Запорізької області
19.10.09 Справа № 28/326/09
Суддя
м. Запоріжжя Справа № 28/326/09
19 жовтня 2009 року.
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Вібросепаратор», м.Запоріжжя
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвія», Запорізька область, Приазовський район, с.Чкалова
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ковальов Д.В. -представник на підставі довіреності №б/н від 01.06.2009р.
Заявлені вимоги про стягнення 9246грн.60коп. основного боргу на підставі договору постачання продукції №202 від 05.06.2006р.
Ухвалою суду від 25.08.2009р. порушено провадження у справі № 28/326/09, судове засідання призначено на 28.09.2009р.
В зв'язку з неявкою представника позивача та з метою з'ясування фактичних обставин справи розгляд справи було відкладено на 19.10.2009р.
В судовому засіданні 19.10.2009р. за клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача проти заявлених позовних заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що ТОВ «Ольвія»повністю і у встановлені договором строки виконало прийняті на себе зобов'язання. Виконання проведене до моменту звернення ВАТ «Вібросепаратор»до суду і це виконання прийняте позивачем, оскільки грошові кошти прийняті ним і не повернуті відповідачу. Відповідач зазначив, що відповідно до умов договору ТОВ «Ольвія»повинно було сплатити 70% вартості товару, що складає 21.575грн.40коп, а решту вартості товару 30% у розмірі 9246грн.60коп. - Головне управління сільського господарства і продовольства Запорізької області на розрахунковий рахунок продавця по мірі надходження коштів із Державного бюджету України На підставі чого, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті. На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 05.06.2006р. між Відкритим Акціонерним Товариством «Вібросепаратор» та Товариством з обмеженою Відповідальністю "Ольвія" був укладений договір на постачання продукції №202, за умовами якого ВАТ "Вібросепаратор" (позивач), як постачальник приймає зобов'язання виготовити, а ТОВ «Ольвія»(відповідач), як Покупець оплатити та прийняти продукцію, згідно наказу від 14.08.03р. № 236 Міністерства аграрної політики України Міністерства фінансів України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.07.03р. за № 648/7969 і по цінам, затвердженим Переліком складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробника, що пропонується для реалізації в 2006р. з частковою компенсацією вартості за рахунок кошів Державного бюджету України - протокол засідання Кабінету Міністрів від 23.02.2006р. №15.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в іншій цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору ВАТ "Вібросепаратор" виготовив та поставив продукцію на загальну суму 30 822грн.00коп. про що свідчить накладна № 330 від 21.07.2006р. Продукцію отримав уповноважений представник відповідача Конюхові С.А.
Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п.2.1 договору відповідач здійснив оплату товару на суму 21.575грн., що складає 70% від загальної вартості продукції.
За умовами зазначеного пункту договору (2.2) решту грошових коштів у розмірі 9.246грн.60коп., що складає 30% перераховує Головне управління сільського господарства і продовольства Запорізької області на розрахунковий рахунок продавця по мірі надходження коштів із Державного бюджету України, але не пізніше терміну дії договору, тобто до 20.12.2006р.
Оскільки грошові кошти від зазначеної особи не надійшли, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Ольвія»залишку суми отриманої продукції, що складає 9.246грн.60коп.
Оцінивши надані документи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору на постачання продукції №203 від 07.06.2006р.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що покупець (ТОВ «Ольвія») здійснює попередню оплату в розмірі 70% вартості техніки у відповідності із рахунком продавця на його розрахунковий рахунок. Решту 30% перераховує Головне управління сільського господарства і продовольства області на розрахунковий рахунок продавця по мірі надходження коштів із Державного бюджету України, але не пізніше терміну дії договору.
Пунктом 3.1 договору сторонами узгоджено, що продукція поставляється покупцю після надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця оплати 70% вартості та при наявності довідки управління сільського господарства і продовольства про включення в реєстр на отримання часткової компенсації, але не раніше 31 липня після кінцевого розрахунку.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір діє з 07.06.2006р. до 20.12.2006р.
Як свідчать надані до позову документи, а саме накладна №330 від 21.07.2006р. представнику відповідача після надходження від нього грошових коштів було передано продукцію на загальну суму 21.575грн.40коп.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, відповідач зобов'язання щодо оплати отриманої продукції на підставі договору постачання продукції №202 від 05.06.2006р. виконав в повному обсязі.
Отже, відповідач своїми діями ніяким чином не порушив права та законні інтереси позивача.
Приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В той же час позивач доказів зобов'язань відповідача здійснили оплату залишку вартості поставленої продукції на підставі договору №203 від 07.06.2006р. суду не надав.
Крім того, посилання позивача на той факт, що відповідач є сільськогосподарським підприємством та підпадає під дію положення «Про умови проведення конкурсу на надання часткової компетенції вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва»на підставі чого, обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриману продукцію покладається саме на нього судом до уваги не приймається, оскільки, відповідно до п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Виходячи з вищенаведеної норми закону, сторонами чітко були визначено обов'язки щодо оплати продукції та суду надані докази виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
На підставі зазначеного, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом порушених прав у інший встановлений законом спосіб.
Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75,ст.ст.82-85 ГПК України, ст.526 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 22 жовтня 2009р.