Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "13" листопада 2009 р. Справа № 9/1513
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Алексєєва М.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Васинчук М.П. дов. від 06.08.209р.
від відповідача не з'явився
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський автоцентр "КамАЗ" (м. Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" (смт.Червоноармійськ)
про стягнення 2 412,31 грн.
Відповідно до ст.77 ГПК України, в засіданні суду 12.11.2009р. оголошувалась перерва до 13.11.2009р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 2412,31 грн. з яких: 2276,11 грн. борг, 136,20 грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2009р. повідомив про те, що відповідачем перераховано суму боргу. В решті позовні вимоги підтримав.
Від відповідача надійшов лист в якому зазначив, що кошти в сумі 2412,31 грн. перераховані згідно платіжного доручення від 05.11.2009р. №149.
Після оголошеної перерви представник позивача надав платіжне доручення №149 від 06.11.2009р. з якого вбачається, що відповідач перерахував суму боргу в розмірі 2276,11 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
На підставі усної домовленості, досягнутою між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю Житомирський автоцентр "КамАЗ" (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Сільгосптехніка" (далі - відповідач), позивачем передано відповідачу товар, а саме: запасні частини на загальну суму 2276,11 грн., що підтверджується видатковою накладною № 000007583 від 06.09.2007р. та довіреністю серії ЯМС №848630 від 06.09.2007р. (а.с.6-7)
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.
Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.
Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач розрахунки за поставлений товар не провів в наслідок чого утворилась заборгованість, яка на день пред'явлення позову становила 2276,11 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
15.05.06 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 234 від 17.08.2009р. з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 2276,11 грн., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №160270 (а.с.10).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Після пред'явлення позову, відповідач перерахував суму боргу в розмірі 2276,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.11.2009р. №146. У зв'язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню, згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати 3% річних від простроченої суми в сумі 136,20 грн., проте обґрунтованого розрахунку вказаної суми не надано.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Також, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити 3% річних на вимогу кредитора. З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав претензію 21.08.2009р, про що свідчить підпис повноважного представника на повідомленні про вручення поштового відправлення №160270 (а.с.10). Таким чином строк для виконання зобов'язання у відповідача настав 29.08.2009р.
Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за 40 днів в період з 29.08.2009р. по 07.10.2009р.
- (2276,11 (сума боргу) х 3% х 40 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009 році) = 7,48грн.
За таких умов, сума 3% річних складатиме 7,48грн.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню частково, підлягає задоволенню у сумі 7,48 грн. 3% річних.
В частині стягнення 2276,11 грн. провадження необхідно припинити, згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
В частині стягнення 128,72грн. 3% річних в позові необхідно відмовити.
Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка", Житомирська область, смт.Червоноармійськ, вул. К. Маркса,83, ідентифікаційний код 03740654
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський автоцентр "КамАЗ", 10031, м. Житомир, вул. Гагаріна,21, ідентифікаційний код 05791578 - 7,48 грн. 3% річних, 95,56 грн. державного мита та 223,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження в частині стягнення 2276,11 грн. боргу.
4. В частині стягнення 128,72грн. 3% річних в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Алексєєв М.В.
Дата підписання 23.11.2009р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам