ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/397 28.09.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з
додатковою відповідальністю «Глобус»
до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
про стягнення 111 709,54 євро.
За участю представників сторін:
від позивача: Іванюк О.М. -представник за довіреністю № 2374-ЮРС від 03.07.2009;
від відповідача: Сінахова А.В. - представник за довіреністю № 13-11-17137 від 01.09.2009.
встановив :
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»про стягнення 111 709,54 євро.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.04.2008 року між ним та відповідачем в особі Центрального відділення ВАТ КБ „Надра” Харківське регіональне управління було укладено договір про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 50263-ДЛ.
На вказаний рахунок позивачем було розміщено 100 000,00 євро терміном до 03.02.09 згідно з договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 50263-Д1 від 24.04.08.
У зв'язку із закінченням строку дії банківського вкладу позивачем було направлено відповідачу лист № 0305-ВР від 03.02.09 щодо повернення депозитних коштів та нарахованих відсотків. Однак відповідач депозит разом із нарахованими відсотками не повернув.
Позивач просить стягнути з відповідача 100000,00 євро вкладу, 6594,92 євро процентів, 210,27 євро -пені, 1025,06 євро -3% річних, 3879,29 євро -інфляційних нарахувань за договором № 50263-Д1 від 24.04.08.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/397, розгляд справи призначено на 28.07.2009 року.
В судове засідання 28.07.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 16.06.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також заяву про продовження строку розгляду справи.
Суд задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України судом приймається ухвала про відкладення розгляду справи на 28.09.09 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
У судовому засіданні 28.09.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково, просив відстрочити виконання рішення до закінчення дії мораторію, а саме до 10.02.2010.
Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відстрочку виконання рішення у зв'язку із його необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
21.04.2008 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»(вкладник) та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»(банк) було укладено договір № 50263-ДЛ про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку, за умовами якого банк відкриває вкладний рахунок для розміщення та обліку грошових коштів вкладника внесених на умовах, що визначаються при внесенні вкладу на вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.
24.04.2008 року між сторонами було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 50263-Д1, згідно якого на вкладний рахунок № 26521050263501 в Центральному відділенні ВАТ КБ «Надра», відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 50263-ДЛ від 21.04.2008 року, вкладник перераховує грошові кошти в сумі 100 000, 00 євро.
Згідно із п. 1.4 договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 50263-Д1 вкладник розміщує грошові кошти, а банк зобов'язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
На виконання умов договору позивач перерахував на вкладний рахунок № 26521050263501 100 000, 00 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 23 від 23.04.2008 року наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1.2 договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 50263-Д1 (із змінами відповідно до додаткової угоди № 1 від 19.01.09) строк вкладу становить 284 дні. Дата повернення вкладу -03 лютого 2009 року.
Даний пункт договору відповідач не виконав, вклад у розмірі 100 000,00 євро не повернув, що не заперечується відповідачем.
У зв'язку із закінченням строку дії договору вкладного (депозитного) рахунку позивачем було направлено відповідачу лист № 0305-ВР від 03.02.09 щодо повернення коштів та нарахованих відсотків.
Як зазначив позивач, відповіді на претензії банк не надав, суми вкладу не повернув.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані проценти на вклад за договором № 50263-Д1 у сумі 6594,92 євро.
Згідно з п. 1.3 договору № 50263-Д1 встановлена процентна ставка по вкладу 8,5% річних, відповідно до п.2 Додаткової угоди № 1 від 19.01.09 процентну ставку встановлено на рівні 9% річних з 19.01.09.
Відповідно до п.4.2 договору № 50263-Д1 проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, що передує його поверненню вкладникові або списанню з вкладного рахунка вкладника. Проценти нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місяця і в день закінчення дії договору.
Згідно з п. 3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу за договором № 50263-Д1 - 03 лютого 2009 року, а банком суми депозитного вкладу не повернуті, чим порушено вимоги договору, а також те, що факт наявності боргу у відповідача в сумі 100 000,00 євро та заборгованості за нарахованими відсотками за депозитом в сумі 6594,92 євро перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення основного боргу та відсотків за депозитом підлягають задоволенню.
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційного банку «Надра»” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Відповідно до п.1 Постанови Правління НБУ від 05.08.09 № 452 мораторій на задоволення вимог кредиторів було продовжено на шість місяців -з 11.08.09 до 10.02.2010.
Згідно з статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договором щодо повернення позивачу суми депозиту.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.
Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.3. договору № 50263-ДЛ при несвоєчасному поверненні суми вкладу та нарахованих процентів банк сплачує вкладнику пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.
Позивач нарахував відповідачеві пеню за порушення строків повернення депозиту та відсотків в сумі 210,27 євро. Суд погоджується з розрахунком суми пені за період з 04.02.2009 (з наступного дня після закінчення договору депозитного вкладу) по 09.02.2009 (до початку введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів), наданим позивачем у додатку до позовної заяви.
Позивач також просив стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1025,06 євро.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено вище 10.02.2009 року постановою Правління Національного банку України № 59 було призначено тимчасову адміністрацію у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи зазначене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань з перерахунком судом сум, що підлягають стягненню до введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Розрахунок розміру трьох процентів річних:
Сума боргу (євро)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
106594.9204.02.2009 - 09.02.200963 %52.57
За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 52,57 євро та підлягає стягненню.
Позивач також просив стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 3 879,29 євро.
Як зазначається в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 26.07.2002 № 01-8/870 "Щодо практики вирішення спорів, пов'язаних з розрахунками" офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Оскільки позивач не довів установленими у Господарському процесуальному кодексі України засобами доказування факту знецінення євро, тобто валюти, в якій виражено грошове зобов'язання і за якою обраховується сума боргу за договором, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.
Судом відхиляється клопотання представника відповідача про відстрочку виконання рішення до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - до 10.02.2010 року виходячи з наступного.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що положення про мораторій за своєю суттю і є відстрочкою виконання прострочених зобов'язань банку, зокрема, перед кредиторами банку на час дії мораторію, а також забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -кредиторів банку.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 48,52 євро, на відповідача -1068,58 євро.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 13,56 грн., на відповідача -298,94 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 21/17, к. 1, р/р 2650258 у ВАТ „Ерсте Банк”, МФО 380009, код ЄДРПОУ 20448234) заборгованість за депозитним вкладом у розмірі 100 000 (сто тисяч) євро 00 центів, заборгованість за процентами по вкладу у сумі 6594 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) євро 92 центи, пеню в розмірі 210 (двісті десять) євро 27 центів, 3 % річних в сумі 52 (п'ятдесят два) євро 57 центів, витрати по сплаті державного мита в сумі 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) євро 58 центів, 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 16.11.2009 року.