ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/178 10.11.09
За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів
до Київської міської ради
треті особи 1) Релігійна громада "Київська корейська баптистська церква "Відродження",
2) Голосіївська районна в місті Києві рада
про визнання недійсним рішення № 86/4558 від 31.01.2008
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від прокуратури Гаврилова Ю.Ю., Дьогтяр О.А. -прокурори відділу
від позивача Лазарева А.О.- представник
від відповідача Безносик А.О. -представник
від третьої особи-1 Кванг Соб Чонг -керівник, Вахницька А.В., Шегай В.Е. -представники
від третьої особи-2 Боженко Д.Є. -представник
Рішення прийняте 10.11.2009, оскільки 27.10.2009 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 86/4558 від 31.01.2008 "Про надання Голосіївській районній в місті Києві раді земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Феодосійській, 2-є у Голосіївському районі м. Києва".
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням Голосіївській районній в місті Києві раді передано в постійне користування земельну ділянку, яка своїми межами охоплює земельну ділянку, на якій розташована нерухомість Релігійної громади "Київська корейська баптистська церква "Відродження". Прокурор вважає, що із зазначеним нерухомим майном до Релігійної громади "Київська корейська баптистська церква "Відродження" перейшло і право власності на земельну ділянку площею неменше 0,1 га. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Голосіївській районній в місті Києві раді не містить даних, які б свідчили надання згоди на відведення земельної ділянки власником зазначеного об'єкту нерухомості, вирішення інших майнових питань.
Державний комітет України із земельних ресурсів (далі - позивач) позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.
Київська міська рада (далі -відповідач) проти позову заперечує та зазначає, що спірне рішення прийнято згідно законодавства України за результатами розгляду проекту відведення земельної ділянки, який відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України погоджено з необхідними компетентними органами. Також відповідач зазначає, що саме по собі розроблення Релігійною громадою "Київська корейська баптистська церква "Відродження" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не створює юридичного факту для виникнення права користування земельною ділянкою. Прокурором не зазначено, порушення яких державних інтересів спричинено прийняттям оспорюваного рішення і не обґрунтовано, яким чином дане рішення порушило права та охоронювані законом інтереси Державного комітету України із земельних ресурсів.
Релігійна громада "Київська корейська баптистська церква "Відродження" (далі - третя особа-1) позов прокурора підтримує повністю та вважає, що набула право користування земельною ділянкою площею не менше 0,1 га у зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу. Також третя особа-1 посилається на рішення Київської міської ради від 03.04.2001 № 255/1232, яким погоджено місце розташування культової споруди на вулиці Великій Китаївській, 65, та розроблення і погодження у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення третій особі-1 земельної ділянки по вул. Великій Китаївській, 65.
Голосіївська районна в місті Києві рада (далі - третя особа-2) проти позову заперечує та зазначає, що земельна ділянка по вул. Феодосійській, 2-є, передана спірним рішенням в постійне користування третій особі-2, в своїх межах не має жодного будинку або іншої капітальної споруди, про що зазначено в документах проекту відведення вказаної земельної ділянки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцію України.
Статтею 9 Земельного кодексу України визначено коло повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території.
Зокрема, Київська міська рада має право розпорядження землями територіальної громади міста (п. "а"); передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п. "б"); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. "в"); вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (п. "м").
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Пунктом 2 ст. 22 Закону України "Про столицю України -місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
У відповідності до ч. 1, ч. 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту вказаної статті право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і в межах, вказаних в цих рішенням.
Тобто, такі повноваження на території міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради.
31.01.2008 Київською міською радою прийнято рішення № 86/4558 "Про надання Голосіївській районній у місті Києві раді земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Феодосійській, 2-є у Голосіївському районі м. Києва", яким надано Голосіївській районній у місті Києві раді, за умови виконання пункту 5 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку площею 0,38 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Феодосійській, 2-є у Голосіївському районі м. Києва за рахунок міських земель, ненаданих у власність чи користування.
Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджено з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини, а також отримано висновок державної землевпорядної експертизи (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
Зазначаючи про порушення прав третьої особи-1, прокурор позивач та третя особа посилаються на Договір купівлі-продажу від 16.05.1997, за яким третя особа-1 придбала житловий будинок дерев'яний житловою площею 52,8 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 1 745 кв.м. по вул. Великій Китаївській, 65, а також на рішення Київської міської ради від 03.04.2001 № 255/1232, яким погоджено місце розташування культової споруди на вулиці Великій Китаївській, 65, та розроблення і погодження у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення третій особі-1 земельної ділянки по вул. Великій Китаївській, 65.
Відповідно до чинних на момент укладення Договору купівлі-продажу від 16.01.1997 ст. 19 Земельного кодексу 1990 року та п. 4.1 Порядку надання земельних ділянок та оформлення права користування землею юридичним особам в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 04.03.1999 №148/249, виключно міська Рада народних депутатів надавала земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста, і саме Київська міська рада мала право передати земельну ділянку в користування або у власність. В свою чергу згідно із ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати ж до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує таке право користування землею, заборонялося.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Згідно ч. 4 ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Таким чином, відповідно до положень Земельного кодексу України 1990 року не передбачено автоматичного переходу права користування земельною ділянкою у разі передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям. Право користування такою земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди повинно бути посвідчено державним актом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою по вул. Великій Китаївській, 65, на якій, як зазначає прокурор та третя особа-1, розміщено житловий будинок, що належить на праві власності третій особі-1, якими відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року є державний акт, прокурором, позивачем та третьою особою-1 суду не надано.
Також, щодо посилання прокурора та третьої особи-1, що на земельній ділянці по вул. Великій Китаївській, 65, яку, за твердженням прокурора, своїми межами охоплює земельна ділянка надана спірним рішенням в постійне користування третій особі-2, знаходиться житловий будинок, належний на праві власності третій особі-1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Голосіївській районній у м. Києві раді для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Феодосійській, 2-є, вказана земельна ділянка вільна від капітальних споруд та будівель.
У проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки Релігійній громаді "Київська корейська баптистська церква "Відродження" для будівництва, експлуатації та обслуговування культової споруди на вул. Велика Китаївська, 65, зокрема у висновку № 1130 від 11.09.2006 Київської міської санепідстанції, зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови, на ділянці знаходився житловий будинок, який знесено.
Відсутність будівель та споруд на земельній ділянці по вул. Великій Китаївській, 65, у тому числі будинку, придбаного третьою особою-1 за договором купівлі-продажу, (крім великогабаритного металевого контейнера та розпочатих робіт по влаштуванню фундаменту) також зафіксовано у Акті обстеження території по вул. Великій Київській, 65 кут Феодосійської від 24.06.2009, складеному заступником начальника відділу контролю благоустрою, головним спеціалістом відділу контролю благоустрою, головним спеціалістом відділу з питань екології та охорони довкілля, заступником директора КП "Голосіївблагоустрій", провідним спеціалістом КП "Голосіївблагоустрій", директором КП "Голосіївблагоустрій" та директором КП "ЖЕО-110".
Оскільки майно, яке перебуває у власності третьої особи-1, фактично відсутнє, підстав вважати, що юридичний власник цього майна має право на оренду (користування) земельною ділянкою, на якій нерухоме майно було розташоване, немає.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 28.01.2009.
Для оформлення права у користування Релігійній громаді "Київська корейська баптистська церква "Відродження" земельної ділянки по вул. Великій Китаївській, 65 у 2006 -2007 роках було розроблено та погоджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки третій особі-1.
Згідно з ч. 1 ст.123 Земельного кодексу України 2001 року надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України 2001 року передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 Земельного кодексу України 2001 року).
У відповідності до ч. 1, ч. 2, 5 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту вказаної статті право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і в межах, вказаних в цих рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що третій особі-1, якою було придбано житловий будинок, розташований по вул. Великій Китаївській, 65 на земельній ділянці площею 1 745 кв.м., вказана земельна ділянка не виділялась, право користування земельною ділянкою не оформлялось та не надавалось, що підтверджується відсутністю відповідного рішення, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди спірної земельної ділянки.
У відповідь на запит Господарського суду міста Києва Головне управління земельних ресурсів виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 07-387/21165 від 03.08.2009 повідомило, що станом на 30.07.2009 документи що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками на вул. Великій Китаївській, 65 та вул. Феодосійській, 2-є у Голосіївському районі м. Києва, визначені діючим законодавством, в Головному управлінні не зареєстровані.
Згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 22.04.2009 земельні ділянки по вул. Феодосійській, 2-є, код 82:243:033п та по вул. Великій Китаївській, 65, код 52:243:034п знаходяться на стадії розробки оформлення прав.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Оскільки, як свідчать матеріали справи, третя особа-1 не значилась та не значиться користувачем земельної ділянки, переданої спірним рішенням в постійне користування Голосіївській районній в місті Києві раді, суд вважає, що прийняте 30.01.2008 Київською міською радою рішення № 84/4558 не порушує прав третьої особи-1. У зв'язку з цим відсутні підстави для визнання оскаржуваного рішення недійсним.
Також прокурором не вказано та не доведено факту порушення спірним рішенням відповідача прав та охоронюваних законом інтересів Державного комітету України із земельних ресурсів.
З позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, а прокуратурою не доведено, яким чином рішення Київської міської ради від № 86/4558 від 31.01.2008 "Про надання Голосіївській районній в місті Києві раді земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Феодосійській, 2-є у Голосіївському районі м. Києва" порушує права чи охоронювані інтереси Державного комітету України із земельних ресурсів.
Прокуратурою не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх тверджень, що Державний комітет України із земельних ресурсів внаслідок прийняття спірного рішення був позбавлений можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Вичерпний перелік повноважень Державного комітету України із земельних ресурсів визначається главою 3 Земельного кодексу України та Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224. Дані нормативні акти не передбачають права Державного комітету України із земельних ресурсів брати участь у прийняті місцевими радами рішень щодо питань надання чи вилучення земельних ділянок.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу Державного комітету України по земельних ресурсах є підставою для відмови в позові прокуратури про визнання недійсним рішення Київської міської ради від № 86/4558 від 31.01.2008 "Про надання Голосіївській районній в місті Києві раді земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Феодосійській, 2-є у Голосіївському районі м.Києва".
Судом не приймається посилання позивача на те, що згідно висновку державної землевпорядної документації від 29.12.2007 № 367/01-60 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Голосіївській районній у м. Києві раді для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Феодосійській, 2-є не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, зважаючи на наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позовну заяву до суду подано Заступником прокурора міста Києва з підстав того, що спірним рішенням порушені права третьої осби-1 - Релігійної громади "Київська корейська баптистська церква "Відродження".
Заяв та клопотань відповідного змісту суду не подавалось та прокурором не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений позовними вимогами, визначеними прокуратурою.
Враховуючи викладене, обставини викладені у позовній заяві не можуть бути підставою для задоволення позову, а тому позовні вимоги прокуратури задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржено в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ю.М. Смирнова