ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 12/341 13.10.09
За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
До Акціонерного комерційного банку “Трансбанк”
Про стягнення 4 249 863,01 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Свириденко В.А. -предст. (дов. № 2162 від 19.12.2008 р.)
Від відповідача Товкайло А.В. -предст. (дов. № 142 від 06.10.2009 р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” про стягнення грошових коштів у розмірі 4 249 863,01грн. (4 000 000 грн. - сума депозиту, 249 863,01 грн. - несвоєчасно сплачені проценти), внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договорів банківського вкладу з виплатою процентів щомісячно № 83-20/19/07 та № 84-20/20/07 від 04.04.2007 р.
Ухвалою суду від 04.09.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/341 та призначено розгляд справи на 02.10.2009 р.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 02.10.2009 р. не направив.
Ухвалою суду від 02.10.2009 р. відкладено розгляд справи на 13.10.2009 р. в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та не витребуванням доказів, повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 04.09.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/341.
08.10.2009 р. відділом діловодства суду отримано від позивача Заяву про збільшення розміру позовних вимог (вих. № 11-1890 від 07.10.09 р.) в якій позивач зазначає, що станом на 13.10.09 р. сума несвоєчасно сплачених процентів становить 373 150, 67 грн. Таким чином, позивач збільшує вимоги до відповідача на суму 373 150, 67 грн. Отже, станом на 13.10.09 р. сума заборгованості за Договорами банківського вкладу з виплатою процентів щомісячно № 83-20/19/07 та № 84-20/20/07 складає 4 623 013, 68 грн. (4 000 000грн. -сума депозиту, 623 013,68 грн. - несвоєчасно сплачені проценти).
13.10.2009 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача Відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив посилаючись на наступне.
На підставі Постанови Правління НБУ № 97 від 28.02.2009 р. з 02.03.2009 року в АКБ «Трансбанк»введено тимчасову адміністрацію строком на 1 (один) рік. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану відповідача НБУ ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 02.03.2009 року до 01.09.2009 року. Відповідно до Постанови Правління НБУ № 330 від 04.06.2009 р. тимчасовим адміністратором відповідача був призначений Андрійчук О.О.
Постановою Правління Національного банку України № 519 від 01.09.2009 р. «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»»дію мораторію продовжено до 02.12.2009 р.
Відповідно до визначення мораторію, наведеного в ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в редакції Закону від 24.07.2009 р., мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Згідно з нормами ст. 73 цього ж Закону рішення Національного банку України щодо призначення тимчасової адміністрації приймається в якості заходів впливу та є виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом дії мораторію:
1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;
Згідно з частиною другою Розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про банки і банківську діяльність»до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
На підставі викладеного вище відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи повністю.
В судовому засіданні 13.10.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Між Українською державною інноваційною компанією та Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»04.04.2007 р. укладено Договори банківського вкладу з виплатою процентів щомісячно № 83-20/19/07 та № 84-20/20/07 (надалі-Договір).
Постановою Кабінету міністрів України № 1007 від 08.08.2007 р. Українську державну інноваційну компанію перейменовано у Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.
Відповідно до пунктів 1.3 Договорів позивач перерахував з поточного рахунку, а відповідач прийняв на відкритий позивачем депозитний рахунок безготівкові кошти в сумі 4 000 000 грн.
Згідно з п.1.4 Договорів за використання коштів, розміщених на депозитних рахунках Вкладника, банк щомісяця нараховує проценти на суму Вкладу з розрахунку 13 процентів річних і щомісяця сплачує нараховані проценти на поточний рахунок Вкладника вказаний в п.1.3 цих Договорів в перший робочий день місяця, наступного за місяцем, за який було нараховано проценти, а також на дату повернення вкладів.
Пунктом 4.2 Договорів передбачено, що проценти по вкладу нараховуються методом факт/факт, тобто за фактичний строк перебування коштів вкладника на депозитному рахунку і виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Відповідно до п. 4.3 Договорів проценти по вкладу нараховуються з дня наступного за днем надходження вкладу у банк до останнього дня місяця, надалі щомісяця за період з першого по останній день місяця. Проценти нараховуються в останній робочий день місяця і по закінченні строку залучення Вкладу.
Згідно з п.4.4 Договорів сума вкладу, а також нараховані проценти перераховуються на підставі цих Договорів у валюті вкладу на поточний рахунок вкладника зазначений в п.1.3 цих Договорів.
Додатковими угодами № 3 від 19.06.2008 р. до Договорів продовжено термін повернення коштів до 15.06.2009 р. та встановлено 15,00 % річних із щомісячною виплатою нарахованих процентів на поточний рахунок позивача.
В порушення пунктів 1.4 Договорів відповідач не сплатив позивачу проценти за користування вкладом.
Станом на 13.10.2009 р. сума несвоєчасно сплачених процентів становить 623 013,68 грн.
В порушення пунктів 1.2. Договорів 15.06.2009 р. відповідач не повернув позивачу вклад.
Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 4 623 013,68 грн. (4 000 000грн. -сума депозиту, 623 013,68 грн. - несвоєчасно сплачені проценти).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом(частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (частина 7).
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, Відповідач у встановлений пунктами 1.2, 1.4 Договорів строк свого зобов'язання щодо своєчасної повернення позивачу вкладу та сплати процентів нарахованих на суму вкладу не виконав.
Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Таким чином, відповідач всупереч вище вказаним нормам ЦК України та умовам Договору свого зобов'язання не виконав, вклад не повернув, нарахованих по вкладу процентів не сплатив, а відтак вимоги позивача визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, при розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 97 від 28.02.2009 р. “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку “Трансбанк” призначено в АКБ “Трансбанк” тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 02.03.2009 до 01.03.2010 р., з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану АКБ “Трансбанк” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 02.03.2009 р. до 01.09.2009 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Договором щодо повернення позивачу суми депозиту та нарахованих на нього відсотків.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Системний аналіз положень ч. 2 ст. 58, п. 2 ч. 3 та ч. 5 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію без застосування до останніх відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів (контрагентів) банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Таким чином, зважаючи на положення п. 1 ч. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів. А, в даному випадку, постановою Правління Національного банку України № 519 від 01.09.2009 р . "Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного банку "Транстбанк" продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного банку "Транстбанк" (далі-Банк) шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів з 02.09.-09 р. до 02.12.09 р., крім зобов'язань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором Банку і погоджених Національним банком України.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” (03150, м. Київ, вул. Фізкультури,9, код 16293211, кор/р 32007171901 в ГУ НБУ по м. Києву та Київської обл., МФО 300089, а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65б, код 00041467, п/р 26504010019142 у АТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313) 4 000 000 (чотири мільйони) грн. 00 коп. основного боргу, 623 013 (шістсот двадцять три тисячі тринадцять) грн. 68 коп. - несвоєчасно сплачені проценти, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.
Суддя Л.В.Прокопенко
Дата підписання 19.11.2009 р.