зазначити наступне.
Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносити окрему ухвалу.
Зазначена стаття встановлює лише право господарського суду, у випадку виявлення правопорушення, здійснювати превентивну роботу по впливу на діяльність юридичних осіб, державних та інших органів з допомогою окремих ухвал, а не закріплює обов'язок за господарським судом.
З огляду на викладене вимоги відповідача (заявника) в цій частині задоволенню не підлягають
За змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 33, 86, 121-2 ГПК України, суд
Скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби, які полягають у винесенні постанови від 19.05.2009 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду м. Києва від 13.04.2009 у справі №33/125;
Визнати недійною постанову від 19.05.2009 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду м. Києва від 13.04.2009 у справі №33/125;
У решті скарги -відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Сташків Р.Б.