Запорізької області
05.11.09 Справа № 18/254/09
Суддя
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Автоленд-Дніпро” (юридична адреса: 49055, м. Дніпропетровськ, Тупик Запорізький, буд. 5, к. 3; поштова адреса: 490022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 79)
до товариства з обмеженою відповідальністю “ЮТТК” (72318, м. Мелітополь, вул.Чкалова, буд. 31)
про стягнення 51 401,63 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Шумілова М.В. довіреність вих. № 3103/09-1 від 31.03.2009 р.;
від відповідача: не прибув;
До господарського суду Запорізької області 12.11.2009 року звернувся позивач -товариство з обмеженою відповідальністю “Автоленд-Дніпро” з позовною заявою до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю “ЮТТК” про стягнення 51401,63 грн., а саме: 9979,24 грн. основного боргу, 39550,72 грн. пені, 340,65 грн. 3 % річних та 1531,02 грн. втрат від інфляції, на підставі договору купівлі-продажу № 17/07-ЮТ від 17.07.2009 р., ст.ст. 526,530, 536, 549, 625, 626, 712 ЦК України та ст.ст. 179, 193, 231 ГК України.
Ухвалою суду від 16.10.2009 року порушено провадження у справі № 18/254/09, судове засідання призначено на 05.11.2009 р.
У судовому засіданні 05.11.2009 р., представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, просив суд позов задовольнити, надав заяву про справі, де просив залучити до матеріалів справи надані документи, заява позивача задоволена, судом прийняті надані документи та залучені до матеріалів справи.
Представник відповідача не прибув до суду, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала суду про порушення провадження у справі, була направлена на адресу відповідача, що зазначена у позові, отримана останнім, про що свідчить повідомлення про вручення 23.10.2009 р. поштового відправлення № 6301550.
В судовому засіданні 05.11.2009 р., розгляд справи закінчений, і, за згодою представника позивача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоленд-Дніпро” (надалі -позивач, продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю “ЮТТК” (надалі -відповідач, покупець) уклали договір купівлі-продажу № 17/07-ЮТ від 17.07.2009 р. (надалі -договір).
Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його. Назва товару: автогума. Кількість, вартість та асортимент товару, який постачається, зазначається у накладних, які складаються на підставі письмового замовлення відповідача. Замовлення, яке передане засобами факсимільного зв'язку, визначається сторонами замовленням, яке здійснене у письмовій формі (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 2.2. договору, сторонами встановлено, що датою поставки товару вважається дата приймання товару відповідачем на складі позивача. Поставка вважається закінченою з моменту передання товару відповідачу. Доставка-самовивоз. Сторони у договорі визначили (п. 4.2.), що оплата за кожну поставку товару здійснюється відповідачем із відстрочкою платежу на 14 календарних днів з моменту відвантаження. Відстрочка платежу не є товарним кредитом.
На сплату товару, позивач виставив рахунок № 2118129 від 05.08.2008 р. на суму 12279,24 грн.
Позивачем було поставлено відповідачу товар (автогума), що підтверджується двостронньо підписаною накладною № 2118129 від 07.08.2008 р., на 12279,24 грн.
Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 12279,24 грн., підтверджується довіреністю серії ЯОЧ № 479370 від 07.08.2008 р., яка видана на ім'я гр. Елиць Г.І., який є уповноваженою особою відповідача на отримання цінностей від позивача.
Відповідач прийняв товар від позивача (автогума), але не повністю оплатив його вартість (сплатив лише 2300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 29.12.2008 р. та від 30.01.2009 р.). Відповідач порушив строк оплати за отриманий товар, визначений договором, та має перед позивачем заборгованість у сумі 9979,24 грн.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 9979,24 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до норм ст. 610 ЦК України визначено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 9979,24 грн. основного боргу, є обґрунтованими, а позов, в цій частині, таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 39 550,72 грн. пені, за період часу з 22.08.2008 р. по 22.09.2009 р.
Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: …, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Сторони у договорі визначили (п. 5.1.2.), що за несвоєчасну або неповну оплату товару, відповідач сплачує пеню у розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. Пеня нараховується як на суму заборгованості за поставлений товар, так на суму штрафних санкцій.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Наданий позивачем розрахунок суми пені суд вважає невірним, а вимогу про стягнення із відповідача 39550,72 грн. пені, такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення із відповідача 1416,62 грн. пені. В частині стягнення з відповідача 38134,10 грн. пені, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову, у зв'язку із невірним нарахуванням цієї суми (перевищення 6 місячного строку та подвійної облікової ставки НБУ).
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 1531,02 грн. втрат від інфляції за період часу з вересня 2008 р. по вересень 2009 р. та 340,65 грн. 3 % річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами за період часу з 22.08.2008 р. по 22.09.2009 р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних суд вважає не вірним, але вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає задоволенню, оскільки не дивлячись на допущені помилки у розрахунку, за умови здійснення нормативно-обґрунтованого розрахунку, сума 3 % річних, за вказаний позивачем період, є навіть більшою (341,08 грн.) ніж заявлено до стягнення позивачем.
Наданий позивачем розрахунок суми втрат від інфляції, суд вважає обґрунтованим, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.
Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЮТТК” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 31, код ЄДРПОУ 35124755, р/р 26007301600 відділення № 8024 «Ощадбанк», МФО 373232) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд-Дніпро»(юридична адреса: 49055, м. Дніпропетровськ, Тупик Запорізький, буд. 5, к. 3; поштова адреса: 490022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 79, код ЄДРПОУ 31614281, р/р 26003010038457 у ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767) 9 979 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 24 коп. -основного боргу, 1416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 62 коп. -пені, 340 (триста сорок) грн. 65 коп. -3 % річних, 1531 (одну тисячу п'ятсот тридцять одну) грн. 02 коп. -втрат від інфляції, 132 (сто тридцять дві) грн. 68 коп. державного мита та 60 (шістдесят) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову -відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 17.11.2009 р.