Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "10" листопада 2009 р. Справа № 12/1120
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача: Панчук В.Г. - довіреність №2 від 07.09.2009р.
від відповідача: Драган І.С. - довіреність б/н від 18.05.2009р.;
АндрущенкоМ.Д. - дов. б/н від 05.11.09р.
прийняли участь: Шкльода М.А. - дов. №01-1051 від 14.10.09р.
розглянув справу за позовом Комунального підприємства "Хомора" (смт. Першотравенськ Баранівськогорайону Житомирська область)
до Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (смт.Першотравенськ)
про стягнення 58417,84 грн.
У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 58417,84 грн. заборгованості, з яких: 29539,07 грн. основного боргу, 25812,72 грн. пені, 2617,61 грн. інфляційних нарахувань, 448,44 грн. три відсотки річних та судових витрат.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечила, з викладених у письмовому відзиві (а.с. 49-51), мотивів та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення нарахованої пені в сумі 25812,72грн. і зменшити суму заборгованості, інфляційних, річних.
В процесі розгляду справи, в порядку ст.30 ГПК України, представник Житомирського виробничого управління меліорації та водного господарства надала пояснення щодо порядку обліку води та стічних вод.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представниів сторін та інших учасників судового процесу, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.07р. між Комунальним підприємством "Хомора" (підрядник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (споживач, відповідач) був укладений договір №1 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (надалі - Договір (а.с.7-8)).
За умовами вказаного Договору позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати споживача (відповідача) питною водою, в розмірі встановленого ліміту згідно лічильника, а також приймати від нього стічні води в розмірі 1724,0куб.м. за місяць згідно ліміту використання технічної води та показника лічильника використання питної води, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги.
За п.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати платежів вноситься не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно пункту 3 договору, за недотримання споживачем, вказаних у пункті 2 цього договору, до нього застосовуються санкції відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, правил приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізацій міст і селищ України та чинного законодавства України.
Пунктом 4 договору сторони встановили, що розрахунки за воду, використану споживачем та стоки здійснюються згідно з главою 12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та чинним законодавством України за затвердженими тарифами.
Позивач зазначив, що у період з жовтня по грудень 2008 рік, прийняв від відповідача стічні води на загальну суму 40784,40 грн.
Розрахунки за надані послуги було проведено відповідачем не в повному обсязі, а лише на суму 11245,33 грн., що не заперечується останнім.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору по оплаті, станом на червень 2009 року сума боргу становила 29539,07 грн. (40784,40 грн. - 11245,33 грн.).
Враховуючи вищевказане, на підставі п.3 Договору та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 25812,72 грн. пені, 2617,61 грн. інфляційних нарахувань, 448,44 грн. три відсотки річних.
За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач у своєму письмовому відзиві (а.с.49-51) не заперечив, що позивач надав для нього вказані послуги, однак зазначив, що у зв'язку із скороченням виробництва було використано значно менше води ніж встановлено у договорі, а тому вважає, що сума боргу нарахована позивачем неправильно. Вказав, що звертався до позивача з проханням зменшити приймання кількості стічних вод, однак в його задоволенні було відмовлено (а.с.101).
В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 21 "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України", кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевим джерел, згідно з показниками лічильників, а в разі відсутності останніх - за узгодженням з підрядником за діючими нормами водоспоживання та іншими видами взаємних розрахунків з абонентами. Оскільки засоби обліку води у споживача відсутні, то кількість стічних вод у даному випадку визначається на підставі витрат води на технологічні потреби, що передбачено п.21.2. зазначених Правил. Так, вказаний у Договорі розмір скиду стічних вод 1724 куб. м. на місяць визначався відповідно до дозволу на спеціальне водокористування, виданого 30.12.2004 р. Державним управлінням екології та природних ресурсів в Житомирській області терміном до 31.12.10р. (а.с. 94-99).
Відповідач зазначив, що розрахунок технологічних нормативів використання води розроблено спеціалізованою установою та узгоджено з регіональним Держводгоспом України. Щоквартально відповідач надає звіт про використання води до Житомирського облводгоспу Відділу комплексного використання води (а.с.59-60).
За даними відповідача, станом на 01.01.09р., згідно вищевказаних звітів, ним було спожито технічної води на суму 22449,96 грн., а не 40784,40 грн., тому фактична заборгованість, на його думку становить 7089,11 грн., а не 29539,07 грн., як стверджує позивач.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що підлягають зменшенню, відповідно, і нарахування, здійснені за ст. 625 ЦК України та пеня. При цьому відповідач вказав, що нарахування пені здійснено з порушенням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.
За ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 82 вказаного Закону, стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05р. № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі-Правила) та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно п.1 Правил, вони регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За п.17 згаданих Правил, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.
Засоби обліку води у відповідача відсутні, про що не заперечили сторони у судовому засіданні, тому для визначення розміру місячного платежу позивачем були взяті за основу, встановлені сторонами у договорі №1 ліміти на скиди промислових стічних вод у розмірі 1724,0куб.м. в місяць (п.1 договору), які були встановлені для відповідача 30.12.04р. Державним управлінням екології та природних ресурсів у Житомирській області.
Слід також зазначити, що у відповідності до п.3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.08р. №190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
За п. 3.8 вказаних Правил, у разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір.
З наданого відповідачем журналу обліку водопостачання (водовідведення) побічними методами (а.с.92-93) та звітів про використання води, які направлялися до Житомирського облводгоспу Відділу комплексного використання води (а.с.59-60) вбачається, що в спірний період відповідач використано менше води ніж встановлено у Договорі.
Однак, керуючись ст. 34 ГПК України, вказаний журнал та звіти суд не розцінює, як належні докази по справі, оскільки вони являються односторонніми документами відповідача. При цьому доказів погодження сторонами зменшення обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, в установленому чинним законодавством порядку, до матеріалів справи не надано.
Протягом 2008 року сторони не вносили зміни до договору і не переглядали, встановлений у договорі ліміт на скиди промислових стічних вод, про що свідчить лист-відповідь КП "Хомора" на ім"я заступника голови правління ВАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (а.с. 101), тому заперечення відповідача є необгрунтованими.
Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок боргу, наданий позивачем, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.
Правомірно також здійснено нарахування інфляційних в сумі 2617,61 грн. та 3% річних в сумі 448,44 грн., на підставі ст. 625 ЦК України. Їх розрахунок здійснено вірно (а.с. 18,19).
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.4.4 договору нарахував до стягнення з відповідача пеню, сума якої згідно розрахунку позивача становить 25812,72 грн.(а.с.17).
Щодо заперечень відповідача щодо нарахованої позивачем пені, то суд не може з ними погодитися, оскільки:
- пунктом 23 вищевказаних Правил зазначено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню у встановлених законом та договором розмірах;
- за ст.231 ч.6 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором;
- Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним законом, який встановлює відповідальність споживачів комунальних послуг за несвоєчасну оплату за спожиті комунальні послуги;
- статтею 1 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу;
- пунктом 4 договору №1 від 01.12.07р. сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати платіжних вимог споживач сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день затримки.
Таким чином, при визначенні суми пені, позивачем правомірно взято ставку в розмірі 0,5 %.
Відповідно до ст. 232 ч.6 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Із розрахунку пені вбачається (а.с.17), що заборгованість виникала щомісяця, а оплата боргу проводилась відповідачем частково, тому нарахування пені за кожний місяць окремо за період що не перевищує 6-ти місяців також є правомірним.
Суд перевіривши розрахунок пені, вважає його таким, що здійснений вірно.
Проте, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що відповідач оплатив позивачеві вартість частини отриманих послуг, враховуючи, що розмір нарахованих штрафних санкцій є надмірно великим, а також судом не встановлено понесених відповідачем збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків, тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 10000,00 грн. на підставі п.3 ст.83 ГПК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню. При цьому суд зменшує розмір пені до 10000,00 грн.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Зменшити розмір пені, яка стягується з Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного форфору" на користь Комунального "Хомора" до 10000,00 грн..
3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного форфору" (12746, смт. Першотравенськ Баранівського району Житомирської області, вул.Комсомольська,1, код 05756926)
на користь Комунального підприємства "Хомора" (12746, смт. Першотравенськ Баранівського району Житомирської області, вул.Комсомольська, 5, код 35388367)
- 29539,07 грн. основного боргу;
- 10000 грн. пені;
- 2617,61 грн. інфляційних;
- 448,44 грн. 3% річних;
- 584,18 грн. витрат по сплаті держмита;
- 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Сікорська Н.А.
Дата підписання: 20 листопада 2009 року
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам