Запорізької області
15.09.09 Справа № 26/102/09
За позовом Повного товариства “Комерційно фінансова фірма “Економ-Сервіс”, 36000, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 1/27
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький електроапаратний завод”, 69032, м. Запоріжжя, шосе Південне, 9
про стягнення 55 065, 60 грн.
За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький електроапаратний завод”, м. Запоріжжя, 69032, вул. Південне шосе, 9
до Повного товариства “Комерційно-фінансова фірма “Економ-Сервіс”, м. Полтава, 36020, вул. Котляревського, 1/27
про визнання недійсним правочину
Суддя Юлдашев О.О.
Представники сторін:
Від ПТ КФФ “Економ-Сервіс” - Багмет П.Д. (дов. б/н від 27.07.2009р.);
Від ВАТ “Запорізький
електроапаратний завод” -Балак О.Г. (дов. б/н від 20.08.2009р.);
Заявлений позов про стягнення з ВАТ “Запорізький електроапаратний завод” на користь ПТ КФФ “Економ-Сервіс” суми 55 065 грн. 60 коп. основного боргу за поставлений за видатковою накладною товар.
Ухвалою господарського суду від 10.08.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №26/102/09, судове засідання призначено на 27.08.2009р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.09.2009р.
Ухвалою суду від 10.09.2009р. для спільного розгляду з первісним позовом у справі №26/102/09 в порядку ст.60 ГПК України прийнято зустрічну позовну заяву ВАТ “Запорізький електроапаратний завод” про визнання недійсним правочину про поставку продукції загальною вартістю 55 065,60 грн. відповідно до видаткової накладної №РН-0000010 від 29.01.2009р. і отримання цього товару представником ВАТ “Запорізький електроапаратний завод” на підставі довіреності №78 від 29.01.2009р.
За згодою представників сторін у судовому засіданні 15.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. На підставі ст.ст.16, 526, 530, 625, 655, 664, 692 ЦК України, ст.ст.173, 193, 223, 232 ГК України просить позов задовольнити.
Відповідач за первісним позовом із заявленими до нього вимогами не погодився. Заперечення на первісний позов, фактично викладено в зустрічній позовній заяві та мотивовано наступними обставинами. Будь-якої потреби в товарі, отриманому відповідно до видаткової накладної №РН-0000010 від 29.01.2009р., ВАТ “Запорізький електроапаратний завод” не мало і не має, заявки на поставку цього товару не надавало. Товар було отримано Ковальовою О.І. на підставі довіреності №78 від 29.01.2009р. за відсутності належних повноважень. Так, довіреність №78 підписана не керівником підприємства, а іншою особою, якій не надавалися повноваження на укладення угод. Товар до теперішнього часу зберігається на складі товариства у тому ж стані, що було отримано. Здійснювалися спроби повернути товар, про що свідчать відповідні листи, проте відповідач за зустрічним позовом прийняти його відмовився та заявив позов про стягнення вартості цього товару відповідно до накладної. На підставі ч.4 ст.203, ч.3 ст.215, ч.2 ст.207 ЦК України угоду (правочин) з поставки має бути визнано недійсною. При цьому у відповідності до приписів ч.2 ст.216 ЦК України ВАТ “Запорізький електроапаратний завод” згоден повернути товар.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що згідно з видатковою накладною №РН-0000010 від 29.01.2009р. ПТ “Комерційно-фінансова фірма “Економ-Сервіс” (Постачальник) передав ВАТ “ЗЕАЗ” (“Запорізький електроапаратний завод” (Одержувач) товар -стрічка ніхромова в кількості 192 кг на загальну суму 55 065,60 грн.
Для оплати зазначеного товару ВАТ “Запорізький електроапаратний завод” було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000019 від 29.01.2009р. на суму 55 065,60 грн.
Товар з боку ВАТ “Запорізький електроапаратний завод” був отриманий представником за довіреністю на отримання цінностей №78 від 29.01.2009р. Ковальовою О.І. В зазначеній довіреності в графі “керівник підприємства” та “головний бухгалтер” містяться відповідні підписи, які скріплено печаткою товариства.
ПТ КФФ “Економ-Сервіс” було направлено вимогу про сплату заборгованості за товар, отриманий по видатковій накладній №РН-0000010 у розмірі 55 065,60 грн. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.
У відповідь на вказану вимогу, ВАТ “ЗЕАЗ” листом Э4/21 від 29.07.2009р. повідомив, що стрічка знаходиться на його складі за проханням постачальника, без офіційного листа та договору на поставку, а також про те, що у зв'язку з прийняттям рішенням про недоцільність запланованого ремонту печі, використання ніхромової стрічки не планується, тому просив забрати товар. В листі Э-5/84 від 03.08.2009р. ВАТ “ЗЕАЗ” також зазначило, що економіст служби забезпечення Ковальова О.І., якою було одержано товар на підставі довіреності №78 від 29.01.2009р., не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для того щоб діяти від імені товариства. Враховуючи відсутність договору або листа, підписаного уповноваженою особою, правочин є недійсним та повторно просило забрати товар на суму 55065,60 грн. .
У серпні 2009р. ПТ “КФФ “Економ-Сервіс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ВАТ “ЗЕАЗ” суми 55 065,60 грн. за товар, отриманий на підставі видаткової накладної, останній в свою чергу подав зустрічний позов про визнання цієї накладної недійсною.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає первісні вимоги такими, що підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Згідно з ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є, зокрема, договір.
Відповідно до ст.ст.6,627,629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як слідує із змісту зустрічних позовних вимог, ВАТ “ЗЕАЗ” первісний позов не визнає, оскільки взагалі заперечує факт виникнення зобов'язання перед ПТ “КФФ “Економ-Сервіс” у зв'язку з відсутністю належним чином оформленого відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК правочину. Видаткову накладну №РН-0000010 від 29.01.2009р., що вказана у підставі первісного позову, вважає недійсною. Обґрунтовуючи свої заперечення та вимоги за зустрічним позовом ВАТ “ЗЕАЗ”, зокрема, вказує, що Ковальова О.І., яка отримувала товар не мала на це відповідних повноважень, довіреність №78 на одержання матеріальних цінностей підписана не керівником підприємства, а іншою особою, якій повноваження на укладення угод від імені товариства не надавалися.
Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 (із змінами, внесеними згідно з Постановами №13 від 25.12.1992р., №15 від 25.05.1998р.) “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 4 ст.203 ЦК України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1 ст.205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ч.1 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до положень ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, на підставі передачі товару за накладними та виставлення рахунків між суб'єктами господарської діяльності згідно з приписами ст.ст.11,202,509,642 ЦК України, ст.173 ГК України можуть виникати зобов'язання, які за своїм змістом фактично є укладенням договору купівлі-продажу.
З урахуванням викладеного, із матеріалів справи слідує, що між сторонами виникли зобов'язання, оскільки згідно з видатковою накладною, довіреністю на отримання матеріальних цінностей позивач передав відповідачу товар, а відповідач його прийняв.
Згідно з ч.2 ст.207 цього кодексу, яка вказана у підставі зустрічного позову, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з п.9.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Враховуючи зазначене, суд може визнати правочин недійсним у разі встановлення факту вчинення підпису на ньому не уповноваженою особою.
Згідно з п.13.1 Статуту ВАТ “ЗАЕЗ” господарські угоди затверджує генеральний директор. Генеральним директором Ват відповідно до виписки з протоклу №13 від 20.04.2006р. є Сидоренко В.О.
Як встановлено судом, оскаржуваний правочин, вчинений у вигляді видаткової накладної №РН-0000010 від 29.01.2009р., підписаний з боку одержувача товару -ВАТ “ЗАЕЗ” Ковальовою О.І., яка в свою чергу діяла за довіреністю №78 від 29.01.2009р. Факт вчинення підпису на накладній саме Ковальовою О.І., яка відповідно до змісту листа Э-5/84 від 03.08.2009р. працює на підприємстві економістом служби забезпечення, позивачем за зустрічним позовом не оспорюється. Разом з тим, останній вказує на те, що довіреність №78 була видана (підписана) не керівником підприємства. Однак, дана обставина не може бути достатньою підставою для визнання недійсним правочину, оформленого видатковою накладною. Так, накладна підписана особою, яка на той момент була посадовою особою ВАТ “ЗАЕЗ” та була уповноважена на отримання цінностей відповідною довіреністю, що містить печатку підприємства. Сама по собі довіреність №78 не є угодою, тому той факт, що вона підписана не керівником підприємства не тягне за собою ніяких правових наслідків. Крім того, суд критично ставиться до стверджень про те, що Кононов О.М., який і підписав довіреність №78, та як пояснено у судовому засіданні займав посаду директора по економіці та маркетингу ВАТ “ЗАЕЗ”, не був уповноважений вчинення цього підпису, на підтвердження чого суду надано його посадову інструкцію. Надання відповідних повноважень могло бути оформлено іншим окремим внутрішнім документом ВАТ “ЗАЕЗ”, який позивач за зустрічним позовом міг не представити суду з власних міркувань.
Суд вважає, що всупереч ст.ст.32,34 ГПК України позивачем за зустрічним позовом не доведено, що оспорюваний правочин на момент його вчинення підписаний від імені ВАТ “ЗАЕЗ” особою, яка здійснила приймання товару без відповідних на те повноважень.
Згідно з ст.129 Конституції України, ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. На наведених вище підставах суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним правочину недоведеними, тому у задоволенні зустрічного позову відмовляється.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Оскільки недійсність правочину, вчиненого сторонами, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, законом прямо не встановлено, а також, враховуючи викладене, не встановлено судом, він є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України , ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт одержання від позивача за первісним позовом товару в кількості, зазначеній в накладній, ВАТ “ЗАЕЗ” підтвердив. Обставини, викладені в листах ВАТ “ЗАЕЗ” щодо прохання забрати товар у зв'язку з тим, що у нього відпала потреба у його використанні, фактично є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання та є безпідставним.
Доказів виконання зобов'язання та перерахування ПТ “КФФ “Економ-Сервіс” суми боргу за одержаний товар, відповідач за первісним позовом суду не надав. Таким чином, вимоги про стягнення з ВАТ “Запорізький електроапаратний завод” на користь ПТ “КФФ “Економ-Сервіс” суми 55 065,60 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, судові витрати за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи, що при пред'явленні зустрічного позову з вимогою немайнового характеру, за якими ставка державного мита встановлена у розмірі 85 грн., ВАТ “ЗАЕЗ” невірно визначено ціну позову та за квитанцією №8485848 від 26.08.2009р. помилково сплачено суму 550,66 грн., суд вважає за необхідне видати ВАТ “ЗАЕЗ” довідку на повернення із державного бюджету суми 465,66 грн. зайво сплаченого державного мита.
Керуючись ст.ст. 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький електроапаратний завод” (69032, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе,9, код ЄДРПОУ 14281020) на користь Повного товариства “Комерційно фінансова фірма “Економ-Сервіс” (36020, м.Полтава, вул. Котляревського, буд. 1/27, код ЄДРПОУ 23560523) суму 55 065 грн. 60 коп. основного боргу, суму 550 грн. 65 коп. витрат на державне мито та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Видати Відкритому акціонерному товариству “Запорізький електроапаратний завод” (код ЄДРПОУ 14281020) довідку на повернення із Державного бюджету суми 465 грн. 66 коп. державного мита, зайво сплаченого за квитанцією №8485848 від 26.08.2009р.
Суддя