ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/576 02.11.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»
до Акціонерного комерційного банку «Європейський»
про стягнення 644 148,06 доларів США, що за курсом НБУ на 12.08.2009 становить 4 978 233,87 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -Шашенок Н.М., представник за дов. №902-09/328 від 05.10.2009;
від відповідача -не з'явився.
У серпні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Європейський»(далі -відповідач) про стягнення 644 148,06 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.08.2009 (дату подачі позову) становить 4 978 233,87 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору Генерального договору банківського вкладу №Д/8-08/2601 від 28.02.2008 (далі -Генеральний договір) та додаткових договорів до нього, відповідач суму вкладу після закінчення терміну дії договору не повернув, суму нарахованих на нього відсотків не сплатив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) не подав, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №08399682.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Ухвали суду надсилалась відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38/44.
Юридична адреса відповідача підтверджується наданим позивачем Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.10.2009.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.02.2008 між позивачем як Вкладником та відповідачем як Банком було укладено Генеральний договір, відповідно до п.1.1 предметом цього договору є прийняття Банком від Вкладника грошових коштів в доларах США на вкладний, зазначений у п.п.3.3.1 п.3.3 цього договору (далі -Вкладний рахунок), з зобов'язанням їх повернення після закінчення строку та з виплатою процентів на умовах, в окремих додаткових договорах до цього договору (далі разом -Додаткові договору, а окремо -Додатковий договір).
Пунктом 2.1 Генерального договору передбачено, що внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору на підставі Додаткових договорів.
Відповідно до п.2.4 Генерального договору нарахування процентів здійснюється окремо на кожну внесену Вкладником згідно з умовами відповідного Додаткового договору суму Вкладу з дня наступного за днем надходження кожної суми Вкладу на Вкладний рахунок, до дня, який передує її поверненню Вкладникові або списанню з Вкладного рахунка з інших підстав.
Згідно з п.3.3.4 п.3.3 Банк зобов'язаний перерахувати на рахунок Вкладника №2650731, в Банк «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335:
- по закінченню троку дії відповідного Додаткового договору або в день дострокового його розірвання -суму Вкладу, розміщену на підставі такого Додаткового договору та нараховані згідно умов цього договору та відповідного Додаткового договору проценти;
- в день дострокового розірвання цього договору -суму Вкладів, розміщених на вкладному рахунку на день дострокового розірвання цього договору, та нараховані згідно умов цього договору та відповідних додаткових договорів проценти.
Відповідно до Додаткового договору № 1 від 28.02.2008 до Генерального договору банківського вкладу, суму вкладу було встановлено в розмірі 100 000,00 доларів США.
Датою повернення вкладу було визначено 01.09.2008, процентну ставку було встановлено в розмірі 9,8% річних.
Додатковим договором № 1 від 01.09.2008 до Додаткового договору № 1 від 28.02.2008 до Генерального договору банківського вкладу, дату повернення вкладу було продовжено до 01.12.2008 та збільшено процентну ставку на 11,0% річних.
Додатковим договором № 2 від 01.12.2008 до Додаткового договору № 1 від 28.02.2008 до Генерального договору банківського вкладу, було пролонговано дату повернення вкладу до 26.12.2008.
Додатковим договором № 3 від 26.12.2008 до Додаткового договору № 1 від 28.02.2008 до Генерального договору банківського вкладу, дату повернення вкладу було продовжено до 26.03.2009, та збільшено процентну ставку до 12.0% річних.
Додатковим договором № 4 від 26.03.2009 до Додаткового договору № 1 від 28.02.2008 року до Генерального договору банківського вкладу, дату повернення було продовжено до 13.04.2009.
Відповідно до Додаткового договору № 3 від 16.05.2008 до Генерального договору банківського вкладу, суму вкладу було встановлено в розмірі 250 000.00 доларів США.
Датою повернення вкладу було визначено 12.11.2008, процентну ставку було встановлено в розмірі 10,5% річних.
Додатковим договором № 2 від 24.07.2008 до Додаткового договору № 3 від 16.05.2008 до Генерального договору банківського вкладу, дату повернення вкладу було продовжено до 07.03.2009.
Додатковим договором № 6 від 07.03.2009 до Додаткового договору № 3 від 16.05.2008 до Генерального договору банківського вкладу, дату повернення вкладу було продовжено до 13.04.2009, процентну ставку було збільшено до 12,0% річних.
Відповідно до Додаткового договору №4 від 18.08.2008 до Генерального договору банківського вкладу, суму вкладу було встановлено в розмірі 200 000 доларів США.
Датою повернення вкладу було визначено 18.11.2008, процентну ставку було встановлено в розмірі 11,0% річних.
Додатковим договором № 1 від 18.11.2008 до Додаткового договору № 4 від 18.08.2008 до Генерального договору банківського вкладу, дату повернення було продовжено до 26.12.2008.
Додатковим договором № 2 від 26.12.2008 до Додаткового договору № 4 від 18.08.2008 до Генерального договору банківського вкладу, дату повернення було продовжено до 26.03.2009, процентну ставку було збільшено на 12.0% річних.
Додатковим договором № 3 від 26.03.2009 до Додаткового договору № 4 від 18.08.2008 до Генерального договору банківського вкладу, дату повернення було продовжено до 13.04.2009 року.
Однак, в порушення умов Генерального договору та Додаткових договорів до нього, сума вкладу в розмірі 550 000 доларів США на дату винесення рішення у даній справі Банком не повернута.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).
Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порядку досудового врегулювання даного спору, 06.05.2009 року на адресу Відповідача було направлено Претензії №№ 19-471, 19-472, 19-473 про виконання договірних зобов'язань.
Дані претензії були направлені на адресу відповідача 12.05.2009, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описами вкладення у цінні листи та фіскальними чеками №№1078, 1081, 1082 від цієї ж дати.
Натомість, Банк суму депозитного вкладу не повернув, нарахованих відсотків не сплатив.
Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
На підставі ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Отже, враховуючи той факт, що позивач невірно здійснив розрахунок відсотків за користування депозитом, суд здійснює його перерахунок, і який, зокрема становить:
Номер договору та дата його укладанняСума вкладу, долари СШАПеріоднарахуванняПроцентиКількість днівсума процентів, грн.
Додатковий договір №1 від 28.02.2008100 000з 01.02.2009до 12.08.200912%1931019,18
Додатковий договір №3 від 16.05.2008250 000з 01.02.2009до 06.03.200910,5%342 445,20
з 07.03.2009до 12.08.200912%15913 068,50
Додатковий договір №4 від 18.08.2008200 000 з 01.02.2009 до 12.08.2009 12%19312 690,41
З огляду на той факт, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з Банку процентів за користування вкладом у більшому розмірі, а саме в 34 898,63 доларів США, з відповідача підлягають стягненню 29 223,29 доларів США процентів за користування депозитом.
Відтак, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 550 000 доларів США -депозитного вкладу та 29 223,29 доларів США -нарахованих процентів за користування депозитом позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач просив стягнути з відповідача 17 600 доларів США пені нарахованої за період з 13.04.2009 до 14.05.2009, тобто до дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку.
Постановою Правління Національного банку України №293 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Європейський»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік, з 15.05.2009 до 14.05.2010, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку з 15.05.2009 до 14.11.2009.
Частиною 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що протягом дії мораторію:
1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4.2 Генерального договору передбачено, що за неперерахування або несвоєчасне перерахування, грошових коштів в терміни, передбачені цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від суми перерахованої (несвоєчасно перерахованої) суми за кожен день прострочення,але не більше 10% від не перерахованої суми.
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, суд здійснює перерахунок пені, до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку, яка складає:
550 000 (сума депозиту) * 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 (кількість днів у 2009 році) * 32 (кількість прострочених днів)=11 572,60 доларів США.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені визнається судом обґрунтованою в сумі 11 572,60 доларів США.
Позивач також просив стягнути з відповідача 8 830,25 доларів США інфляційних втрат (нарахованих за травень, червень місяці 2009 року) та 5 469,86 доларів США (нарахованих за 121 днів, з 13.04.2009 до 11.08.2009).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі -Закон) (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009) передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Враховуючи викладене, розрахунок інфляційних втрат, здійснюється судом з урахуванням ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ»та початку нарахування встановленого позивачем (за 15 днів травня місяця 2009 року) та складає 1 210 доларів США.
При цьому, суд здійснює перерахунок 3% річних, до моменту введення мораторію у Банку на задоволення вимог кредиторів, які складають:
550 000 * 3% / 365 *32= 1 446,57 долари США.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1 446,57 доларів США.
Разом з тим, судом враховано, що постановою Правління Національного банку України від 14.05.2009 №293 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Європейський»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік, з 15.05.2009 до 14.05.2010, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 15.05.2009 до 14.11.2009.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Депозитним договором, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258»(далі - Постанова № 825) розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р., викладено в новій редакції.
У господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу:
- для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою;
- для всіх інших позивачів -за ставкою 236 грн.
Дана постанова набуває чинності з дня її опублікування, тобто 13.08.2009.
Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.
Враховуючи той факт, що позивач звернувся з позовом після набрання чинності Постанови №825, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 79 грн. підлягають поверненню останньому, як зайво сплачені.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) з депозитного рахунку №26512001878501 на поточний рахунок Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, ідентифікаційний код 19031693) на рахунок №2650731 в Банк «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335 заборгованість в сумі 579 223 (п'ятсот сімдесяти дев'ять тисяч двісті двадцять тир) доларів 29 центів США, яка складається з: 550 000 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) доларів США -депозитного вкладу, 29 223 (двадцять дев'ять тисяч двісті двадцять три) долари 29 центів США - процентів за користування депозитом, що за курсом НБУ станом на 12.08.2009 складає 4 476 469 (чотири мільйони чотириста сімдесят шість тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 27 коп.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, ідентифікаційний код 19359904) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, ідентифікаційний код 19031693) 11 572 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят два) долари 60 центів США -пеня, що за курсом НБУ станом на 12.08.2009 складає 89 437 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 68 коп., 1 210 (одну тисячу двісті десять) доларів США -інфляційних втрат, що за курсом НБУ станом на 12.08.2009 складає 9 351 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят один) долар 34 центів США, 1 446 (одну тисячу чотириста сорок шість) доларів 57 центів США -3% річних, що за курсом НБУ станом на 12.08.2009 складає 11 179 (одинадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 67 коп., 3 299 (три тисячі двісті дев'яносто дев'ять) доларів 52 центів США -витрат по сплаті державного мита, що за курсом НБУ станом на 12.08.2009 складає 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та 217 (двісті сімнадцять) грн. 43 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У решті позову відмовити.
Повернути з Державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, ідентифікаційний код 19031693) заяво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 (сімдесят дев'ять) грн., сплаченого платіжним дорученням №3921 від 14.08.2009, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи №34/576.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано16.11.2009