ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 11/430 16.10.09
За позовомВідкритого акціонерного товариства "Автоводсервіс"
до Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд"
простягнення заборгованості
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаІлікчієва К.І. -представник
від відповідача Кошкіна І.В. -представник
Рішення прийняте 16.10.2009, оскільки 12.10.2009 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 16.10.2009 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Відкрите акціонерне товариство "Автоводсервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" (далі - відповідач) основного боргу у розмірі 1 511 880,62 грн., пені у розмірі 205 631,08 грн., інфляційних збитків у розмірі 295 427,02 грн. та 3% річних у розмірі 26 951,08 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення укладеного між сторонами Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за отримані послуги.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано замовлень відповідача на надання послуг та первинної документації, яка могла б підтвердити факт надання послуг.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
26.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Автоводсервіс" (перевізник) та Автобазою Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд", що виступала від імені Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" на підставі Положення та довіреності (замовник) було укладено Договір № 2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).
Предметом даного Договору є надання транспортних послуг при будівництві нових та реконструкції старих станцій метрополітену м. Києва.
Згідно з п. 2 Договору перевізник зобов'язується надавати самосвальну техніку в необхідній замовнику кількості, забезпечуючи безперебійне вивезення не менше 15 тис. куб.м. ґрунту в місяць за машредерським виміром, тягачі з полуприцепами грузопідйомністю 20 тон та довжиною не менше 12 метрів, для перевезення збірного залізобетону та металоконструкцій, виділяти транспорт згідно належним чином оформленого замовлення замовника.
Відповідно до п. 3 Договору замовник зобов'язаний подавати замовлення перевізнику на місяць за 5 діб до початку робіт, із зазначенням його ваги, адреси навантаження і вивантаження, відстані перевезень, забезпечити щоденне оформлення товарно-транспортних накладних і інших документів на одержання, перевезення та здачу вантажів, своєчасно проводити розрахунки за надані перевізником транспортні послуги.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, згідно талонів замовника (оригінали оглянуті в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) надавав транспортні послуги на перевезення вантажу.
Надання позивачем та отримання відповідачем послуг за Договором підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними та затвердженими сторонами (оригінали оглянуті в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
Згідно з п. 4.2 Договору плата за надані транспортні послуги нараховується по договірним тарифам за фактично виконану роботу, оформлену відповідною шляховою, товарно-транспортною документацією та актами виконаних робіт.
У відповідності з п. 4.4 Договору остаточні розрахунки за місяць здійснюються не пізніше 26 числа місяця, наступного за звітним.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повного та своєчасного проведення розрахунків належним чином не виконав.
У зв'язку з частковою оплатою відповідачем отриманих послуг позивач звертався до відповідача з претензіями № 130 від 10.02.2008 та № 148 від 16.03.2009 про сплату заборгованості.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2009, підписаного Відкритим акціонерним товариством "Автоводсервіс" та Автобазою Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" від імені Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" заборгованість відповідача становить 1 511 880,58 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Посилання відповідача, що позивачем не надано первинної документації, яка могла б підтвердити факт надання послуг, судом не приймається, оскільки згідно умов Договору та чинного законодавства України надання позивачем та отримання відповідачем послуг з перевезення вантажів підтверджується первинними документами - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними та затвердженими сторонами, які містяться в матеріалах справи.
Судом також не приймається посилання відповідача на те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять в собі жодного посилання на Договір № 2, укладений між сторонами, тому не мають ніякого відношення до вказаного Договору, оскільки судом встановлено та не заперечується сторонами, що Договірні відносини між позивачем та відповідачем виникли лише на підставі Договору № 2 та інших договорів сторони не укладали, тому зазначене посилання не спростовує факту надання позивачем послуг відповідачу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо підстав стягнення на його користь з відповідача заборгованості за надані транспортні послуги у розмірі 1 511 880,58 грн.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 205 631,08 грн., інфляційних збитків у розмірі 295 427,02 грн. та 3% річних у розмірі 26 951,08грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 4.7 Договору за несвоєчасну сплату послуг замовник сплачує пеню в розмірі 1% від суми несплати за кожен день затримки.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно Постанови Національного банку України від 21.04.2008 № 107 з 30.04.2008 встановлено розмір облікової ставки на рівні 12,0 % річних.
Згідно Листа Національного банку України від 16.02.2009 № 14-011/778-2395 з 16.02.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 12,0 % річних.
Згідно Постанови Національного банку України від 12.06.2009 № 343 з 15.06.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 11,0 % річних.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг відповідач виконав неналежним чином, відповідно до п. 4.7 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідач повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, розмір якої за розрахунком суду становить 205 003,34 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, а вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 164 576,06 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258”внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів” (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361).
Відповідно до вказаних змін, у господарських справах встановлено такий розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу:
- для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита -за нульовою ставкою;
- для всіх інших позивачів -за ставкою 236 грн.
Як вбачається з платіжного доручення № 607 від 17.08.2009 позивачем сплачено 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви. Постанову № 825 вперше опубліковано в газеті “Урядовий кур'єр” від 13.08.2009 № 146 (4052).
За таких обставин, зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79,00 грн. підлягають поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд" (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8-Б, ідентифікаційний код 01387432, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства "Автоводсервіс" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45, ідентифікаційний код 16306563, р/р 260050390200 в АБ "Брокбізнесбанк" м. Києва, МФО 300249) основний борг у розмірі 1 511 880 (один мільйон п'ятсот одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 62 коп., пеню у розмірі 205 003 (двісті п'ять тисяч три) грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 164 576 (сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 06 коп., державне мито у розмірі 18 814 (вісімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 60 коп. та 217 (двісті сімнадцять) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Автоводсервіс" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 45, ідентифікаційний код 16306563, р/р 260050390200 в АБ "Брокбізнесбанк" м. Києва, МФО 300249) зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 (сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення: 19.10.2009