ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/279 15.10.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл», м. Київ
про стягнення 146 555,28 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Шигімагін В.О., предст., дов. б/н від 14.04.2009 року
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МД Ритейл»про стягнення 146 555,28 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №136/1-до від 04.12.2006 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 132 252,13 грн. Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивач, з посиланням на п. 8.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 304,75 та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 1 835,31 грн. та 3% річних в розмірі 1 163,09 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.09.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою заступника Голови Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року строк розгляду справи продовжено на один місяць.
З метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, які належать відповідачу.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, звірки з позивачем не провів, причини неявки в судове засідання невідомі.
Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 15.10.2009 року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника сторін, суд -
04.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»(Продавець) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «МД Ритейл»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №136/1-до (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець протягом дії договору поставляє товари на підставі погодженої сторонами специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію.
Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей, покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 18 календарних днів з моменту отримання товару. Датою приймання товару вважається дата підписання товарно -транспортної накладної уповноваженими особами покупця (п.3.1 договору).
Відповідно до матеріалів справи та пояснень позивача, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 999 495,77 грн.
Відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 132 252,13 грн. Зазначена заборгованість утворилась за період з 23.10.2008 року по 10.12.2008 року (належним чином засвідчені копії товарно-транспортних та видаткових накладних в матеріалах справи). Накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, підписані сторонами та містять штампи позивача та відповідача.
Таким чином, на дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 132 252,13 грн. Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався оплатити поставлену продукцію в строк не більше 18 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 132 252,13 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.
Відповідно до п. 8.2 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець зобов'язується погасити заборгованість та сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочки за кожний календарний день.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають стягненню за розрахунком позивача.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МД Ритейл” (04080, м. Київ, вул. Турівська,29, код ЄДРПОУ 34482413, р/р 2600501300433 в філії Київська регіональна дирекція ВАТ ВТБ банку, МФО 380195 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»(83122, м. Донецьк, вул.. Артема, 206, р/р 26007301755090 у Ф „ГУ Промінвестбанку „ в Донецькій області МФО 334635, код ЄДРПОУ 25110669) 132 252,13 (сто тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят дві гривні тринадцять копійок) основного боргу, 9 304,75 грн. (дев'ять тисяч триста чотири гривні сімдесят п'ять копійок) пені, 1 163,09 грн. (одну тисячу сто шістдесят три гривні дев'ять копійок) відсотків річних, 1 853,31 грн. (одну тисячу вісімсот п'ятдесят три гривні тринадцять копійок) інфляційних нарахувань, а також 1 465,55 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят п'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок) державного мита, 315,00 грн. (триста п'ятнадцять гривень) витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова