ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/623 06.11.09
За позовомЗакритого акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс»
доАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут -Київенерго»
прозобов'язання вчинити дії
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Жекова Г.І. -дов. № Д07/2009/07/10 -6 від 10.07.2009 року; Жекова М.І. -дов. № Д07/2009/07/10 -6 від 10.07.2009 року;
Обставини справи:
Закрите акціонерне товариство «Кордон Авіа Сервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут -Київенерго»про зобов'язання вчинити дії.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 15.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.10.2009 року.
В судовому засіданні 05.10.2009 року представник позивача надав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2009 надав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суту спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.
У судовому засіданні 05.10.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 06.11.2009 року.
Представник позивача в судове засідання 06.11.2009 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 06.11.2009 року представники відповідача надали усні пояснення по суті спору.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 06.11.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва, -
02 червня 2005 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут -Київенерго»(далі -Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс»(далі -Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 10099 (далі - Договір), відповідно до умов якого (Розділ 1) сторони погодили, що постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до цього Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов'язується:
Ш виконувати умови цього Договору;
Ш постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах визначених відповідно до Розділу 5, та з урахуванням умов Розділу 6 цього Договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»;
Ш повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію.
Згідно з пунктом 2.2 Договору споживач зобов'язується:
Ш виконувати умови цього Договору;
Ш дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами Розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки;
Ш оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатку «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів»;
Ш забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії та інше.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та/або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показання не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».
Пунктом 1 та 2 Порядку розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача до Договору № 10099 від 02.06.2005 року, потужність та інші платежі (далі -Додаток № 2Ж) передбачено, що розрахунковий період починається о 00 год. 00 хв. 1 числа кожного місяця та закінчується о 00 год. 00 хв. 1 числа, наступного за звітним. Споживач знімає показання лічильників 27 числа кожного місяця.
Згідно з пунктом 5 Додатку споживач здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії платежем розміром 100 % від обсягу спожитої енергії у попередньому розрахунковому періоді до 3 числа поточного місяця. На обсяг електричної енергії, який підлягає оплаті, постачальник електричної енергії до 1 числа поточного місяця виписує рахунок споживачу.
Остаточний розрахунок споживач здійснює до 1 числа місяця, наступного за звітним, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді. На основі звіту про обсяги спожитої електричної енергії споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаного попереднього платежу.
Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів за наявності у останніх договору з постачальником електричної енергії.
Відповідно до пункту 6.17 Правил користування електричною енергією у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.
Частиною 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»передбачено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
Керуючись вищезазначеними нормами відповідач за перевищення обсягів спожитої електричної енергії виставив позивачу рахунки на оплату електричної енергії в розмірі подвійної вартості спожитої електричної енергії понад встановлену потужність.
Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про зобов'язання відповідача провести перерахунок суми заборгованості за перевищення договірної величини за червень 2009 року без нарахування ПДВ та просив зобов'язати відповідача виставити новий рахунок для оплати без нарахування ПДВ, так як вважає зазначену оплату штрафною санкцією на яку не можу нараховуватися ПДВ.
Дослідивши матеріали справи та додатково надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача провести перерахунок суми заборгованості за перевищення договірної величини за червень 2009 року без нарахування ПДВ на штрафну санкцію та про зобов'язання виставити новий рахунок для оплати без нарахування ПДВ на штрафну санкцію не може бути самостійним предметом спору, так як обґрунтованість чи необґрунтованість сум виставленого рахунку здійснюються судом під час розгляду спору про стягнення боргу.
Крім того, слід зазначити, що договором не передбачено такого обов'язку відповідача як виставлення рахунку.
Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
24.11.2009 року