ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/67 28.10.08
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Салової Світлани Олександрівни
до Відкритого акціонерного товариства «Готель Салют»
про повернення сплачених коштів в порядку реституції
Суддя: Л.Г. Пукшин
Представники:
Від позивача: Дмитраш О.М. за дов. № 3245 від 25.07.2006
Від відповідача: Мартиненко В.І. за дов. б/н від 07.07.2007
В засіданні приймали участь
До Господарського суду м. Києва звернулась Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа Салова Світлана Олександрівна (далі Позивач) з позовом до Відкритого Акціонерного товариства «Готель салют»(далі Відповідач) про повернення сплачених коштів в порядку реституції.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.08 порушено провадження у справі №40/67, слухання у справі призначено на 15.07.08р.
В судове засідання 15.07.08р представник Відповідача з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав частково, представник Позивача не з'явився. Через канцелярію суду Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.07.08 р. розгляд справи відкладено на 29.07.08 р.
В судове засідання 29.07.08р. Позивач в судове засідання не з'явився через канцелярію суду подав клопотання про відкладення слухання справи.
Представник Відповідача у судове засідання з'явився, вимоги попередніх ухвал виконав.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.08р. розгляд справи відкладено на 12.08.08р.
В судовому засіданні 12.08.08р. Позивач та представник Відповідача з'явилися. Позивач подав заяву про продовження строку вирішення спору. Відповідач погодився із заявою. Окрім цього, Позивач просить суд оголосити перерву у судовому засіданні у відповідності зі ст. 77 ГПК України. В судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.2008.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.08р. суд продовжив строк вирішення спору.
В судовому засіданні 16.09.08р. представники Позивача та Відповідача в судове засідання з'явилися вимоги ухвали виконали. Представником Позивача надано документи для залучення до матеріалів справи.
Відповідно до ст.77 ГПК України судом оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення до 28.10.08 р.
За таких обставин, розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва,-
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно з Договором оренди № 17 від 13.08.04 року отримав у користування нежитлове приміщення площею 937 кв. м. терміном на три роки, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Січневого повстання 11-Б.
Як стверджує Позивач, 11.07.06р. Відповідач звернувся з позовом про звільнення орендованого приміщення з підстав нікчемності правочину (договір оренди №17). При цьому підставою було відсутність нотаріального посвідчення договору оренди № 17.
05.02.07р. постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва у справі № 2/352 судом підтверджено нікчемність правочину (договір оренди №17).
За твердженням Позивача, у відповідності до п. 5.2. договору оренди № 17 протягом 32 місяців Відповідачу сплачено 161 120 грн. у вигляді орендної плати.
Посилаючись на ст. 216 ЦК України Позивач вважає, що Відповідач зобов'язаний повернути кошти в сумі 161 120 грн., які він отримав на виконання нікчемного правочину.
На підставі зазначеного вище Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача неправомірно отримані ним кошти в сумі 161 120 грн.
Відповідач позовні вимогти заперечує у повному об'ємі. Зокрема, посилаючись на п. 3 ст. 207 Господарського кодексу України вважає, що виходячи із суті правовідносин із Позивачем, зобов'язання може бути припинене лише на майбутнє.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Керуючись ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, а також іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами що існують на момент відшкодування.
Виходячи із матеріалів справи суд вважає неможливим застосування наслідків недійсності правочину вчиненого сторонами ( договір оренди № 17 ).
Так, предметом договору оренди № 17 від 13 серпня 2004р. було надання Відповідачем у оренду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ вул. Січневого повстання 11-Б . Загальна площа орендованого приміщення складає 937 м. кв.
Тобто, предметом договору були послуги, що унеможливлює застосування вимог частини першої ст. 216 ЦК України. Абзацом другим частини першої вказаної вище норми передбачено відшкодування вартості отриманого у випадку неможливості повернення у натурі за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на наявні у матеріалах справи докази, Позивач фактично використовував приміщення, а Відповідач отримував орендну плату за договором. Тобто угода виконувалася (виконана) до моменту припинення правовідносин.
Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/352 від 05.02.2007р. Позивача зобов'язано звільнити приміщення орендоване за договором оренди № 17 від 13.08.04 р. Підставою для звільнення, зокрема, являлася відсутність нотаріального посвідчення договору.
Однак резолютивна частина постанови встановлює лише обов'язок Позивача щодо звільнення орендованого приміщення, а також будь-яких третіх осіб.
Стосовного встановлення недійсності правочину (нікчемності). Підставою було звернення Відповідача в суд з позовною вимогою, щодо звільнення орендованого приміщення з посиланням на недійсність правочину.
Згідно статті 207 ГК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Слід звернути увагу, що на момент винесення постанови правочин, як зазначалось вище був виконаним, а з моменту винесення фактично припиненим.
З огляду на зазначене суд погоджується із судженнями Відповідача щодо застосування норм статті 207 ГК України щодо припинення недійсного зобов'язання на майбутнє.
Зважаючи на встановлені вище факти та наявні у матеріалах справи докази, суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню заявлені Позивачем вимоги.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 43, 32, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.