ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/371 (12/914) 12.11.09
За позовом1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Янчевської Антоніни Камілівни,
2) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Янчевської-Вишневської Ольги Сергіївни
до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк
простягнення заборгованості
та за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк
до1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Янчевської Антоніни Камілівни,
2) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Янчевської-Вишневської Ольги Сергіївни
простягнення 28 588,38 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники (за первісним позовом):
від позивача-1 Янчевська А.К., Мацієвська Т.В. -представник
від позивача-2Янчевська А.К. -представник
від відповідачаСторожук Н.Я. -представник
Рішення прийняте 12.11.2009, оскільки 06.11.2009, 20.10.2009 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Янчевської Антоніни Камілівни (далі - позивач-1) та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Янчевської-Вишневської Ольги Сергіївни (далі - позивач-2) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний банк заборгованості по договору оренди від 24.01.2007, упущеної вигоди, збитків та моральної шкоди.
Під час розгляду справи позивачами неодноразово уточнювались та змінювались позовні вимоги.
В остаточній редакції зави про зміну позовних вимог, що надійшла до суду 06.11.2009, позивачі просять стягнути з відповідача на користь:
позивача-1 вартості оренди в сумі 98 626,50 грн., суми корегування орендної плати у зв'язку зі зміною офіційного курсу американського долара до української гривні у розмірі 152 570,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 60 557,39 грн., пені у розмірі 4 098,39 грн., 3% річних у розмірі 2 940,52 грн., упущеної вигоди в сумі 165 578,94 грн., збитків в сумі 136 954,27 грн. та 100 000,00 грн. моральної шкоди;
позивача-2 вартості оренди в сумі 98 626,50 грн., суми корегування орендної плати у зв'язку зі зміною офіційного курсу американського долара до української гривні у розмірі 152 570,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 60 557,39 грн., пені у розмірі 4 098,39 грн., 3% річних у розмірі 2 940,52 грн., упущеної вигоди в сумі 165 578,94 грн. та 100 000,00 грн. моральної шкоди;
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення укладеного між позивачами та відповідачем Договору оренди від 24.01.2007, відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання по сплаті платежів (орендна плата скоригована на індекс інфляції та зміну офіційного курсу американського долару до української гривні, встановленого НБУ) за Договором та частково сплачував орендну плату з жовтня 2008 по травень 2009 і не сплачує орендну плату з червня по листопад 2009 року. У зв'язку з тим, що орендар не сплачував орендну плату, позивачі не мали змоги здійснити сплату своїх боргових зобов'язань за кредитними договорами, за що в подальшому позивачам були підвищені відсоткові ставки по кредитам. При укладенні договору позивачі розраховували на отримання щомісяця грошових коштів за Договором. Проте, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди, позивачі не одержали прибуток, на який розраховували. Також відповідач своїми діями спричинив моральну шкоду позивачам.
Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк проти позову заперечує та зазначає, що сторонами не підписувалось жодної додаткової угоди до Договору, якою б змінювався розмір орендної плати.
В межах справи № 11/371 (12/914) Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк звернулось з зустрічним позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Янчевської Антоніни Камілівни 14 294,19 грн. та з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Янчевської-Вишневської Ольги Сергіївни 14 294,19 грн., як безпідставно набутих коштів.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Янчевська Антоніна Камілівни та Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Янчевська-Вишневська Ольга Сергіївна проти зустрічного позову заперечують.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд
По первісному позову.
24.01.2007 між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Янчевською Антоніною Камілівною, Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Янчевською-Вишневською Ольгою Сергіївною (орендодавці) та Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк було укладено Договір оренди (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору орендодавці передають, а орендар приймає в тимчасове користування об'єкт оренди -нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 54, загальною площею 217,00 кв.м.
Згідно з п. 6.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 03.01.2012.
06.02.2007 сторонами було підписано та нотаріально посвідчено Договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 24.01.2007.
Відповідно до п. 3.1 Договору за цим Договором орендарем вносяться платежі, у тому числі, орендна плата.
Згідно з п. 3.2 Договору загальний розмір щомісячної орендної плати складає 32 875,50грн. із розрахунку 151,50 грн. за 1 кв.м. площі в місяць, що за курсом НБУ на дату укладання цього Договору становить 6 510 доларів США 00 центів та протягом усього терміну дії цього договору (крім перших трьох місяців користування об'єктом оренди) не може бути менше.
У відповідності з п. 3.2.1 Договору після підписання цього договору розмір орендної плати може коригуватися прямо пропорційно зміні курсу офіційного курсу американського долара до української гривні, встановленого НБУ на момент підписання цього Договору, офіційного курсу цих валют, встановленого НБУ на момент виставлення орендодавцями відповідного рахунку. Таке коригування не буде вважатися змінами умов цього договору і не вимагає укладення додаткових угод до Договору, при умові, що орендодавці, одночасно з виставленням рахунку на сплату орендної плати нададуть орендарю відповідний розрахунок коригування.
Відповідно до п. 3.6 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень) орендна плата, вказана в п. 3.2 Договору, сплачується орендарем щомісячно в рівних частках кожному, авансом не пізніше 5 числа поточного місяця, на поточні рахунки орендодавців.
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити платежі,передбачені п. 3.1 даного Договору (п. 4.3.1 Договору).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.
Згідно умов Договору позивачами нараховувалась відповідачу до сплати орендна плата (скорегована на індекс інфляції та на зміну офіційного курсу американського долара до української гривні) за період з жовтня 2008 по листопад 2009 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами.
Однак, суд не погоджується з розрахунком орендної плати та розміром орендної плати, зазначеними у рахунках-фактурах.
З вказаних рахунків-фактур вбачається, що позивачами нараховувалась орендна плата виходячи з вартості орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося позивачів за первісним позовом, які мали довести обґрунтованість нарахування індексу інфляції на розмір орендної плати у попередньому місяці.
Згідно з положеннями п. 3.3 Договору у випадку зміни індексу інфляції, розмір орендної плати коригується на індекс інфляції за даними Держкомстату України.
Сторонами у Договорі не погоджено, що орендна плата на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Посилання позивачів на п. 13 Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 судом не приймається, оскільки згідно Свідоцтва про право власності, виданого 15.01.2007, приміщення передане в оренду, належить позивачам на праві приватної власності. А у п. 10.1 Договору сторони прямо погодили, що на даний Договір і відносини, що виникають в зв'язку з ним, не поширюється дія Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, в той час як вказану Методику розроблено саме для створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду державного майна.
Тому орендна плата повинна розраховуватись виходячи з загального розміру щомісячної орендної плати, визначеної у п. 3.2 Договору, на індекс інфляції за попередній місяць, тому за розрахунком суду орендна плата, яка підлягає сплаті на користь кожного орендодавця окремо, у жовтні 2008 року повинна складати 16 618,57 грн., у листопаді 2008 року - 16 717,19 грн., у грудні 2008 року - 16 684,32 грн., у січні 2009 року - 16 782,94 грн., у лютому 2009 року - 16 914,44 грн., у березні 2009 року - 16 684,32 грн., у квітні 2009 року - 16 667,88 грн., у травні 2009 року - 16 585,69 грн., у червні 2009 - 16 519,94 грн., у липні 2009 - 16 618,57 грн., у серпні 2009 року - 16 437,75 грн., у вересні 2009 - 16 437,75 грн., у жовтні 2009 - 16 569,25 грн., у листопаді 2009 -16 585,69, а всього 232 824,30 грн.
За розрахунком суду за період з січня 2007 по листопад 2009 року орендарем підлягала до сплати позивачу-1 орендна плата у розмірі 584 109,62 грн. та позивачу-2 орендна плата у розмірі 558 859,62 грн.
Як свідчать матеріали справи (належним чином засвідчені копії платіжних доручень, меморіальних ордерів та банківські виписки містяться в матеріалах справи) орендарем за період дії Договору оренди було сплачено орендну плату на користь позивача-1 у розмірі 581 670,17 грн. та на користь позивача-2 у розмірі 556 420,17 грн. (сплата зазначених сум позивачами не заперечується).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем-1 становить 2 439,45 грн. та перед позивачем-2 -2 439,45 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, вимоги позивачів за первісним позовом в частині стягнення орендної плати підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 439,45 грн. -на користь позивача-1 та 2 439,45 грн. -на користь позивача-2.
Позивачами за первісним позовом також не доведено суду обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом суми орендної плати скоригованої на зміну офіційного курсу американського долару до української гривні, встановленого НБУ.
Згідно з положеннями п 3.2.1 Договору коригування суми орендної плати не буде вважатися змінами умов цього договору і не вимагає укладення додаткових угод до Договору, при умові, що орендодавці, одночасно з виставленням рахунку на сплату орендної плати нададуть орендарю відповідний розрахунок коригування.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачами за первісним позовом не надано суду розрахунків коригування та доказів їх надсилання і отримання орендарем.
У наданих позивачем рахунках-фактурах не міститься власне самого розрахунку коригування орендної плати на зміну офіційного курсу американського долара по відношенню до української гривні, не зазначено алгоритму такого нарахування, а визначена лише кінцева сума коригування.
Судом не приймається до уваги надана позивачами за первісним позовом нотаріально посвідчена заява Шевчук Олени Адольфівни, в якій остання стверджує, що особисто в період 01.10.2008 по 29.06.2009 вручала працівникам орендаря рахунки на сплату за оренду в зв'язку зі зміною офіційного курсу американського долара до української гривні, оскільки відповідно до положень ст. 78 Закону України “Про нотаріат” засвідчуючи справжність підпису, нотаріуси не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
Крім того, у вказаній заяві Шевчук Олена Адольфівна стверджує, що вручала рахунки на сплату за оренду в зв'язку зі зміною офіційного курсу американського долара до української гривні, а не розрахунок коригування.
Оскільки позивачами не доведено надсилання і отримання орендарем розрахунків коригування орендної плати на зміну офіційного курсу американського долара по відношенню до української гривні, позов в частині стягнення сум такого коригування з відповідача задоволенню не підлягає.
Що ж до вимог позивачів стосовно стягнення з відповідача пені суд відзначає наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди у відповідача за період з жовтня 2008 року - жовтень 2009 року перед позивачами відсутня, оскільки орендна плата вносилася відповідачем за цей період у завищеному розмірі. Без урахування орендної плати, належної до сплати відповідачем за листопад 2009 року, за період дії Договору відповідачем було переплачено орендну плату на користь позивача -1 у розмірі 14146,24 грн. та на користь позивача-2 у розмірі 14146,24 грн.
За таких обставин, відповідач не порушив встановлені Договором зобов'язання щодо сплати позивачам орендної плати за період жовтень 2008 року -жовтень 2009 року у строки, визначені Договором, а тому підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.
Пеня на заборгованість по орендній платі за листопад 2009 року, як вбачається з розрахунку пені, позивачами не нараховувалась.
За таких обставин, вимоги позивачів про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.
Позивачами за первісним позовом також заявлено вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 331 157,88 грн., завданої в результаті неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань, та позивачем-1 заявлено вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом суму збитків у розмірі 136 954,27 грн.
Позивачі, обґрунтовуючи суму заявлених збитків, зазначають, що їм були підвищені відсоткові ставки по кредитам, у зв'язку з тим, що орендар не сплачував орендну плату, а позивачі не мали змоги здійснити сплату своїх боргових зобов'язань за кредитними договорами.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).
У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.
Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто, збитки (упущена вигода) -це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобов'язання було би виконано.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося позивачів за первісним позовом, які мали довести факт понесення заявленої до стягнення суми збитків та упущеної вигоди.
Позивач-2, обґрунтовуючи суму заявлених збитків, посилається на Кредитні договори та листи-вимоги, які були надіслані позивачу-1.
Доказів на підтвердження понесення позивачем-1 заявленого розміру збитків (зокрема, платіжних доручень про перерахування коштів) суду не надано.
Наведена сума збитків (підвищені відсоткові ставки по кредитах, пеня, штрафи та інші платежі) не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують понесення позивачем-1 вказаних витрат, оскільки вимоги ґрунтуються на припущеннях та позивачем-1 не надано доказів на підтвердження понесення вказаних витрат, що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача-1 за первісним позовом про достовірний розмір заявленої суми збитків.
Наведена сума упущеної вигоди також не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує підтверджує неотриманий позивачами за первісним позовом прибуток (упущену вигоду), оскільки вимоги ґрунтуються на припущеннях, що позивачі могли б отримати у відповідному періоді прибуток в сумі 331 157,88 грн., що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивачів про достовірний розмір упущеної вигоди.
Також суд відзначає, що позивачі, заявляючи вимоги про стягнення упущеної вигоди, фактично просять стягнути з відповідача орендну плату, вартість оренди з урахуванням коригування орендної плати на зміну курсу НБУ та з врахуванням інфляційних втрат, розмір та нарахування яких вище судом визнано необґрунтованим.
Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає не доведеним факт понесення позивачами за первісним позовом упущеної вигоди у розмірі 331 157,88 грн. та позивачем-1 збитків у розмірі 136 954,27 грн., а тому, позовні вимоги в частині стягнення збитків та упущеної вигоди задоволенню не підлягають.
Заявлені позивачами за первісним позовом вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода визначається, у тому числі, і як припинення ділової репутації юридичної особи. Критерії для визначення моральної шкоди, що підлягає до стягнення, визначено в ч. 3 зазначеної статті, а саме: характер правопорушення, ступеня вини особи, з врахуванням вимог розумності та справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен визначатись залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Вимоги про стягнення моральної шкоди позивачі за первісним позовом обґрунтовують тим, що в результаті неправомірних дій відповідача за первісним позовом щодо несплати орендної плати позивачі перенесли моральні та душевні страждання, приниження честі, ділової репутації та іміджу, однак такі твердження не свідчать про наявність факту завдання моральної шкоди підприємцям, а зобов'язання сторін виникли, у зв'язку з існуванням договірних відносин.
Як зазначено у п. 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 абзац п'ятий частини першої статті 225 Господарського кодексу України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Стаття 23 Цивільного кодексу України такої вказівки не містить. Разом з тим положення частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки Цивільний кодекс України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди (наприклад, частина третя статті 39, частина друга статті 200, частина друга статті 216, частина третя статті 225 Цивільного кодексу України тощо). Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 Цивільного кодексу України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.
Відповідної норми закону, яка б передбачала відшкодування моральної шкоди у випадку порушення орендарем зобов'язань за договором оренди позивачами за первісним позовом не зазначено, факту наявності завдання моральної шкоди та її розміру належними доказами суду не доведено.
Крім того, вище судом було встановлено, що орендарем не було порушено зобов'язань щодо сплати орендної плати.
Враховуючи викладене, первісні позовні вимоги задоволенню підлягають частковому задоволенню.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.
По зустрічному позову.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України та вважає, що відповідачами за зустрічним позовом без достатньої правової підстави набуті кошти у розмірі 25 588,38 грн., які були переплачені орендарем в якості орендної плати за Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності одночасно трьох умов:
- має місце набуття або зберігання майна;
- набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи;
- відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.
В даному випадку, позивачем за зустрічним позовом на рахунки відповідачів за зустрічним позовом були перераховані кошти як оплата орендної плати за Договором оренди від 24.01.2007, з посиланням у призначенні платежу на Договір оренди від 24.01.2007.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач за зустрічним позовом під час судового розгляду та його представник в судових засіданнях наполягали на заявлених вимогах про стягнення безпідставно набутих грошових коштів з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві; заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами, зазначеними позивачем за зустрічним позовом.
Оскільки кошти у розмірі 28 588,38 грн., отримані відповідачами за зустрічним позовом, не можуть вважатись коштами, отриманими за відсутності правових підстав, а вимоги про їх стягнення у якості збитків перед судом не ставились, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою в зустрічному позові судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, ідентифікаційний код 19017842, п/р 37394880099, МФО 380537, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Янчевської Антоніни Камілівни (10000, м. Житомир, вул. Короленка, 42, ідентифікаційний код 2120604660, р/р 26003050000047 в ВАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) заборгованість по орендній платі у розмірі 2 439 (дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 45 коп., державне мито у розмірі 48 (сорок вісім) грн. 79 коп. та 1 (одну) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, ідентифікаційний код 19017842, п/р 37394880099, МФО 380537, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Янчевської-Вишневської Ольги Сергіївни (10014, м. Житомир, вул. Київська, 25, ідентифікаційний код 2971805206, р/р 26006050000118 в ВАТ “ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) заборгованість по орендній платі у розмірі 2 439 (дві тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 45 коп.
4. В іншій частині первісного позову відмовити.
5. У зустрічному позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова