ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/307 24.11.09
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
До Акціонерної компанії «Київенерго»
Про відшкодування майнової шкоди в розмірі 122.787 грн. 83 коп. та
моральної шкоди в розмірі 30.000 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 3357 від 05.05.08.
Від відповідача Гуменюк Т.М. -представник за довіреністю № Д07/6359
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 до Акціонерної компанії «Київенерго»про відшкодування за рахунок відповідача шляхом стягнення на його користь завданих збитків в сумі 122 787 грн. 83 коп., та моральної шкоди в сумі 30 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.09. порушено провадження у справі № 30/307, розгляд справи було призначено на 17.09.09. о 11-40.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмовий відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.09. розгляд справи № 30/307 відкладено на 01.10.09. о 15-00.
В судовому засіданні 01.10.09. сторонами було подано спільну заяву на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення спору у справі № 30/307.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 01.10.09. продовжено строк вирішення спору у справі № 30/307.
В судовому засіданні 01.10.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 10.11.09 о 14-30 для надання позивачу можливості подати суду письмові пояснення на відзив відповідача.
В судовому засіданні 10.11.09. представником позивача було подано письмові пояснення на відзив відповідача.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.11.09. оголошено перерву до 24.11.09 для виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
09.08.06. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськжитлобуд»(Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі продажу нежитлового приміщення (далі - Договір).
Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1. цього Договору Продавець продає, а Покупець купує (приймає у власність) нежитлове приміщення № 179 (приміщення № №1-11) І-го поверху (в літ. А), загальною площею 374,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі-нерухоме майно).
Згідно з п. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Пунктом 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень»передбачена обов'язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно юридичних осіб, що знаходиться на території України.
У відповідності з п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Право власності позивача на нежилу нежитлове приміщення № 179 (приміщення № №1-11) І-го поверху (в літ. А), загальною площею 374,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності згідно реєстраційного посвідчення № 029559 від 15.08.06., про що здійснений запис в реєстрову книгу д. 8п-83 за реєстровим № 2500-П.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивач у позовній заяві зазначає, що після придбання даного приміщення, яке повинно було використовуватися для розміщення магазину, в ньому проводились ремонті роботи, а тому послуги теплопостачання були не потрібні, в зв'язку з чим договір з акціонерною компанією «Київенерго»на надання послуг теплопостачання не укладався та підключення до тепломережі не проводилось. В лютому 2007 року ремонті роботи підходили до закінчення. Майже все було підготовлено до відкриття, було завезено та встановлено виставкові зразки продукції. 26.02.07. працівниками магазину було виявлено факт прориву труб опалення та затоплення гарячою водою з системи опалення всього приміщення магазину.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Закон України «Про теплопостачання»визначає, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання -споживачами, зокрема, на основі договорів (ст. 19). Основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Отже, підставою для надання послуг теплопостачання є укладений між споживачем та теплопостачальною організацією договір.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи згоди на підключення приміщення до системи опалення позивач не надавала. Підключення приміщень позивача було здійснено без укладення з позивачем будь-яких угод про надання послуг теплопостачання.
Для визначення розміру завданої шкоди на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»було проведено незалежну експертизу.
Стаття 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (ст. 6).
Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 17, 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво веде Фонд державного майна України. Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України.
В матеріалах справи наявний сертифікат № 3192/05 від 07.04.05. суб'єкта оцінюючої діяльності, виданий Фондом державного майна України виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт».
Також наявне видане Фондом державного майна України свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3361 від 30.06.05. ОСОБА_5 що вона має право здійснювати оцінку майна та майнових прав.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про визначення вартості збитків та підтверджує виконані процедури з оцінки пошкодженого майна.
Як вбачається з висновків звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»від 30.03.07. та від 25.04.07. на замовлення позивача, ОСОБА_5 (оцінювач) виконано оцінку та визначено вартість завданих збитків власнику через затоплення приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 нежитлове приміщення № 179 (приміщення № №1-11) І-го поверху (в літ. А) в розмірі 31 600,00 грн.; вартість збитку завданого позивачу через пошкодження виставкових зразків дверних конструкцій визначено в розмірі 91 187,83 грн., загалом на суму 122 787,83 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Тобто, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.
З врахуванням наведеної правової норми та приймаючи до уваги п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Оскільки сторони не перебувають у договірних стосунках позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про притягнення відповідача до деліктної відповідальності.
З аналізу матеріалів справи вбачається причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка мала реальний прояв у підключенні до опалення без наявності відповідного договору укладеного з позивачем.
Внаслідок підключення до опалення в приміщеннях позивача прорвало труби та відповідно затопило їх гарячою водою, що призвело до заподіяння йому майнової шкоди (збитків). Отже, шкода стала наслідком винних протиправних дій відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправність поведінки, збитки, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.
Суд погоджується з розміром заявленої в позові до відшкодування шкоди (збитків), визначеної у звітах експерта від 30.03.07. та від 25.04.07., та вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягають виходячи з наступного
Позивач зазначає, що внаслідок підключення до опалення що призвело до прориву труб та затопленню приміщення, крім шкоди, позивачу було завдано також моральної шкоди. Знищення майна стало причиною виникнення моральних страждань, втрачено спокій і надію на відновлення попереднього стану приміщення та виставкових зразків. На весь час ремонту позивач втратив ділову активність, довіра з боку контрагентів по бізнесу була підірвана, ділова репутація погіршилась. Заподіяну моральну (немайнову) шкоду позивач оцінює в 30 000 грн. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»також визначено:
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3).
Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про перенесення душевних страждань, приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи ту обставину, що позивач не надав суду доказів заподіяння (наявності) моральної шкоди, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, в даному випадку, покладається законом на позивача.
Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/95 від 29.02.96. (із змінами) розмір ставок державного мита із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатися відповідно до підпункту «б»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.93., згідно якого розмір ставки держмита із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди становить 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову.
Позивачем пред'явлені вимоги про стягнення 122 787,83 грн. майнової шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди, отже державне мито мало бути сплачене в розмірі 1 227,87 грн. та 85 грн. відповідно, разом 1 312,87 грн.
З доданого до позовної заяви платіжного доручення № 814 від 07.05.08. держмито сплачено в розмірі 2 727,88 грн., отже в більшому розмірі ніж передбачає Декрет Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.93. сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Враховуючи викладене, зайве сплачене позивачем державне мито в розмірі 1 415,01 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерної компанії «Київенерго»(м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 22870026) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (Дніпропетровська обл.., АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 122 787 (сто двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 83 коп. шкоди, 1 227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита та 94 (дев'яносто чотири) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Ващенко Т.М.