ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/228 06.08.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест 3000», м. Харків
до товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн агентство «Степ 2 Веб», м. Київ
про стягнення 116 255,53 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Бистрік О.В. за дов. б/н від 03.12.2008 року
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвест 3000»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн агентство «Степ 2 Веб»про стягнення 116 255,53 грн., у тому числі 96 617,65 грн. основного боргу, 10 411,44 грн. пені, 7 922,65 грн. інфляційних нарахувань, 1 303,79 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Дизайн агентство «Степ 2 Веб»зобов'язань щодо оплати вартості паперової продукції, отриманої від позивача.
При цьому, при зверненні до суду з позовною заявою, позивач посилався на здійснення поставки товару згідно видаткових накладних без підписання письмового договору.
В подальшому позивач змінив підстави позову та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості, пені, інфляції та відсотків річних на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 166 від 08.08.2008 року. Позивач зазначає, що 08.08.2008 року ним було підписано два примірники договору та передано їх відповідачеві, однак відповідач оригінального примірнику договору позивачеві так і не повернув, направивши лише факсову копію. При цьому, позивач зазначає, що в самому тексті договору сторони погодили, що Договір та додатки до нього, передані факсимільним зв'язком, мають повну юридичну силу. Крім того, позивач наголошує, що сплачуючи за отриманий товар відповідач посилався саме на договір № 166 від 08.08.2008 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 10.07.2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2009 року розгляд справи відкладено на 06.08.2009 року.
В судові засідання, зокрема засідання призначене на 06.08.2009 року представники відповідача не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/228 від 10.07.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 14.07.2009 року.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.
Причини неявки представника відповідача в судове засідання 06.08.2009 року суду не відомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 06.08.2009 року від останніх до суду не надходило.
При цьому, суд враховує, що в зв'язку з неявкою представників відповідача в судове засідання розгляд справи відкладався.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час його проведення представників відповідача.
В судовому засіданні 06.08.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
В серпні 2008 року сторони дійшли згоди щодо укладання договору поставки паперової продукції.
08.08.2008 року позивач склав, підписав та надав відповідачеві Договір поставки №166 від 08.08.2008 року (надалі по те тексту Договір № 166). Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач (постачальник) зобов'язується поставити партіями у власність відповідача (покупець) паперову продукцію. Конкретні умови щодо ціни, асортименту та кількості кожної партії вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п.3.4 Договору №166 оплата має бути проведена на поточний рахунок позивача не пізніше дати, вказаної у видатковій накладній. При цьому покупець зобов'язується у будь-якому разі здійснити оплату вартості продукції протягом 30 календарних днів з моменту її отримання.
Відповідно до п.9.5 Договору №166 договір та додатки до нього, передані за допомогою факсимільного зв'язку, мають повну юридичну силу.
Як випливає з пояснень позивача, та не спростовуюється матеріалами справи оригінали Договору №166 було передано відповідачеві для підписання. Разом з тим, відповідачем оригінал договору №166 позивачеві повернено не було. Натомість відповідач направив позивачеві підписану з його сторони копію Договору №166 за допомогою факсу.
Протягом серпня -жовтня 2008 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 403 817,65 грн. В тому числі було поставлено товар на підставі наступних видаткових накладних:
№УКЗ-0160 від 01.10.2008 року на суму 18 522,18 грн.;
№УКЗ-0161 від 01.10.2008 року на суму 13 129,13 грн.;
№УКЗ-0174 від 06.10.2008 року на суму 9 344,22 грн.;
№УКЗ-0175 від 06.10.2008 року на суму 8 796,10 грн.;
№УКЗ-0176 від 06.10.2008 року на суму 4 941,65 грн.;
№УКЗ-0180 від 07.10.2008 року на суму 14 160,96 грн.;
№УКЗ-0210 від 14.10.2008 року на суму 31 122,00 грн.
Зазначені накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.
Уповноважені особи відповідача, які приймали паперову продукцію, діяли на підставі Довіреностей ЯМА №491746 від 14.10.2008 року, ЯМА №491745 від 07.10.2008 року, ЯМА №491744 від 07.10.2008 року та ЯМА №491743 від 01.10.2008 року виданих відповідачем.
Відповідач не сплатив у повному обсязі вартість отриманого товару. Загалом відповідач перерахував на користь позивача в якості оплати за отриманий товар 307 200 грн., що підтверджується Довідкою Харківського ГРУ ПриватБанку №350.0.0.0/10-199 від 15.07.2009 року.
Позивач направив відповідачеві вимогу про сплату заборгованості від 04.12.2008 року №38, в якій вимагав погасити заборгованість.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів відповідач з позивачем в повному обсязі не розрахувався і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 96 617,65 грн., що підтверджується довідкою за підписом директора та головного бухгалтера позивача.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
При цьому, ст. 207 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Суд приймає до уваги, що позивач направив на адресу відповідача підписані примірники Договору №166, а відповідач, в свою чергу, направив позивачеві факсову копію підписаного примірника зазначеного договору, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, як встановлено вище в Договорі № 166 сторони погодили, що Договір та Додатки до нього, передані факсимільним зв'язком, мають повну юридичну силу. Також, суд зазначає, що здійснення позивачем поставок продукції, з визначенням в видаткових накладних в якості підстави поставки Договір № 166 від 08.08.2008 року, приймання таких поставок відповідачем та часткова оплата вартості отриманого товару, з зазначенням підстави оплати товару Договір № 166, свідчать про волю сторін до настання для них відповідних правових наслідків саме на умовах Договору №166. Відтак, суд приходить до висновку, що сторонами було укладено договір поставки у письмовій формі.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що сторонами було досягнуто згоди щодо поставки товару та здійснення його оплати на умовах визначених у договорі поставки №166 від 08.08.2008 року.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено вище, п. 3.1 Договору №166 передбачено, що оплата має бути проведена на поточний рахунок позивача не пізніше дати, вказаної у видатковій накладній. При цьому покупець зобов'язується у будь-якому разі здійснити оплату вартості продукції протягом 30 календарних днів з моменту її отримання.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач у встановлені Договором строки в повному обсязі з позивачем не розрахувався.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 96 617,65 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд приймає до уваги, що в п. 6.1 Договору № 166 сторони погодили інший розмір відсотків -5 %, однак позивач визначаючи межи своїх позовних вимог просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням саме 3 % річних.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції є правомірними. Разом з тим, суд вважає розрахунок позивача 3% річних помилковим, оскільки позивачем не вірно визначено суму наявної заборгованості станом на 01.11.2008 року та не враховано кількість днів в 2008 році- 366. Суд вбачає обґрунтованим наступний розрахунок:
Дата поставкиПеріод заборгованості Сума Прострочення
(днів)3%
01.10.200801.11.2008-07.04.200915133,59158 (61) (97)196,33
01.10.200801.11.2008-07.04.200913129,13158 (61) (97)170,32
06.10.200806.11.2008-07.04.20099334,22153 (56) (97)116,77
06.10.200806.11.2008-07.04.20098796,10153 (56) (97)110,51
06.10.200806.11.2008-07.04.20094941,65153 (56) (97)58,49
07.10.200807.11.2008-07.04.200914160,96152 (55) (97)176,74
14.10.200814.11.2008-07.04.200931122,00145 (48) (97)370,57
Разом: 1 199,73 грн.
За таких обставин. за прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Договором №166 підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1 199,73 грн. та 7 922,65 грн. компенсації втрат від інфляції.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Пункт 6.1 Договору №166 встановлює, що у випадку порушення строків оплати за цим Договором покупець сплачує пеню у розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", однак в зв'язку з невірним розрахунком (позивачем не вірно визначено суму наявної заборгованості станом на 01.11.2008 року та не враховано кількість днів в 2008 році- 366) за уточненим розрахунком суду в розмірі 9 630,41 грн.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн агентство «Степ 2 Веб»(04112, м. Київ, вул. Оранжерейна,3, код 31405163, р/р 26006571111657 у Київському РД „Райфайзен Банк Аваль” м. Києва МФО 322904 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест 3000»(61157, м. Харків, вул. Жовтневої революції,167, код 35971841, п/р 26003000092069 у АБ «Факторіал банк»МФО 351715) 115 370,44 грн. (сто п'ятнадцять тисяч триста сімдесят гривень сорок чотири копійки), з яких 96 617,65 грн. (дев'яносто шість тисяч шістсот сімнадцять гривень шістдесят п'ять копійок) основного боргу, 1 199,73 грн. (тисяча сто дев'яносто дев'ять гривень сімдесят три копійки) 3% річних, 7 922,65 грн. (сім тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні шістдесят п'ять копійок) компенсації втрат від інфляції, 9 630, 41 грн. (дев'ять тисяч шістсот тридцять гривень сорок одна копійка) пені, 1 153,70 грн. (тисяча сто п'ятдесят три гривні сімдесят копійок) державного мита, 310,12 грн. (триста десять гривень дванадцять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова