Запорізької області
01.09.09 Справа № 9/355/06-22/268/07-7/292/08-28/250/09
Суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО”, м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача-1 Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя
до відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідача-3 Державного казначейства України, м. Київ
про стягнення 82 963 грн. 20 коп.
за участю прокурора
Суддя О.В. Яцун
Представники:
Від позивача Яновський О.Д., дов. № 120 від 01.04.2009р.
Від відповідача 1 Горобей О.О., дов. № 31875 від 11.12.2008р.
Проценко А.Ю., дов.№ 31885 від 11.12.2008р.
Від відповідача 2 Кріль Ю.А., дов. №14-33/177-3106 від 15.05.2009р.
Від відповідача 3 Кріль Ю.А., дов. №14-33/177-3106 від 15.05.2009р.
Прокурор Толсторебров І.М., посвідчення №301 від 01.03.2006р.
За усним клопотанням представників позивача судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації.
Заявлено позов про стягнення 82 963, 20 грн. майнової шкоди (відповідно до пояснень позивача Т.4, а.с.26).
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В., № 660 від 30.06.2009 р., справу № 9/355/06-22/268/07-7/292/08 було передано на новий розгляд судді Яцун О.В.
Ухвалою суду від 01.07.2009 р. справа прийнята до провадження, справі присвоєно № 9/355/06-22/268/07-7/292/08-28/250/09, судове засідання призначеного на 03.08.2009 р.
В зв'язку з неявкою представників сторін судове засідання відкладалось до 18.08.2009р.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному об'ємі з посиланням на ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що виконавча служба не вжила всіх необхідних заходів щодо виконання судового рішення по справі №8/74/03. Таким чином, позивач зазнав збитків, які просить суд відшкодувати за рахунок виконавчої служби.
Представники відповідача -1 у судовому засіданні надали суду пояснення, відповідно до яких з позовними вимогами вони не згодні та просять суд відмовити у позові в повному обсязі. Вважають, що виконавчою службою було вжито належні заходи щодо виконання рішення суду. Державним виконавцем не було порушено посадових обов'язків. Чинне законодавство не встановлює конкретних термінів надсилання запитів та отримання відповідей на них. Між діями ДВС та збитками позивача немає безпосереднього причинного зв'язку, що є підставою для настання відповідальності. Постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2005р. про закриття кримінальної справи не може в силу ст. 35 ГПК України носити преюдиційне значення. Також звернули увагу суду, що під час здійснення виконавчих дій боржник не мав достатньо майна для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому.
Представник відповідача -2 та відповідача - 3 надала пояснення щодо порядку та способу відшкодування шкоди в даному випадку.
Прокурор підтримав позицію відповідача-1 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З метою підготовки рішення в повному обсязі в судовому засіданні 18.08.2009р. було оголошено перерву до 01.09.2009 р.
Судовий процес завершено 01.09.2009 р. оголошенням сторонам вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2003 р. у справі № 8/74/03 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” (позивач у даній справі) до товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД вирішено стягнути з останнього на користь позивача 77484 грн. 39 коп. основного боргу, 4540 грн. 57 коп. неустойки, 938 грн. 24 коп. судових витрат. Всього -82963 грн. 20 коп. На виконання вищезазначеного рішення господарським судом Запорізької області 14.03.2003 р. видано наказ № 8/74/03 зі строком пред'явлення до виконання до 14.06.2003 р.
14.04.2003 р. позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції. Постановою державного виконавця -Мірошниченко О.О. від 14.04.2003р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 8/74/03р. (а.с. 75, т. 2).
15.04.2003 р. начальником РВ ДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Запоріжжя направлено до ЗМ БТІ та ВДАІ Жовтневого РВЗМУ УМВД України в Запорізькій області, ДПІ Жовтневого району м. Запоріжжя, вимоги щодо надання інформації про наявність об'єктів рухомого та нерухомого майна, наявних рахунків у ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД (копії в матеріалах справи).
В матеріалах справи містяться копії постанов державного виконавця Мірошниченко О.О. про арешт коштів боржника, які були винесені за період часу з 31.07.2003 р. по 13.10.2003 р., та листи з банківських установ про повернення зазначених постанов без виконання, оскільки грошові кошти на рахунках ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД відсутні.
12.09.2003 р. державним виконавцем ВДВС Жовтневого РУЮ винесено постанову серія АА №068372 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (копія в матеріалах справи), постановлено накласти арешт на весь автотранспорт, що належить ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД.
15.09.2003 р. листом №14014 Запорізьке МРЕВ УДАІ повернуло зазначену постанову без виконання, оскільки згідно з електронною базою даних УДАІ УМВС України в Запорізькій області станом на 17.09.2003 р. за ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД транспортних засобів не зареєстровано.
06.10.2003 р. листом №4404 ОП ЗМ БТІ повідомило відповідача-1 про те, що право власності на об'єкти нерухомості в м. Запоріжжя за ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД в м. Запоріжжя не зареєстровано.
30.12.2005 р. державним виконавцем ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя Мірошниченко О.О. було винесено постанову (копія в матеріалах справи) про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 14.03.2003 р. виданого господарським судом Запорізької області, оскільки було встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області №21/236 від 16.08.2005 р. ТОВ “УФ “Свертальф” ЛТД було визнано банкрутом, призначений арбітражний керуючий та відкрита ліквідаційна процедура.
Наказ № 8/74/03 виконавчою службою виконаний не був.
За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО”, м. Мелітополь Запорізької області, (далі -позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Державної виконавчої служби в Жовтневому районі м. Запоріжжя (правонаступником якої є Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя) (далі -відповідач-1) 82963 грн. 20 коп. матеріальної шкоди за невиконання рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2003 р. у справі № 8/74/03.
Статтями 15,16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу” шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1174 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтею 86 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита. Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, в даному випадку, умовою настання відповідальності, передбаченої зазначеними вище нормами, є неправомірні дії (бездіяльність) посадової особи або службової особи, при здійсненні своїх повноважень. При цьому, деліктна відповідальність за даною нормою наступає незалежно від вини органу державної влади або місцевого самоврядування. Підставою для настання деліктної відповідальності, може бути лише наявність певних елементів, а саме: шкода, незаконність рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи, причинний зв'язок між ними.
Тобто, для настання відповідальності держави у вигляді відшкодування потерпілій особі шкоди повинно мати місце таке діяння (або бездіяльність), в даному випадку державного виконавця під час виконання рішення, яке потягло спричинення шкоди, а саме втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно Роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” при вирішенні спорів про стягнення шкоди, завданої державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, господарському суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, як іншого відповідача, оскільки в силу вимог частини 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»така шкода підлягає відшкодуванню у порядку передбаченому законом, за рахунок держави.
При розгляді спору судом було з'ясовано, що згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом “Про Державний бюджет України” визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Останні встановлюються законом про Державний бюджет України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" бюджетні призначення на відшкодування громадянам шкоди, завданої незаконними діями державної виконавчої служби, не передбачені, а відповідно рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування, в органах Державного казначейства України відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України, в порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 609.
Вказаний порядок передбачає, що безспірне списання коштів, що належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України у межах бюджетних призначень, установлених законом про державний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.
Якщо Законом України “Про Державний бюджет України” не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування такої шкоди, то дана шкода повинна стягуватися з рахунків тієї бюджетної організації, яка завдала таку шкоду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 „Питання Державного казначейства України" та Бюджетного кодексу України, органи Державного казначейства організовують виконання Державного бюджету України і здійснюють контроль за цим.
Стаття 2 Бюджетного кодексу України визначає, що розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Згідно зі ст. 2 Закону України від 30.06.1999 р. 783 - XIV "Про джерела фінансування органів державної влади", органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування органів державної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на їх утримання Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, шкода (збитки), заподіяна органом державної влади, повинна відшкодовуватися за рахунок коштів бюджету, передбачених для цього органу, а останній зобов'язаний вжити всіх заходів, щоб забезпечити відповідні асигнування на цю ціль.
Також згідно Роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди”, у вирішенні спорів про відшкодування, шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід врахувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника, тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягнення має здійснюватися саме з органів державної виконавчої служби.
У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження»на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ним дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.
За таких обставин суд не приймає посилання позивача на Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2005р. про закриття кримінальної справи як на преюдиційний факт, оскільки ст. 35 ГПК України містить вичерпний перелік обставин, що не потребують доказуванню.
Таким чином Постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2005р. про закриття кримінальної справи оцінюється судом у сукупності з іншими доказами по справі.
Як встановлено в ході розгляду справи, виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду №8/74/03 відкрито 14.04.2003р. Також боржнику було дано 7 днів на добровільне виконання судового рішення. При невиконанні рішення в наданий строк, державний виконавець постановив виконати його примусово.
Зазначені дії державного виконавця в повній мірі відповідають вимогам ст. ст. 24, 30 Закону України «Про виконавче провадження».
В той же час частиною 3 ст. 30 зазначеного закону передбачено, що якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання у межах строку, встановленого ст. 25.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції чинній на момент здійснення виконавчих дій) встановлено, що виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вимогами статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець звертає стягнення на мА кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника -юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших кредитних організаціях немає, державний виконавець одержує такі дані в податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено обов'язок державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення.
Стаття 7 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні, згідно якої державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
З метою своєчасного виконання покладених на державного виконавця обов'язків стаття 5 Закону передбачає право державного виконавця на одержання необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок, іншої інформації.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Суд звертає увагу, що в запитах, які 15.04.2003 р. були направлені до ЗМ БТІ, ВДАІ Жовтневого РВЗГУ УМВД України в Запорізькій області, ДПІ Жовтневого району м. Запоріжжя, щодо надання інформації про наявність об'єктів рухомого та нерухомого майна, наявних рахунків у ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД (копії в матеріалах справи Т.2, а.с. 73, 74) зазначений п'ятиденний термін їх виконання для БТІ та ДАІ і триденний для ДПІ.
У встановлений державним виконавцем термін вимоги щодо надання інформації виконані не були.
Повторні запити направлені державним виконавцем лише 25.06.2003р., тобто вже поза межами строку встановленого Законом для здійснення виконавчих дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем під час виконання наказу господарського суду №8/74/03 було порушено вимоги ст. ст. 5, 25, 63 Закону України «Про виконавче провадження»щодо своєчасного і повного виконання рішення у встановлений Законом строк, і в разі відсутності відповідей повторні запити повинні були бути надіслані в межах двомісячного строку.
Крім того, матеріали справи свідчать, що всі активні дії державним виконавцем почали здійснюватися лише після 25.06.2003р. (виходи на місце).
Лише з 31.07.2003 р. по 13.10.2003 р. винесені постанови про арешт коштів боржника, які повернені без виконання
Тільки 12.09.2003 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою постановлено накласти арешт на весь автотранспорт, що належить ТОВ “Універсальна фірма “Свертальф” ЛТД, і яка 15.09.2003 р. листом №14014 Запорізького МРЕВ УДАІ повернута без виконання.
Крім того, під час розгляду кримінальної справи по звинуваченню державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ м. Запоріжжя Мірошниченко Ольги Олександрівни у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України що кваліфікується як службова недбалість, тобто неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків внаслідок недобросовісного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, підсудна свою вину не спростовувала. Справа була закрита в зв'язку зі зміною обставин події.
Питання щодо застосування ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем не ставилося.
В той же час під час розгляду справи №28/250/09 з'ясовано, що на момент відкриття виконавчого провадження у боржника (ТОВ УФ «Свертальф») були відсутні грошові кошти, однак в наявності було майно (два автомобіля), на яке при сумлінному ставленні державним виконавцем до своїх обов'язків можливо було накласти арешт, попередивши його продаж директором товариства, та звернути на нього стягнення (Т.2, а.с. 59).
Статями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не доведено в повному обсязі розмір заявленої майнової шкоди. З біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 336510 від 29.08.2003 р. (копія міститься в матеріалах справи) вбачається, що автомобіль NISSAN MAXIMA держномер 004-64 НР було продано за 20 261 грн. 05 коп. Щодо автомобіля ІЖ-2126 державний номер 182-08 НР жодних відомостей сторонами не надано.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено розмір майнової шкоди тільки в сумі 20 261 грн. 05 коп.
Як встановлено в ході розгляду справи, внаслідок неправомірних дій державного виконавця, що полягають в недотриманні вимог ст. ст. 5, 6, 25, 30, 63 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач (позивач у справі) не отримав грошові кошти, які йому належать, чим спричинено реальну шкоду у вигляді втрати грошових коштів в сумі 20.261,05 грн.
Шкода в спірній сумі є саме безпосереднім наслідком бездіяльності державного виконавця. Порушення майнових прав позивача міститься в причинному зв'язку з протиправною поведінкою винної особи.
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи доведено наявність шкоди в розмірі 20261 грн. 05 коп., протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Також на виконання постанови ВГСУ від 12.05.2009р., вимоги якої носять для господарського суду при новому розгляді справи обов'язків характер, щодо дотримання ст. ст. 44, 45 Закону України «Про виконавче провадження»судом з'ясовано, що станом на момент відкриття виконавчого провадження інші виконавчі документи відносно боржника ТОВ «Свертальф»були відсутні.
Заборгованість перед бюджетом також була відсутня -лист ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя №18784/10/19/1 від 09.09.03р. (Т.2, а.с. 63).
Таким чином, грошові кошти, що могли бути виручені від продажу автомобілів повинні були бути спрямовані на погашення заборгованості перед ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО».
Доводи відповідача-1 щодо спрямування грошових коштів боржником на погашення заборгованості з виплати заробітної платні та податків належними доказами не підтверджено. В матеріалах справи міститься лише пояснення з цього приводу директора ТОВ УФ «Свертальф»(Т.3, а.с.89).
Враховуючи вищевикладене, досліджені обставини справи свідчать про наявність неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця відповідача-1, причинного зв'язку між бездіяльністю виконавчої служби (відповідача-1) та фактом неотримання ТОВ “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” боргу від ТОВ “УФ “Свертальф” ЛТД, в результаті реалізації майна останнього, в результаті чого виникла матеріальна шкода в сумі 20.261,05 грн.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги до відповідача-1 підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 20.261,05 грн., в позові до відповідача-2 та відповідача - 3 належить відмови.
Судові витрати, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 1166, 1174 ЦК України, Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України “Про джерела фінансування органів держаної влади”, ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. ст. 2, 7 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 35, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 9-А, ЄДРПОУ 35037521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “ТАЛКО” (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 97, р/р 26000325387941, МФО 313010 ЗОФ АКБ УСБ м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 31433316) 20.261 (двадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 05 коп. шкоди, 202 (двісті дві) грн. 61 коп. державного мита, 30 (тридцять) грн. 23 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відмовити.
Стягнення провести Головному управлінню Державного казначейства України по Запорізькій області з розрахункових рахунків Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції в порядку, передбаченому нормами діючого законодавства.
В позові до Головного управління Державного казначейства України по Запорізькій області та до Державного казначейства України відмовити.