ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/186 23.11.09
За позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду
«Житло-сервіс»
До Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне
управління № 7»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління з питань політики виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2008р.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Титаренко О.Є. -по дов. № 110/905-1773 від 14.10.2009р.
Від відповідача Грет Я.П. -по дов. № 137/01 від 01.06.2009р.
Від третьої особи Сагайдак О.П. -по дов. № 001-994 від 30.10.2009р.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.11.2009р. було оголошено перерву до 23.11.2009р. для виготовлення повного тексту рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»до Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2008р. до договору від 01.01.2005р. № 38/5-пр на технічне обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення та стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідач у письмовому відзиві на позов, поданому в судовому засіданні 17.06.2009р., позов не визнає з наступних підстав. Позивачем не наведено, відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, доказів виникнення у нього моральної шкоди з вини відповідача, за які позивачем вимагається стягнення 100 000 грн. Відповідач, укладаючи з позивачем 01.10.08р. додаткову угоду до договору № 38/5-пр від 01.01.05р., надало останньому належно завірену копію протоколу про погодження вартості створюваних ним послуг з Головним управлінням з питань цінової політики КМДА, який вводиться з 01.01.09р. Законом «Про житлово-комунальні послуги»при встановленні органами місцевого самов рядування тарифів нижче економічно обґрунтованих передбачено відповідну компенсацію господарюючим суб'єктам з бюджету. Позивач не навів доказів, які підтверджують його звернення до органів місцевого самоврядування з питань відшкодування різниці в тарифах.
Третя особа письмових пояснень на позовну заяву із зазначенням порядку погодження вартості технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, в яких застосовані сучасні електроні станції та новітні типи сповіщувачів. Представник третьої особи в судовому засіданні 09.11.2009р. проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.01.2005р. між Організацією орендарів «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»(Виконавець) та Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(Замовник) було укладено договір № 38/5-пр (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач прийняв на себе проведення робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і домовидалення (далі ТО ППА і ДВ) на об'єктах позивача, відповідно до узгоджених графіків, невід'ємних частин договору (додаток № 1).
Стаття 654 Цивільного кодексу України визначає, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
01.10.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору № 38/5-пр від 01.01.2005р., згідно якої сторони домовились внести доповнення до п. 1.1. Договору, відповідно до яких :
- відповідач прийняв на себе проведення робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і домовидалення, без автоматичних датчиків (далі ТО ППА і ДВ), в яких застосовані нові станції типу «Фотон», «Омега», «Елекон», «Кодас»та інші, на об'єктах позивача, відповідно до узгодженого графіку вартості робіт, невід'ємної частини договору (додаток № 2), що складений на підставі Протоколу погодження вартості технічного обслуговування систем ППА і ДВ у житловому фонді м. Києва від 25.09.2008р., згідно якого вартість технічного обслуговування із розрахунку на 1 кв. м. загальної площі квартир на місяць складає 34 коп.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що при укладенні додаткової угоди від 01.10.2008р. до Договору позивач введений відповідачем в оману щодо розміру тарифу на обслуговування ППА та ДВ, який не був затверджений в установленому порядку, що сприяло тяжкі для позивача обставини.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 560 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до якого обслуговування систем ППА і ДВ входить в склад квартирної плати і в тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, тому оплачується мешканцями житлових будинків.
Зазначеним Порядком передбачено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкової території) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкової територій згідно з типовим переліком послуг.
До Типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території належать зокрема технічне обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення.
Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004р. № 126 затверджені Правила пожежної безпеки в Україні, відповідно до п. 4.2.3. яких протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимовий захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.
Згідно п. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно до п. 6.1.3. Правил пожежної безпеки в Україні, організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж та наладку автоматичних установок пожежогасіння, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт.
Враховуючи викладене вид діяльності з обслуговування систем ППА і ДВ передбачає наявність у обслуговуючої організації ліцензії.
Комунальне підприємство «Житло-сервіс», яке здійснює обслуговування житлових будинків не має ліцензії, тому уклало Договір з відповідачем, який має право виконувати такий вид діяльності та є виконавцем цієї житлово-комунальної послуги.
Протягом 2007-2008 років були прийняті в експлуатацію (копії актів вводу в експлуатацію знаходяться в матеріалах справи), а в 2008 році Комунальним підприємством «Житло-сервіс»розпочато обслуговування 9 будинків-новобудов (із кількістю поверхів 16, 18, 20, 22, 23), в яких встановлено системи ППА і ДВ.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000р. № 748 (в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.08.2002р. № 1678) затверджено розміри тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, відповідно до яких розмір згаданих тарифів за 1 кв. м загальної площі (з ПДВ) в будинках, обладнаних ліфтами та іншим інженерним обладнанням (12 та більше поверхів) становить 0,58 грн., в т. ч. перший поверх 0,48 грн.
Позивач зазначає, що жодна організація не брала на обслуговування ці системи за кошти, які було можливо оплатити за рахунок тарифів, затверджених розпорядженням КМДА від 19.05.2000р. № 748 (із змінами і доповненнями). Не брав будинки на обслуговування і відповідач, хоча з ним КП «Житло-сервіс» перебуває в договірних стосунках з 2005 року для обслуговування інших будинків.
При цьому, згідно п. 3 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000р. № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві»заборонено житлово-експлуатаційним організаціям незалежно від форм власності здійснювати переукладення угод з виконавцями робіт та послуг, вартість яких відшкодовується за рахунок тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (в разі збільшення цін та тарифів на ці послуги), без відповідного погодження з управлінням з питань цінової політики Київської міської державної адміністрації.
Тарифи, розраховані КП «Житло-сервіс»по кожному будинку з врахуванням фактичних витрат на підставі постанови КМ України від 12.07.2005р. № 560 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», були подані (лист № 110/909-86 від 17.01.2008р.) на затвердження до Головного управління з питань цінової політики (Київської міської державної адміністрації).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно п. 1 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п. 1 і 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на групи:
перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;
друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.
Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до п. 17 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 560, витрати на технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення (Впа) визначаються за формулою :
Впа = (Кк х Вк) : Пз,
де Кк - кількість клапанів у системах протипожежної автоматики та димовидалення; Вк - середньомісячна вартість обслуговування одного клапана; Пз - загальна площа квартир будинку.
Отже, витрати на технічне обслуговування систем ППА і ДВ, яке входить в склад квартирної плати, розраховуються за формулою, складовими якої є кількість клапанів у системах протипожежної автоматики та димовидалення та середньомісячна вартість обслуговування одного клапана.
Тобто, відповідно до зазначеного Порядку для застосування ціни/тарифу технічного обслуговування ППА і ДВ його вартість повинна була складати ціна в гривнях за один клапан ППА та ДВ в місяць, а не ціна в гривнях за 1 кв. м. загальної площі квартири.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Пункти 2 і 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначають, що розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг здійснюють виконавці/виробники і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до п. 7 ст. 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація, яка є місцевим органом виконавчої влади та реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Таким чином, ціна/тариф на технічне обслуговування систем ППА і ДВ в сумі 0,34 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири відповідно до ч. 3 ст. 31 та п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»повинні були бути окремо затверджені органом місцевого самоврядування для застосування на відповідній території відповідно до своїх повноважень.
На час укладання додаткової угоди від 01.10.2008року до Договору, застосовувалися тарифи на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, визначені відповідно до розпорядження КМДА від 19.05.2000р. № 748 (із змінами і доповненнями). Навіть після внесення змін і доповнень до зазначеного розпорядження, якими тарифи 2000 року були підвищені на коефіцієнт підвищення 1,9, рівень діючих тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій не відповідає рівню фактичних витрат КП «Житло-сервіс»на обслуговування будинків, тобто є нижчим.
Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про пожежну безпеку»контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки здійснюють органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань.
Посадові особи органів державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду, які згідно 5 згаданої статті Закону мають право застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
Отже, у КП «Житло-сервіс»склалася безвихідна ситуація. З однієї сторони в дев'яти будинках-новобудовах необхідно налагодити обов'язкову роботоздатність систем ППА і ДВ, тобто укласти необхідні угоди, оскільки це пов'язано з безпекою людей та значними штрафними санкціями з боку контролюючих органів за невиконання цієї вимоги, з другої сторони КП «Житло-сервіс»зобов'язане вирішувати питання оплати по таких угодах в межах коштів, визначених розпорядженням КМДА від 19.05.2000р. № 748 (із змінами і доповненнями).
Відповідач, запропонував КП «Житло-сервіс» обслуговування зазначених вище житлових будинків та надав до додаткової угоди копію документа про тарифи на обслуговування систем ППА і ДВ в розмірі 0,34 грн. з ПДВ із розрахунку на 1 кв. м загальної площі квартири, що приблизно становить третю частину діючого тарифу на оплату послуг утримання будинків та прибудинкових територій і в 10 разів більше раніше діючого тарифу на обслуговування систем ППА і ДВ.
Отже, КП «Житло-сервіс»перебуваючи в тяжких обставинах, в яких необхідно забезпечити безпеку людей, а в разі укладання угоди, оплата послуг з утримання будинків і прибудинкових територій за діючими тарифами покривала запропоновані відповідачем тарифи на обслуговування систем ППА і ДВ лише при припиненні розрахунків за іншими складовими тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій.
Однак, розмір наданого відповідачем тарифу, входить в склад тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які, в свою чергу, повинні бути затверджені органом місцевого самоврядування із застосуванням постанови Кабінету міністрів України від 12.07.2005р. № 560.
За таких обставин КП «Житло-сервіс», введене в оману наданою контрагентом по Договору копією документа з тарифом, оскільки вважало, що розраховані на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 560 тарифи на обслуговування будинків та прибудинкових територій затверджені в установленому порядку.
Однак з'ясувалось, що нові тарифи не затверджені, продовжують діяти тарифи, які діяли на час укладання додаткової угоди, а значить надані відповідачем для додаткової угоди від 01.10.2008р. тарифи є не діючими.
Таким чином, надання за ініціативою контрагента по Договору - відповідачем тарифів на технічне обслуговування систем ППА і ДВ, які є не діючими, ввело в оману КП «Житло-сервіс»і сприяло укладанню КП «Житло-сервіс»на невигідних для себе умовах додаткової угоди від 01.10.2008р. до Договору, укладання якої співпало з тяжкими обставинами, в яких опинилось КП «Житло-сервіс», а її виконання вже призвело до збитків КП «Житло-сервіс»та може привести до значних додаткових матеріальних витрат у майбутньому.
Крім того, відповідач листом від 06.03.2009р. № 86/01 повідомив позивача про припинення обслуговування всіх систем ППА і ДВ по Договору.
Отже, внаслідок таких дій відповідача позивач поставлений в тяжкі обставини, аналогічні тим, що передували укладанню оспорюваної додаткової угоди від 01.10.2008р. до Договору.
Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до абз. 3 п. 13 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі ст. 57 ЦК УРСР господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди.
Стаття 233 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання додаткової угоди від 01.10.2008р. до Договору недійсною обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 100 000 грн. моральної шкоди також підлягають задоволенню виходячи з наступного
Відповідно до п. 2 ст. 230 Цивільного кодексу України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Згідно п. 2 ст. 233 Цивільного кодексу України при визнанні такого правочину (який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах) недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Пункт ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно з частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»також визначено:
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3).
Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивач відшкодування моральної шкоди пов'язує з активними діями відповідача, який спочатку, перебуваючи в договірних відносинах з 2005 року з КП «Житло-сервіс»не брав на обслуговування системи ППА і ДВ в нових будинках за діючими тарифами (розпорядження КМДА від 20.05.2000р. № 748 ), скористався тяжкими обставинами в яких опинилось КП «Житло-сервіс»і надав підписати позивачу додаткову угоду з обслуговування зазначених вище систем ППА і ДВ на завідомо невигідних для КП «Житло-сервіс»умовах за тарифами, які не затверджені в установленому Законом України «Про житлово-комунальні послуги»порядку і є недіючими.
Після відмови КП «Житло-сервіс»застосовувати недіючі тарифи, відповідач направив лист № 86/01 від 06.03.2009р. про припинення обслуговування всіх систем ППА і ДВ за договором № 38/5-пр від 01.01.2005р., чим поставив КП Житло-сервіс»знову в тяжкі обставини, в яких КП «Житло-сервіс»необхідно забезпечити безпеку людей, а в разі продовження дії угоди, оплата послуг з утримання будинків і прибудинкових територій за діючими тарифами покривала запропоновані відповідачем тарифи на обслуговування систем ППА і ДВ лише при припиненні розрахунків за іншими складовими тарифів на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, чи шукати знову організацію, яка стане виконавцем послуг з обслуговування систем ППА і ДВ замість відповідача.
Дії відповідача підштовхували КП «Житло-сервіс»припинити розрахунки з іншими підприємствами і організаціями, чим сприяли зниженню престижу і довіри до КП «Житло-сервіс»з боку інших підприємств і організацій. Розмір 100 000,00 грн. відшкодування моральної (немайнової) шкоди підприємство встановило виходячи з того, що КП «Житло-сервіс»змушене було займатися вишукуванням коштів, вишукувати причини відмови іншим підприємствам в проведенні розрахунків в повному обсязі, що приводило до зниження ділової репутації підприємства, а відповідач, всупереч діловому обороту, скористався тяжкою обставиною і припинив обслуговувати будинки за раніше укладеним договором для впливу на КП «Житло-сервіс».
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення моральної шкоди обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинен довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування тверджень позивача суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/95 від 29.02.1996р. (із змінами) розмір ставок державного мита із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має визначатися відповідно до підпункту «б»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993р., згідно якого розмір ставки держмита із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди становить 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн.
Як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви платіжного доручення № 372 від 14.04.2009р. держмито за вимогу про відшкодування моральної шкоди слачено в розмірі 1 000 грн., отже в більшому розмірі ніж передбачає Декрет Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993р. сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Враховуючи викладене, зайве сплачене позивачем державне мито в розмірі 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати додаткову угоду від 01.10.2008р. до договору від 01.01.2005р. № 38/5-пр на технічне обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення, укладеного між Організацією орендарів «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»та Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», недійсною.
3. Стягнути з Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7»(м. Київ, пр-т Палладіна, 9, код 33306062) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(м. Київ, Крутий узвіз, 3, код 31025659) 100 000 (сто тисяч) грн. моральної шкоди, 170 (сто сімдесят) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Повернути Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(м. Київ, Крутий узвіз, 3, код 31025659) з Державного бюджету України зайво сплачене платіжним дорученням № 372 від 14.04.2009р. державне мито в сумі 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. Платіжне доручення № 372 від 14.04.2009р. залишається в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 36/186.
СуддяТ.Ю.Трофименко