ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/135 11.11.09
За заявами Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»
на дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 34/135
За позовом Приватного підприємства «Антарес»
до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»
про стягнення 1 397 987,45 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача (скаржника) Шкідченко Д.В., представник за дов. №22/5202 від 28.08.2009;
від ВДВС не з'явився.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 у справі 34/135, позов задоволено частково, розірвано договір банківського рахунку (юридичної особи) від 05.10.2005 укладений між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» та Приватним підприємством «Антарес», стягнуто з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»на користь Приватного підприємства «Антарес»1 349 887 грн. 58 коп. боргу, а також 13 583 грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 86 грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
02.06.2009 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 у справі №34/135, яке набрало законної сили 20.05.2009, видано наказ.
09.09.2009 та 16.09.2009 заявником, в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України подано скарги на дії державного виконавця при проведені примусового виконання рішення по винесенню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 03.08.2009 (далі -Постанова №1) та про арешт коштів боржника від 21.08.2009 (далі -Постанова №2).
Обґрунтовуючи подану скаргу, Банк посилається на той факт, що ВДВС незаконно прийняв Постанову №1, оскільки винесення оскаржуваної Постанови №1, так-само, як і вжиття всіх інших заходів, спрямованих на примусове виконання перелічених вище виконавчих документів, прямо суперечить ст.ст.58, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
При цьому, скаржник посилаючись на ч.2 та ч.5 ст. 24, ч.1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»(далі -Закон) зазначив, в порушення згаданих норм Закону, постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва №34/135 від 02.06.2009 скаржнику не направлялась, а отже строк на добровільне виконання вказаного виконавчого документ стражнику не встановлювався, а відтак у державного виконавця Шевченко С.П., з огляду на припис ч.1 ст. 30 закону не було жодних підстав розпочинати процедуру виконання вказаного виконавчого документа.
Щодо оскарження Постанови №2 скаржник зазначив, що Закон України «Про банки і банківську діяльність»так-само, як і ЦК України встановлює заборону обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на рахунку не інакше, ніж за рішенням суду.
Однак, в порушення вказаних норм чинного законодавства України, головний державний виконавець Шевченко С.П. наклав арешт, як на кошти, що знаходяться на кореспондентському рахунку скаржника (рах. №32000190901), так і на кошти, що належать його клієнтам, а саме -ПП «Антарес», ЗАТ СК «Солідарність»та розміщені на клієнтських рахунках в АБ «БРР»№260043016501 та №26525160027101 відповідно.
Відтак, на думку скаржника незаконне обмеження прав клієнта скаржника, так само, як і вжиття запобіжних заходів відностно самого скаржника, свідчить про протиправність дій державного виконавця Шевченко С.П. та є підставою для скасування оскаржуваної Постанови №2.
Водночас, скаржник просив врахувати, що постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва №34/135 від 02.06.2009 скаржнику не направлялась, а отже строк на добровільне виконання вказаного виконавчого документа скаржнику не встановлювався, а відтак у державного виконавця Шевченко С.П. з огляду на припис ч.1 ст. 30 Закону не було жодних підстав розпочати процедуру примусового виконання вказаного виконавчого документа.
Ухвалами суду від 14.09.2009 та від 18.09.2009 прийнято скарги до розгляду та призначено їх на 14.10.2009.
Ухвалою суду від 22.10.2009 призначено скарги до розгляду на 11.11.2009.
Представник ВДВС у судове засідання призначене на 11.11.2009 не з'явився, будь-яких заперечень на подані скарги не подав.
Дослідивши доводи поданих скарг, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд м. Києва вважає подані скарги обґрунтованими в силу наступного.
Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
31 серпня 2009 року (факт отримання постанови в значений день підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції, проставленим на Постанові №1) скаржник отримав Постанову №1, направлену на адресу скаржника 28.08.2009, про що свідчить штемпель на поштовому конверті, копія якого наявна в матеріалах справи) головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шевченко С.П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.08.2009, винесену в рамках зведеного виконавчого провадження по виконанню:
- наказу Господарського суду м. Києва № 34/175 від 21.05.2009 про стягнення з скаржника на користь ВАТ «Фінексбанк»боргу в розмірі 1 679 950 гри.;
- наказу Господарського суду м. Києва № 34/135 від 02.06.2009 про стягнення з скаржника на користь ПП «Антарес»боргу в розмірі 1 363 557,92 грн.;
- наказу Господарського суду м. Києва № 33/114 від 28.04.2009 про стягнення з скаржника на користь ЗАТ СК «Солідарність»боргу в розмірі 100 000 грн.;
- наказу Господарського суду м. Києва № 33/114 від 28.04.2009 про стягнення з скаржника на користь ЗАТ СК «Солідарність»боргу в розмірі 1 134,46 грн.;
- виконавчого листа Білоцерківського міськрайоинного суду Київської області № 2-2625/09 від 16.06.2009 про стягнення із скаржника на користь Дзелінського Віктора Миколайовича боргу в розмірі 11 656,21 грн.;
- наказу Господарського суду м. Києва № 34/129 від 02.07.2009 про стягнення із скаржника на користь ВАТ «Кінто»боргу в розмірі 1212 118,00 грн.;
- наказу Господарського суду м. Києва № 25/27 від 19.06.2009 про стягнення із скаржника на користь ДП «Сантрейд»боргу в розмірі 1 626 742,41 грн.
Вказаною постановою головний державний виконавець Шевченко С.П. з метою забезпечення повного, виконання перелічених вище виконавчих документів, в тому числі наказу Господарського суду м. Києва № 34/135 від 02.06.2009 наклав арешт на майно скаржника в межах загальної суми боргу 5 995 159 грн. та оголосив заборону на його відчуження.
Постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 № 157 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (24.03.2009-23.03.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів банку введено з 24.03.2009 до 23.09.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.09.2009 № 548 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 24.09.2009 до 23.03.2010, крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.
Інформацію про це було опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»від 26.03.2009 №54 та доведено до відома державного виконавця Шевченко С.П. заявою за вих. № 22/1939 від 24.04.2009, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеного листа.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної Постанови) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Аналіз зазначених та інших положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»дають підстави для висновку, що положення про мораторій надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Пунктом 7 частини 1 статті 26 Закону встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
До обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, належить й положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яким, зокрема, встановлена заборона проводити стягнення на підставі виконавчого документу протягом дії мораторію.
Відтак, виконавчий документ, виданий на підставі ухваленого у даній справі рішення, повинен бути прийнятий державним виконавцем до виконання після закінчення дії мораторію.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону).
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Однак, в порушення вищевказаних норм Закону, постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 34/135 від 02.06.2009 скаржнику не направлялась, а отже строк на добровільне виконання вказаного виконавчого документа скаржнику не встановлювався.
Скаржник зазначив, про те, що винесення оскаржуваної Постанови №2 було здійснено неправомірно, всупереч вимогам, як спеціального законодавчого акту, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження -Закону (зокрема ст.ст.24, 30 Закону), так і спеціальною законодавчого акту, що визначає специфіку правового становища боржника в зазначених виконавчих провадженнях, а також режим використання та обмеження права стягувача і його клієнтів у використанні належних їм рахунків Закону України «Про банки і банківську діяльність»(ст.ст. 2, 58, 59, 85 Закону).
Отже, як було зазначено вище, виконавчий документ, виданий на підставі ухваленого у даній справі рішення, повинен бути прийнятий державним виконавцем до виконання після закінчення дії мораторію.
Що ж стосується вимоги скаржника про заборону головному державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шевченко С.П. до моменту закінчення строку дії мораторію, а саме до 23.09.2009 проводити будь-які примусові заходи та вживати дії, спрямовані на примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 №34/135 та виданого на його підставі наказу Господарського суду м. Києва №34/135 від 02.06.2009 суд відмовляє у її задоволенні, оскільки підстави, на які посилається відповідач вже відпали на дату винесення даної ухвали, а відтак, суд не вбачає підстав для задоволення скарги на дії ВДВС в цій частині.
Разом з тим, зазначена вище вимога це є фактично втручанням у внутрішню діяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.
З урахуванням викладеного вище, вимоги заявника підлягають частковому задоволенню як обґрунтовані та таки, що відповідають обставинам справи.
При розгляді скарги судом враховано, що:
- Законом України «Про виконавче провадження»(в т.ч. статтею 34 цього Закону) не передбачено обов'язок державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження у зв'язку із дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, а отже зупинення виконавчих дій було б неправомірним;
- положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»фактично встановлюють відстрочення примусового виконання рішення судів на час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
ВДВС не спростовано обставин, викладених Банком у скарзі.
За змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 33, 86, 121-2 ГПК України, суд
Скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»задовольнити частково.
Визнати незаконною постанову головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шевченко С.П. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.08.2009 в частині накладення арешту на майно скаржника в сумі 1 363 557,92 грн. на виконання наказу Господарського суду м. Києва № 34/135 від 02.06.2009.
Визнати незаконною постанову головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шевченко С.П. про арешт коштів боржника від 21.08.2009 в частині накладення арешту па кошти Скаржника в сумі 1 363 557,92 грн. на виконання наказу Господарського суду м. Києва № 34/135 від 02.06.2009.
У решті скарги -відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Сташків Р.Б.