ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/383 27.10.09
За позовом Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Політех”
про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні майном
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача: Кононенко О.В. за довіреністю від 11.08.09 №5-7/11933, Купленський С.В. за довіреністю № 5-7/10436 від 15.07.2009
від відповідача: Тертичний Ю.І. за довіреністю від 10.02.08 б/н
В судовому засіданні 27.10.09р., судом за згодою представників Сторін, керуючись ч.ю2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Політех” про зобов'язання не перешкоджати Позивачу у користуванні майном, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Борщагівська, 145, оф. 122 та зобов'язання Відповідача надати Позивачу ключі від електрощитової будинку та забезпечити супровід відповідальної особи для виконання припису.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що Відповідач з 28.03.08 припинив подачу електроживлення до належного позивачу майна та не забезпечує доступ до електрощитової будинку, не сприяє у виконанні вимог припису АК „Київенерго”. У зв'язку з такими діями позивач з вини відповідача не може виконати п.4 припису №213/1 Держенергонагляду, чим порушує вимоги ст.9 Закону України „Про електроенергетику”. Позовні вимоги обґрунтовує ст. 134 Господарського кодексу України, ст.ст. 317-321 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”.
Ухвалою суду порушено провадження у справі №40/383 за даним позовом, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.09.09.
24.09.09 у судовому засіданні Позивач повідомив, що підтримує позов у повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволенні позовних вимог. Свою позицію виклав у відзиві на позов.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.10.09.
Ухвалою суду від 13.10.09 суд, задовольняючи спільну заяву Сторін, у відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору у справі №40/383.
27.10.09 за результатами обговорення усіх обставин справи та дослідження наявних у справі доказів, суд оголосив вступну і резолютивну частині рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд, встановив.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦКУ) у спосіб, що визначений чинним законодавством.
Позивач звернувся до суду з даним позовом у спосіб про зобов'язання відповідача та його повноважних представників не перешкоджати позивачу у користуванні майном, яке знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 145, оф. 122 (18-й поверх третьої секції цього ж будинку).
За зазначеною адресою розміщене нежитлове приміщення №122-офіс, площею 92,10 кв.м., яке на підставі наявного у справі свідоцтва, виданого 01.12.04 Головним управлінням комунальної власності м. Києва №1648-В належить державі України та враховується на балансі Позивача.
На підтвердження заявлених вимог, Позивач обґрунтовує порушення своїх прав як балансоутримувача офісних приміщень. При цьому моментом, з якого виникло порушене право є 28.03.08, що триває станом на момент розгляду справи.
Водночас, за доводами позивача, 04.04.08 винесено припис державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної теплової енергії у м. Києві, а саме як наслідок порушення Закону України „Про електроенергетику”.
Серед заходів, приписаних до виконання -здійснити підключення нежитлового приміщення згідно проектно-технічної документації.
Заявлені позивачем вимоги та спосіб захисту не відповідають обставинам наведеним у обґрунтуванні позовних вимог.
Так, момент відключення за наявності винесення в подальшому припису не вважається порушенням прав останнього в момент вчинення, оскільки не суперечить суті правовідносин, що склались із відповідачем за договором від 15.08.08. За таких обставин твердження щодо наслідків (не виконання у повному обсязі державного завдання) не відповідають реальним обставинам.
Суд звертає увагу, що неможливість виконання припису, як обставина, на яку акцентує увагу позивач, не доводить порушення права на користування належним йому майном. Оскільки припис по своїй суті у випадку неможливості виконання особою, стосовно якого його винесено, породжує адміністративну відповідальність (застосування штрафних санкцій тощо).
Окрім цього, посилаючись на зазначені обставини, які стосуються виключно режиму користування, та норм (умов), дотримання (виконання) яких передбачено спеціальними нормами законодавства в галузі енергетики, позивачем заявлено вимоги які стосуються усунення перешкод у користуванні державним майном. Зазначене не відповідає наведеним позивачем обставинам та правам, які порушені на думку позивача діями відповідача.
Вимоги в частині зобов'язання вчинити дії (надати позивачу ключі від електрощитової) за відсутність належних в розумінні норм ст. 34 ГПК України доказів дотримання вимог припису самим позивачем (затверджена проектно-технічна документація тощо) при виконанні, суд вважає необґрунтованим.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Отже, вказаними вище правовим нормами передбачений чіткий перелік способів захисту прав, з якими особа може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав або законних інтересів. Також, вказаними нормами права передбачено, що суд може захистити порушене право іншим способом, якщо такий спосіб встановлений договором або законом. При цьому, такого способу захисту права, як зобов'язання відповідача надати позивачу ключі від електрощитової та забезпечити супровід відповідальної особи позивача для виконання вимог припису зазначені норми ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України не передбачають.
Крім того, судом встановлено, що спір виник в результаті ненадання відповідної документації при погодженні дій самим позивачем, що у розумінні п.п. 1.15,4.1.,5.2 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ № 1137 від 14.12.05 р. не дає суду підстав для задоволення заявлених вимог як обґрунтованих в порядку ст.32,33 ГПК України.
За наданими письмовими поясненнями та доказами наявними у матеріалах справи характер дій відповідача відповідають правовим наслідкам винесення припису винесеного державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної теплової енергії у м. Києві, а саме як наслідок порушення Закону України „Про електроенергетику”.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є нормативно та документально необґрунтованими, натомість відповідачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Пукшин Л.Г.
Дата підписання рішення 02.11.2009р.