Запорізької області
25.08.09 Справа № 28/296/09
Суддя
За позовом: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Навітел», м.Запоріжжя
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Халявін О.А. - директор
31.07.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ТОВ «Навітел»238грн.75коп. неустойки за неналежне виконання умов договору оренди №1958/д від 28.04.2006р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2009р. порушено провадження у справі №28/296/09, судове засідання призначено на 25.08.09р.
За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
До початку судового засідання на адресу суду надійшло клопотання позивача №10-01-04654 від 18.08.2009р. про припинення провадження у справі №28/296/09 в заявку зі сплатою ТОВ «Навітел»04.08.2009р. неустойки у розмірі 238грн.75коп.
Клопотання заявлено у відповідності до ст. 22 ГПК України.
Прийнято судом до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача проти позову заперечує, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
У відповідності до ст.85 ГПК України представнику відповідача за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив,
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 28.04.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та ТОВ «Навітел»було укладено договір №1958/д оренди державного нерухомого майна, а саме вбудованого в другий поверх гуртожитку №4 нежитлове приміщення, переведене розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 26.07.2004р. №ЗП у нежиле (Літера А-9, приміщення 4) загальною площею по внутрішньому обміру 17,4 кв.м., відповідно до плану другого поверху та експлікації приміщень з технічного паспорту будинку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Жуковського/Чекістів, 46/39.
Зазначене майно знаходиться на балансі Запорізького національного технічного університету.
Пунктом 2.5 договору сторони узгодили, що у разі припинення договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю.
Пунктом 10.1 договору сторонами встановлений строк його дії з 28.04.2006р. по 25.04.2007р.
Пунктом 10.5 договору встановлено, що договір припиняє свою дію у разі закінчення строку на який він був укладений.
У відповідності до п.10.6 строк дії договору було продовжено до 18.04.2009р.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договору оренди.
Як зазначає позивач, орендоване майно було звільнено орендарем 13.05.2009р., що підтверджується актом прийому-передачі.
Згідно з п.9.3 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
За неналежне виконання умов договору позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з ТОВ «Навітел»неустойку у розмірі 417грн.97коп.
Орендар зобов'язання щодо оплати неустойки здійснив частково у розмірі 179грн.22коп.
Таким чином, як вважає позивач сума неустойки, що підлягає до стягнення за період прострочення повернення орендованого майна з 19.04.2009р. по 13.05.2009р. складає 238грн.75коп.
Оцінивши надані до суду матеріали, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.
Нормами ст.15 ЦК України передбачено, що кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі, його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Аналогічні приписи містяться у ст.216 ГК України.
Пунктом 2.5 договору сторони визначили порядок повернення орендованого майна у разі припинення дії договору.
Як вже було зазначено вище, строк дії договору оренди №1958/д від 28.04.2006р. було продовжено до 18.04.2009р., а п.10.6 договору сторонами встановлено, що повідомлення про припинення дії договору повинно надсилатися протягом місяця після закінчення строку дії договору.
Листом від 06.05.2009р. №11-13-02451 Орендодавець повідомив орендаря про припинення терміну дії договору та необхідність повернути орендоване майно протягом 3-х днів (з моменту отримання листа) по акту приймання-передачі.
Зазначений лист було отримано відповідачем 12.05.2009р., про що свідчить поштовий конверт.
13.05.2009р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі до договору оренди від 28.04.2006р. №1958/д державного майна.
Враховуючи вищезазначене, відповідач зобов'язання щодо повернення орендованого майна виконав належним чином.
Отже, порушення прав та законних інтересів позивача матеріалами справи не доведено. Тобто у позивача не виникло підстав для звернення до суду за захистом своїх прав.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач доказів порушення строків повернення орендодавцем орендованого майна не довів.
За таких обставин, неустойка нараховано позивачем неправомірно.
В задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки позов заявлено безпідставно.
Стосовно клопотання позивача щодо припинення провадження у справі в наслідок врегулювання спору (відсутністю предмету спору), слід назначити наступне:
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у таких випадках:
- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Між тим, як було з'ясовано в ході розгляду справи, неустойка взагалі нарахована позивачем неправомірно, оскільки відповідач належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання щодо виконання умов договору оренди від 28.04.2006р. №1958/д.
За таких обставин, клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Судові витрати відносяться на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75,82-85 ГПК України, ст.526, 785 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.