ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/155 19.11.09
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"
До:Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна"
Про:стягнення 13.028.723,36 грн.
Судді Балац С.В. (головуючий)
Пригунова А.Б.
Сташків Р.Б.
Представники:
позивача:Башкіров Д.П. - представник (дов. № 78 від 07.04.2009 року)
Калитюк Є.В. - представник (дов. № 7 від 08.01.2009 року)
відповідача:Божко Ю.В. -представник (дов. № 259-09 від 08.10.2009 року)
Саєнко М.І. -представник (дов. № 258-09 від 08.10.2009 року)
Сухорукова С.А. -представник (дов. б/н від 18.05.2009 року)
Суть спору: повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 13.028.723,36 грн., з яких 9.921.723,36 грн. - безпідставно отримані кошти від позивача у якості страхового відшкодування, 3.107.000,00 грн. -безпідставно списані кошти з депозитного рахунку позивача у якості страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та ТДВ «Стахова компаня «РОСНО Україна»(правопопередника відповідача) було укладено договір облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01. Позивач стверджує, що за умовами вищеназваного договору відповідач (перестрахувальник) передав позивачеві (перестраховику) ризик виконання відповідачем частини обов'язків перед страхувальниками останнього за договорами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які укладені від імені перестрахувальника посередниками. На виконання окремих положень названого договору, між позивачем та АТ «Каліон Банк Україна»14.05.2007 було укладено рамковий депозитний договір.
Позивач зазначає, що одним з основних положень договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01 є повідомлення відповідачем позивача про настання збитків у строк та спосіб передбачений вказаним договором. Позивач вказує, що за період з квітня 2007 року по червень 2008 року згідно підписаних бордеро №№ 1-15 включно, позивачем на рахунок відповідача у якості страхового відшкодування було перераховано 9.921.723,36 грн.
Позивач стверджує, що в порушення умов договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01, відповідач не направляв на адресу позивача жодного повідомлення про настання збитку, яке б відповідало умовам договору, а відтак у позивача не було підстав для виплати страхового відшкодування відповідачеві. Отже, на думку позивача, відпала підстава для отримання відповідачем страхового відшкодування з договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01 згідно бордеро №№ 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року. Позивач зазнач, що листами відмовив відповідачеві у виплаті страхового відшкодування по бордеро оплачених збитків №№ 1-15 за період з квітня 2007 року по червень 2008 року.
Позивач зазначає що звертався до відповідача з вимогами про повернення вказаних коштів, проте коштів не отримав.
Крім того, позивач вказує, що в наступному відповідач направив позивачеві бордеро №№ 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 з метою отримання страхового відшкодування в порядку передбаченому договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01. Позивач посилається на те, що вказані бордеро містили грубі помилки та упущення, які не були усунені відповідачем в порядку передбаченому договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01.
Позивач стверджує, що відповідач не дочекавшись рішення позивача про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування по бордеро №№ 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 звернувся до АТ «Каліон Банк Україна»з вимогою від 04.02.2009 № БХ-78/02 про списання з депозитного рахунку позивача 8.274.515,38 грн., а разі відсутності такої суми, максимальну суму, що знаходиться на депозитному рахунку позивача.
Позивач зазначає, що АТ «Каліон Банк Україна»на виконання п. 3.7. рамкового депозитного договору 05.02.2009 частково задовольнив вимогу відповідача шляхом договірного списання 3.107.000,00 грн.
Позивач стверджує, що ним відмовлено відповідачу у виплаті страхового відшкодування зазначених в бордеро оплачених збитків №№16-22.
Тому, позивач вважає, що у відповідача немає правових підстав на отримання вищевказаної суми у 3.107.000,00 грн. Позивач стверджує, що звертався до відповідача з вимогою про повернення вказаної суми коштів, однак відповідач коштів не повернув.
Крім того, позивач посилається на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 у справі № 37/111 між тими ж сторонами, яка залишена в силі постановою Верховного Суду України від 08.09.2009, як на таку в якій містяться преюдиціальні факти, що мають значення для справи № 33/155.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечив та вказав, що позивач просить стягнути кошти з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що положення цієї статті застосовуються до позадоговірних зобов'язань, а також до випадків визнання недійсними договорів, які були підставою для виникнення зобов'язань. Натомість, позивач стверджує що між сторонами спору виникли договірні зобов'язання, і грошові кошти в сумі 9.921.723,36 грн. були перераховані позивачем відповідачеві як страхове відшкодування по бордеро оплачених збитків №№ 1-15, за період з квітня 2007 по червень 2008, а грошові кошти в сумі 3.107.000,00 грн. були отримані відповідачем 05.02.2009 в наслідок договірного списання з депозитного рахунку позивача.
Відповідач посилається на те, що позивач відмовив відповідачеві у виплаті страхового відшкодування вже після отримання відповідачем спірних коштів як страхового відшкодування по договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01.
Відповідач вважає, що необхідно розрізняти підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування та підстави для виплати позивачем страхового відшкодування по договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01. Так, на думку відповідача, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені ст. 991 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про страхування». Натомість підставами для виплати позивачем страхового відшкодування до 12 числа наступного за звітним (ст. 9 додатку № 1 до договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01) є наявність збитків, які оплачені відповідачем у звітному місяці, та відсутність відмови в виплаті страхового відшкодування за цими збитками станом на 12 число місяця, наступного за звітним.
Тому, на думку відповідача, відсутній факт безпідставного збагачення відповідача за рахунок отриманого ним страхового відшкодування, оскільки ці кошти були йому перераховані на виконання умов договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01, який не розірваний, не визнаний недійсним, та позивач не відмовився від нього.
Крім того, відповідач зазначає, що відсутні також будь-які інші підстави для стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем на виконання договірних зобов'язань по договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01 виходячи з наступного.
З огляду на умови договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01 та норми діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, за названим договором перестрахування страховим випадком є не страховий випадок за оригінальним договором страхування (дорожньо-транспортна пригода, стихійні лиха, протиправні дії третіх осіб), а факт оплати відповідачем страхового відшкодування страхувальнику за Оригінальним договором страхування.
Таким чином, на думку відповідача, статтею 11 додатку 1 до договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01 врегульовано виключно строки повідомлення перестраховика (позивача) про настання страхових випадків за Оригінальними договорами страхування (про сам факт настання страхового випадку за Оригінальним договором страхування/дорожньо-транспортна пригода, стихійне лихо тощо/ та про орієнтовну суму збитку -страхового відшкодування, що підлягає виплаті перестрахувальником за Оригінальним договором страхування), а не строки повідомлення про настання страхового випадку зав Договором перестрахування. Відповідач стверджує, що повідомляв позивача про настання страхових випадків за оригінальними договорами страхування засобами електронної пошти.
Відповідач вважає, що в порядку передбаченому ст. 9 додатку 1 до договору облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01 перестрахувальник повідомляє перестраховика про настання страхових випадків за договором перестрахування у відповідних бордеро оплачених збитків, при цьому перестраховик може реалізувати своє право на відмову у виплаті страхового відшкодування до моменту виплати такого відшкодування, тобто до 12-го числа місяця, наступного за звітним. Відповідач стверджує, що позивач не реалізував, у строк встановлений договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01, свого права на відмову у виплаті страхового відшкодування по страховим випадкам зазначеним в бордеро №№ 1-15 за період з квітня 2007 по червень 2008.
Також відповідач стверджує, що кошти в сумі 3.107.000,00 грн. (страхове відшкодування по страховим випадкам, зазначеним в бордеро №№ 16, 17 (частково)), були списані у відповідності до договірних зобов'язань сторін.
Відповідач не погодився з тим, що форма бордеро передана ним позивачеві не відповідає вимогам встановленим договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01, та вважає такі твердження позивача безпідставними.
Відповідач в додаткових поясненнях зазначив, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 у справі № 37/111 стосується відносин сторін що існували в період з липня 2008 по серпень 2009 та не є преюдиціальними відносно часового періоду з квітня 2007 по червень 2008.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 порушено провадження у справі № 33/155 (суддя Мудрий С.М.) та призначено її до розгляду на 14.04.2009. В наступному розгляд справи зупинявся та поновлювався.
15.09.2009 позивач звернувся до суду із клопотанням про призначення колегіального розгляду справи, посилаючись на її складність.
Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2009 клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи задоволено, а розгляд справи доручено здійснити колегіально в наступному складі суддів: Балац С.В. (головуючий), Мудрий С.М., Сташків Р.Б.
Ухвалою від 22.09.2009 справу прийнято до провадження суддів у складі Балац С.В. (головуючий), Мудрий С.М., Сташків Р.Б., а розгляд справи призначено на 15.10.2009.
Натомість, судове засідання 15.10.2009 не відбулось через хворобу члена колегії -судді Сташківа Р.Б. і справа була знята з розгляду.
Ухвалою від 22.10.2009 колегія суддів у складі Балац С.В. (головуючий), Мудрий С.М., Сташків Р.Б. призначила справу № 33/155 до розгляду на 11.11.2009.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 № 1-1/1085 у зв'язку з тим, що суддя Мудрий С.М. перебуває на лікарняному, з метою уникнення затягування строків розгляду зазначеної справи, справу № 33/155 передано на розгляд колегії суддів у складі: Балац С.В. (головуючий), Пригунова А.Б., Сташків Р.Б.
Ухвалою від 10.11.2009 справу № 33/155 прийнято до провадження суддів у складі Балац С.В. (головуючий), Пригунова А.Б., Сташків Р.Б. без зміни дати та місця розгляду справи.
Позивач неодноразово звертався до суду із заявами про вжиття заходів до забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти відповідача. Натомість вказані заяви позивача були не обґрунтованими та не були задоволеними.
До суду надійшло клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якому позивач просив, окрім вже заявлених вимог також стягнути з відповідача 1.990.094,61 грн. -збитків від інфляції, 495.297,94 грн. -3% річних, 140.750,63 грн. -збитків у вигляді упущеної вигоди, 25500,00 грн. - витрати по оплаті державного мита та 118,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вказане клопотання судом відхиляється виходячи з наступного. Нормою ст. 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, що полягає у збільшенні вже заявлених позовних вимог. Натомість позивач намагається заявити нові позовні вимоги -збитки від інфляції, 3% річних, збитки у вигляді упущеної вигоди, які позивачем в позовній заяві не заявлялися, таке збільшення відповідає вимогам процесуального закону, а тому не може бути прийняте судом. Щодо клопотання позивача про збільшення вимог в частині витрат по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то вказані платежі не входять до ціни позову (ст. 55 ГПК України), а включаються до судових витрат (ст. 44 ГПК України), тому вони підлягатимуть розподілу між сторонами спору в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України незалежно від їх клопотань.
В судовому засіданні 11.11.2009 оголошено перерву до 19.11.2009 для виготовлення повного тексту рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -
01.03.2007 між позивачем та ТДВ «Стахова компаня «РОСНО Україна»(правопопередника відповідача) було укладено договір облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01 (далі - Договір).
Згідно п.1.1. статуту ТДВ «Альянс Україна», останній є правонаступником всіх прав та обов'язків ТДВ «Стахова компаня «РОСНО Україна». Отже, ТДВ «Альянс Україна»є належним відповідачем у справі.
За умовами Договору перестрахувальник (відповідач) передає перестраховику (позивач) в перестрахування ризик виконання перестраховиком частини обов'язків перед страхувальниками за договорами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), які укладені від імені перестрахувальника посередниками (п. 1.1. Договору).
Згідно п. 4.1., 4.2. Договору власне утримання перестрахувальника складає 1% від суми зобов'язань згідно умов оригінального договору страхування, укладеного між перестрахувальником та страхувальником. Відповідальність перестраховика за даним договором складає 99% від суми зобов'язань перестрахувальника згідно умов оригінального договору страхування, укладеного між перестрахувальником та страхувальником.
Відповідно до ст. 16 Договору засобом забезпечення виконання перестраховиком своїх зобов'язань за даним договором є вклад у розмірі 35% від оригінальної страхової премії, отриманої перестрахувальником за договорами страхування, що передаються в перестрахування за цим Договором, плюс початкова (незнижувальна) сума вкладу, наведена нижче. Умови розміщення вкладу визначаються, конкретним договором вкладу, укладеним між перестраховиком, перестрахувальником та банком.
Відповідно до умов Договору сторони до 10 числа місяця, наступного за звітним, проводять погодження та підписують бордеро ризиків та премій, бордеро оплачених збитків та бордеро заявлених збитків. Відповідач до 12-го числа місяця, наступного за звітним, проводить оплату своєї частки збитків на рахунок позивача (ст. 9 додатку № 1).
Пунктом 11.1. Договору передбачено, що в щомісячних бордеро застрахованих ризиків та премій зазначається перелік укладених протягом місяця оригінальних договорів страхування із зазначенням перестрахувальної премії.
Відповідно до п. 12.1. Договору в бордеро перераховуються відповідно заявлені та оплачені протягом звітного місяця збитки за оригінальними договорами страхування.
Згідно ст. 11 Додатку № 1 до Договору повідомлення про настання збитків здійснюється перестрахувальником перестраховика протягом 3-х робочих днів з дати настання страхової події. Перестрахувальник також повідомляє про суму збитку або резерв збитку протягом 2-х робочих днів з моменту отримання одного з перелічених документів: А) рахунку від станції (підприємства) технічного обслуговування, яка буде проводити ремонт пошкодженого ТЗ; Б) акту товарознавчої експертизи.
Умовою п. 17.3. Договору передбачено, що будь-які документи та повідомлення, що направляються сторонами одна одній, будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони викладені у письмовій формі та направлені засобом поштового зв'язку, кур'єром або особисто за адресами, вказаними у ст. 18 даного Договору.
14.05.2007 між позивачем, ТДВ «Стахова компаня «РОСНО Україна»(правопопередника відповідача) та АТ «Каліон Банк Україна»було укладено рамковий депозитний договір, відповідно до п. 3.7. якого позивач безвідклично уповноважив АТ «Каліон Банк Україна»на договірне списання коштів з рахунку позивача на вимогу ТДВ «Стахова компаня «РОСНО Україна»(правопопередника відповідача) страхового відшкодування за договором облігаторного перестрахування №206/01/07.
Між позивачем та відповідачем за період з квітня 2007 року по червень 2008 року підписано бордеро оплачених збитків №№1-15 на загальну суму 9.921.723,36 грн.
Позивач сплатив відповідачеві 9.921.723,36 грн. за період з квітня 2007 року по червень 2008 року на підставі підписаних бордеро оплачених збитків №№1-15, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач направив позивачеві бордеро оплачених збитків №16 за липень 2008 та № 17 за липень 2008.
Позивач бордеро оплачених збитків №16 та № 17 не підписав та направив відповідачеві листа від 09.10.2008 № 1605/08, в якому вказав, що позивачем в наданих бордеро виявлено грубі помилки та упущення. Зокрема, в бордеро не вказано інформації про отримання перестрахувальником сум внаслідок реалізації права регресу та доходи від реалізації врятованого або поверненого майна або залишків застрахованого майна, а також будь-які компенсації або відшкодування. В цьому ж листі позивач просив відповідача в порядку ст. 6 Договору виправити помилки та упущення при складанні бордеро №16, № 17 та № 18 за вересень 2008.
Відповідач листом від 10.10.2008 № БХ-1622/10 повідомив, що форма бордеро затверджена в додатку № 5 до Договору та не містить інформації вказаної позивачем як помилка та упущення.
Листом від 23.10.2008 № 1777/08 позивач повторно просив в порядку ст. 6 Договору виправити помилки та упущення при складанні бордеро.
Відповідач за період жовтень 2008 -січень 2009 направив позивачеві бордеро оплачених збитків №№ 19-22.
Листом від 06.02.2009 АТ "Каліон Банк Україна" повідомив позивача та відповідача про те, що ним 04.02.2009 отримано вимогу № БХ-78/02 від ТДВ "Альянс Україна" щодо списання з депозитного рахунку позивача коштів у розмірі 8.274.515,38 грн. В цьому ж листі АТ "Каліон Банк Україна" повідомив, що задовольнив вказану вимогу частково в сумі 3.107.000,00 грн. Факт списання з депозитного рахунку позивача коштів у розмірі 3.107.000,00 грн. також підтверджується платіжним дорученням № 1 від 05.02.2009.
Позивач листами від 11.02.2009 № 284/09, № 285/09, № 286/09, № 287/09, № 288/09, № 289/09, № 290/09, № 291/09, № 292/09, № 293/09, № 294/09, № 295/09, № 296/09, № 297/09, № 298/09 повідомив відповідача про відмову у виплаті відповідачеві страхового відшкодування по збиткам, що зазначені в бордеро №№1-15.
Позивач листом від 11.02.2009 № 283/09 вимагав від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання цього листа повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 9.921.723,36 грн. сплачені позивачем відповідачеві за бордеро №№1-15, у зв'язку з відмовою позивача у виплаті відповідачеві страхового відшкодування.
Також позивач листами від 11.02.2009 № 300/09, №301/09, № 302/09, № 303/09, № 304/09, № 305/09, № 306/09 повідомив відповідача про відмову у виплаті відповідачеві страхового відшкодування по збиткам, що зазначені в бордеро №№16-22.
Позивач листом від 11.02.2009 № 299/09 вимагав від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання цього листа повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 3.107.000,00 грн. списаних з депозитного рахунку позивача за бордеро №№16-22, у зв'язку з відмовою позивача у виплаті відповідачеві страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Господарськими судами розглядалась справа № 37/111 за позовом ТДВ "Альянс Україна" до ТДВ "Страхова компанія "Індіго" про стягнення 7.296.784,71 грн., з яких 6.652.980,04 грн. - сума основного боргу, 82.337,52 грн. -3% річних, 561.467,15 грн. -інфляційні витрати, 349.080,00 грн. -адвокатські послуги. Спір у справі № 37/111 між сторонами виник з приводу неналежного виконання ТДВ "Страхова компанія "Індіго" як пере страховиком зобов'язань за договором облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/01, в частині виплати частки страхового відшкодування в період з липня 2008 по січень 2009.
Отже господарським судом у межах справи № 33/155 розглядається спір, в якому беруть участь ті ж самі сторони що й у справі № 37/111, тому факти, встановлені в постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 № 33/111, в частині вимог, що були предметом розгляду у справі № 37/111 не потребують доведення знову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 № 33/111, залишеної без змін постановою Верховного Суду України від 08.09.2009, встановлено, факт "…невиконання позивачем (ТДВ "Альянс Україна" у справі № 37/111) як перестрахувальником у відповідності до вимог ст. 11 Додатку № 1 до Договору та п 17.3 Договору зобов'язань щодо передбачених Договором, про настання страхового випадку та про розмір його збитку. Зазначені порушення призвели до обмеження законних прав відповідача (ТДВ "Страхова компанія "Індіго" у справі № 37/111), як перестраховика, приймати участь у розслідуванні страхового випадку, встановити, чи дійсно відповідний ризик був прийнятий у перестрахування. Неналежне виконання позивачем (ТДВ "Альянс Україна" у справі № 37/111) цих зобов'язань надало б можливість перестраховику сформувати резерв збитків за відповідний період, що є обов'язком перестраховика, передбаченим Законом України "Про страхування" та є обов'язковою умовою провадження страхової діяльності".
Цією ж постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 № 33/111, залишеної без змін постановою Верховного Суду України від 08.09.2009, встановлено, що "…позовна вимога щодо стягнення з відповідача (ТДВ "Страхова компанія "Індіго" у справі № 37/111) заборгованості з виплати частки страхового відшкодування в період з липня 2008 року по січень 2009 року визнається заявленою безпідставно, а тому задоволенню не підлягає".
Спір між сторонами виник в наслідок того, що позивач вважає що сплата коштів за бордеро №№1-15 та списання коштів за бордеро №№16-17 є безпідставними, оскільки відповідачем не виконано умов Договору про належне повідомлення позивача щодо оплачених збитків, що мало наслідком відмову позивача у виплаті відповідачеві страхового відшкодування по збиткам, що зазначені в бордеро №№1-15 та №№16-22.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525, 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, в статті 11 Додатку № 1 до Договору, сторонами була погоджена процедура повідомлення перестраховика про настання збитків, згідно якої відповідне повідомлення здійснюється протягом 3-х робочих днів з дати настання страхової події. Перестрахувальник також повідомляє Перестраховика про суму збитку або резерв збитку протягом 2-х робочих днів з моменту отримання: А) рахунку від станції (підприємства) технічного обслуговування, яка буде проводити ремонт пошкодженого ТЗ; Б) акту товарознавчої експертизи.
Суд звертає увагу на зміст положення п. 17.3. Договору, в якому сторонами було визначено, що будь-які документи та повідомлення, що направляється сторонами одна одній, будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони викладені у письмовій формі та направлені засобом поштового зв'язку, кур'єром або особисто за адресами сторін. Отже, сторонами було чітко визначена обов'язковість письмової форми повідомлення одна одної з питань, що стосуються їх договірних правовідносин.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виконання відповідачем, як страхувальником, зобов'язань в частині повідомлення перестраховика в письмовій формі у визначені ст. 11 Додатку №1 до Договору строки та порядку про факти настання збитків, про суму збитку або резерв збитку за спірні періоди з квітня 2007 року по червень 2008 року та з липня 2008 року по січень 2009 року.
Доводи відповідача щодо належного виконання ним цих зобов'язань, зокрема, шляхом надіслання відповідних повідомлень відповідачу засобами електронного зв'язку, судом не приймаються до уваги та визнаються необґрунтованими, оскільки на підтвердження заявленого відповідачем засобу повідомлення відповідача заявником не надано суду жодних доказів, факти отримання таких повідомлень заперечуються відповідачем, а такий вид повідомлення, як надіслання електронною поштою, безпосередньо суперечать встановленому сторонами в п. 17.3. Договору порядку передачі документів та повідомлень сторонами одна одній.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до положень ч.1 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Враховуючи вимоги даної норми, електронні повідомлення за відсутності цифрового підпису автора не можуть вважатися такими, що вчинені в письмовій формі та є електронними документами.
Крім того, як свідчать матеріали справи, інші документи, зокрема, бордеро оплачених збитків, рахунки-фактури відправлялися позивачем відповідачу поштою, рекомендованими листами з повідомленням про вручення.
За таких обставин суд погоджується із доводами позивача про невиконання відповідачем як перестрахувальником у відповідності до вимог ст. 11 Додатку № 1 до Договору та п. 17.3 Договору зобов'язань щодо здійснення повідомлення перестраховика, у терміни та в порядку передбачених Договором, про настання страхового випадку та про розмір його збитку. Зазначені порушення призвели до обмеження законних прав відповідача, як перестраховика, приймати участь у розслідуванні страхового випадку, встановити, чи дійсно відповідний ризик був прийнятий у перестрахування. Належне виконання позивачем цих зобов'язань надало б можливість перестраховику сформувати резерв збитків за відповідний період, що є обов'язком перестраховика, передбаченим Законом України "Про страхування" та є обов'язковою умовою провадження страхової діяльності. (Розділ III Закону України "Про страхування").
Згідно п.5 ст.26 Закону України „Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Пунктом 5 ст.991 Цивільного кодексу України також встановлено право страховика на відмову від здійснення страхової виплати у разі: несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість відмови відповідача у здійсненні виплати своєї частки відшкодування за спірні періоди, про що було повідомлено позивача письмово листами листами від 11.02.2009 № 284/09, № 285/09, № 286/09, № 287/09, № 288/09, № 289/09, № 290/09, № 291/09, № 292/09, № 293/09, № 294/09, № 295/09, № 296/09, № 297/09, № 298/09 та листами від 11.02.2009 № 300/09, №301/09, № 302/09, № 303/09, № 304/09, № 305/09, № 306/09 на підставі п.5 ст.26 Закону України „Про страхування”, п. 5 ст.991 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що позивачем було допущено порушення договірних зобов'язань, передбачених ст. 11 Додатку № 1 до Договору та п. 17.3 договору.
Судом відхиляються твердження відповідача про те, що позивач мав право лише до 12-го числа, наступного звітним, реалізувати своє право на відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки умовами Договору та нормами законодавства України позивач не обмежений у строках на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Відтак виплата позивачем частки страхового відшкодування в сумі 9.921.723,36 грн. за період з квітня 2007 року по червень 2008 року за бордеро №№1-15 визнається судом такою, що здійснена позивачем в наслідок помилки, а тому є безпідставною, та списання з депозитного рахунку позивача 3.107.000,00 грн. за період з липня 2008 року по січень 2009 року за бордеро №№16, 17 (частково) визнається судом безпідставним.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Оскільки позивач сплатив відповідачеві 9.921.723,36 грн. в наслідок помилки, то набуття відповідачем зазначеної суми коштів є безпідставною, а тому в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов'язок повернути вказані кошти позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачеві вимогу про повернення безпідставно отриманих 9.921.723,36 грн. протягом 3 банківських днів. Вказана вимога отримана відповідачем 12.02.2009, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом відповідача. Отже, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві 9.921.723,36 грн. до 17 02.2009 включно.
Доказів повернення 9.921.723,36 грн. відповідачем позивачеві суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачеві вимогу про повернення безпідставно отриманих 3.107.000,00 грн. протягом 3 банківських днів. Вказана вимога отримана відповідачем 12.02.2009, що підтверджується вхідним реєстраційним штампом відповідача. Отже, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві 3.107.000,00 грн. до 17 02.2009 включно.
Доказів повернення 3.107.000,00 грн. відповідачем позивачеві суду не надано.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9.921.723,36 грн. -безпідставно перерахованих коштів, та 3.107.000,00 грн. -безпідставно списаних коштів є обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази не мають значення для справи, тому на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України судом не приймаються.
Керуючись ст. 33, 34, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (04107, м. Київ, вул.. Багговутівська, буд 8/10/, код 32253696, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд 1, код 33831166, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 9.921.723 (дев'ять мільйонів дев'ятсот двадцять одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 36 коп. -безпідставно перерахованих коштів, та 3.107.000 (три мільйони сто сім тисяч) грн. 00 коп. -безпідставно списаних коштів, 25.500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. -витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Судді С.В. Балац
А.Б. Пригунова
Р.Б. Сташків