ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/350 28.09.09
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерного комерційного банку «Київ»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Грандінвестбуд-2006»
про стягнення 5 787 121,79 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Пінчук Ю.А. -представник за довіреністю № 5-06/235 від 21.09.2009 року;
від відповідача: не з'явився.
встановив :
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Грандінвестбуд-2006»про стягнення 5 787 121,79 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.03.2007 року між акціонерним банком «Київ»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грандінвестбуд-2006»(відповідачем) був укладений кредитний договір № 20/07, згідно умов п. 2.1. якого позивач надає відповідачеві кредит для поповнення обігових коштів на наступних умовах: сума кредиту 4 383 850,00 грн.; строк користування кредитом з 13 березня 2007 року по 12 березня 2008 року (включно); розмір плати за користування кредитом 24 % річних.
Додатковою угодою № 1 від 17.08.2007 року до кредитного договору № 20/07 від 13.03.2007 року сторони домовились викласти п. 4.4.9. договору у такій редакції «нараховані проценти за користування кредитом перерахувати на рахунок 29093001613703 в АКБ «Київ», МФО 322498 до кінця дії кредитного договору, вказаного в п. 2.1. договору».
Додатковою угодою № 2 від 12.03.2008 року до кредитного договору № 20/07 від 13.03.2007 року сторони змінили строк погашення кредиту до 10.03.2009 року (включно).
Позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 4 378 850,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 13.03.2007 року та № 2 від 20.03.2007 року.
Строк повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними 10.03.2009 року, а відповідачем не повернені позивачеві кредитні кошти у сумі 4 378 850,00 грн.
Відповідно до умов договору, а саме п. 4.4.9. договору, відповідач зобов'язаний сплатити проценти за користування кредитом в кінці строку користування кредитом, який настав 10.03.2009 року. Відповідач проценти за користування кредитом сплатив частково, а саме до березня 2008 року.
Станом на 30.04.2009 року сума нарахованих та несплачених відсотків становить 1 224 150,64 грн.
П. 8.1. договору передбачено, що при порушення строку повернення кредиту та процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі від суми 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочки.
Керуючись п. 8.1. договору позивач нарахував відповідачеві пеню за неповернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами з 11.03.2009 року по 30.04.2009 року у сумі 184 121,15 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/350 і призначено до розгляду на 07.07.2009 року.
У судове засідання 07.07.2009 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/350 від 02.06.2009 року не виконали, проте від представника позивача через загальний відділ діловодства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 28.09.2009 року.
14.07.2009 року суддя Мудрий С.М. звернувся до заступника голови Господарського суду м. Києва з заявою про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 15.07.2009 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.
У судове засідання 28.09.2009 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, проте через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання з'явився та подав документи на вимогу ухвали суду від 02.06.2009 року, заявив усне клопотання про зміну організиційно правової форми позивача на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», а також через загальний відділ діловодства подав заяву про збільшення позовних вимог та заяву про забезпечення позову.
Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову у зв'язку з його необгрунтованістю..
Представни позивача надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заборгованість за кредитом в сумі 4 378 850,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 1 578 297,63 грн., пеню за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 484 612,73 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 148 840,67 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
13.03.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 20/07, згідно умов п. 2.1. якого позивач надає відповідачеві кредит для поповнення обігових коштів на наступних умовах: сума кредиту 4 383 850,00 грн.; строк користування кредитом з 13 березня 2007 року по 12 березня 2008 року (включно); розмір плати за користування кредитом 24 % річних.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Відповідно до п. 2.2. договору кредитодавець (позивач) здійснює перерахування кредиту частинами за реквізитами, вказаними позичальником (відповідачем) не пізніше ніж через три банківські дні з моменту одержання письмової заявки позичальника при умові виконання вимог пункту 3 цього договору. Перерахування коштів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів, при цьому загальна сума кредиту не повинна перевищувати ліміт кредитування на одного позичальника, який коригується кожного місяця згідно з нормативними документами НБУ.
Позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 4 378 850,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 13.03.2007 року на суму 4 335 900,00 грн. та № 2 від 20.03.2007 року на суму 42 950,00 грн., які знаходяться в матеріалах справи
Відповідно до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту на рахунок № 20683001613703, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.
Додатковою угодою № 1 від 17.08.2007 року до кредитного договору № 20/07 від 13.03.2007 року сторони домовились викласти п. 4.4.9. договору у такій редакції «нараховані проценти за користування кредитом перерахувати на рахунок 29093001613703 в АКБ «Київ», МФО 322498 до кінця дії кредитного договору, вказаного в п. 2.1. договору».
Додатковою угодою № 2 від 12.03.2008 року до кредитного договору № 20/07 від 13.03.2007 року сторони змінили строк погашення кредиту до 10.03.2009 року (включно).
Відповідно до п. 4.1 договору позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до умов договору та, а саме п. 4.4.9. договору, відповідач зобов'язаний сплатити проценти за користування кредитом в кінці строку користування кредитом, який настав 10.03.2009 року.
Відповідач проценти за користування кредитом сплатив частково, а саме до березня 2008 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку з 13.03.2007 по 22.05.2009 року.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.
Згідно умов кредитного договору № 20/07 від 13.03.2007 року та додаткової угоди до нього № 2 від 12.03.2008 року, строк повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними закінчився 10.03.2009 року (включно).
Відповідач, в порушення умов договору, не погасив заборгованість по кредиту, яка станом на 27.09. 2009 року становить 4 378 850,00 грн.
Відповідач частково оплатив заборгованість за відсотками і станом на 27.09. 2009 року заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами становить 1 578 297,63 грн., що підтверджується банківською випискою, яка знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в частині заборгованості по кредиту в сумі 4 378 850,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 1 578 297,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
П. 8.1. договору передбачено, що при порушення строку повернення кредиту та процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочки.
Оскільки розмір пені у сумі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочки перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, судом приймається розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 27.09.2009 року пеня за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 484 612,73 грн. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 148 840,67 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грандінвестбуд-2006»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І.Франка, 31/27; п/р 26009001613701 в АКБ «Київ», МФО 322498, код ЄДРПОУ 34796086) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерного комерційного банку «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 1600000011918.980 в ВАТ КБ «Хрещатик»м. Києва, код ЄДРПОУ 14371869) заборгованість по кредиту в сумі 4 378 850 (чотири мільйони триста сімдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 1 578 297 (один мільйон п'ятсот сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 63 коп., пеню за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 484 612 (чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот дванадцять) грн. 73 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 148 840 (сто сорок вісім тисяч вісімсот сорок) грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 16.11.2009 року.